• Наявність у достатньому обсязі коштів на розрахунковому рахунку;

• відсутність простроченої кредиторської заборгованості.

Аналіз платоспроможності здійснюється шляхом зіставлення наявності і надходження коштів з платежами першої необхідності (податки, розрахунки з органами соціального страхування, пенсійного фонду та інші нарахування, погашення позик, оплата комунальних послуг і послуг сторонніх організацій, оплата праці).

Платоспроможність вимірюється коефіцієнтом платоспроможності, який розраховується як відношення грошових коштів та їх еквівалентів до суми термінових платежів на певну дату або на наступний період.

Якщо коефіцієнт платоспроможності не менше одиниці, то це свідчить про платоспроможність підприємства.

Аналізуючи стан платоспроможності підприємства, необхідно розглянути причини фінансових труднощів, частоту їх створення і тривалість прострочених боргів. Причинами незадовільної платоспромож-ності можуть бути невиконання плану виробництва і реалізації продукції, підвищення її собівартості, невиконання плану прибутку, в результаті чого має місце нестача власних джерел самофінансування підприємства, високий процент оподаткування. Однією з причин погіршення плато-спроможності може також бути неправильне використання оборотних коштів, відтягання їх в дебіторську заборгованість, вклад у надпланові запаси та інші цілі, які тимчасово не мають джерел фінансування.

Водночас відсутність грошових коштів на розрахунковому рахунку для погашення термінових зобов'язань не завжди є підставою вважати підприємство неплатоспроможним.

Як було зазначено раніше, успішно функціонуюче підприємство використовує вільні грошові кошти на придбання ліцензій, патентів, надання позики, купівлю цінних паперів тощо.

За нагальної необхідності погасити термінові платежі підприємство може перетворити активи (ліквідні активи) в готівку.

Звідси з поняттям "платоспроможність" тісно зв’язано поняття "ліквідність", проте, друге більш ємне.

Ліквідність – це здатність оборотних засобів перетворюватися у грошові кошти, які необхідні для нормального функціонування підприємства, тобто можливість реалізувати наявні засоби (активи) для сплати у відповідні терміни своїх першочергових зобов’язань (пасивів), а також непередбачуваних боргів.

Ознакою ліквідності є перевищення оборотних активів (р.260, ф.1) над короткостроковими зобов'язаннями (р.620, ф.1), тобто наявність чистого робочого капіталу (власного оборотного капіталу).

Водночас слід утримуватися від "замороження" на тривалий період високоліквідних активів від участі у виробничому процесі, оскільки це врешті-решт призведе до зниження показників, що характеризують фінансові результати діяльності підприємства, зокрема, рентабельність виробництва.

Від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність. В той же час ліквідність, характеризує не тільки поточний стан розрахунків, але і перспективу.

Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів з активу, які згруповані за ступенем убуваючої ліквідності, з короткостроковими зобов'язаннями з пасиву, які групуються за ступенем терміновості їх погашення (табл. 7.5).

Таблиця 7.5 – Координати показників, які застосовуються для оцінки ліквідності балансу

Активи		Пасиви
Назва	Код рядка	Назва	Код рядка
Найліквідніші активи (А1)	220÷240	Негайні пасиви (П1)	540÷610
Активи, що швидко реалізуються (А2)	150÷210	Короткострокові пасиви (П2)	500÷530
Активи, що повільно реалізуються (А3)	100÷140; 250	Довгострокові пасиви (П3)	480
Активи, що важко реалізуються (А4)	080	Постійні пасиви (П4)	380 430 630

Баланс підприємства вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються такі співвідношення

А1 ≥ П1 А2 ≥ П2 А3 ≥ П3 А4 ≤ П4 (7.1)

Фактичне співвідношення у звітному періоді за даними балансу (див. додаток) становило