Загальна зміна середньорічної заробітної плати одного робітника

,

у тому числі за рахунок змін:

• тривалості робочого періоду

;

• тривалості робочого дня

;

• середньогодинної заробітної плати

.

Балансова перевірка:

Таблиця 4.8 – Аналіз середньої заробітної плати

Показник	За планом	Фактично	Абсолютне відхилення (+,-) (гр2-гр1)	В % до плану (гр2:гр1)∙100
А	1	2	3	4
1. Фонд оплати праці працівників основної діяльності, тис.грн.	7797,0	7981,8	+184,8	102,4
в тому числі: 1.1 робітників, тис.грн.	5340,0	5460,6	+120,6	102,3
2. Середньооблікова чисельність працівників основної діяльності, осіб	695	670	-25	95,8
в тому числі: 2.1 робітників, осіб	500	479	-21	95,8
3. Тривалість робочого періоду, дні	219	210	-9	95,9
4. Тривалість робочого дня, год.	8,0	7,6	-0,4	95,0
5. Середньорічна заробітна плата, грн.:
5.1 одного працівника (р1:р2)	11219	11913	+694	106,2
5.2 одного робітника (р1.1:р2.1)	10680	11400	+720	106,7
6. Середньогодинна заробітна плата одного робітника, грн. (5.2:(р3∙р4))	6,096	7,143	+1,047	117,2

Розрахунки проведемо на підставі даних табл.4.8

= 11400 – 10680 = 720грн;

= (210 – 219) ·8,0·6,096 = – 438,9грн;

= 210(7,6 – 8,0) ·6,096 = – 512,1грн;

= 210·7,6·(7,143 – 6,096) = 1671,0грн;

= – 438,9 – 512,1+1671,0 = 720грн.

Таким чином, і у цьому випадку середньорічна заробітна плата ро-бітника зросла тільки за рахунок збільшення середньогодинної заробітної плати. Зменшення тривалості робочого періоду і тривалості робочого дня сприяли тільки зниженню середньорічної заробітної плати.

Між економічними показниками повинні бути певні співвідношення, які багато в чому визначають ефективність господарської діяльності підприємства. Серед таких співвідношень велика увага приділяється спів-відношенню темпів (коефіцієнтів) зростання продуктивності праці і серед-ньої заробітної плати. Темп зростання продуктивності праці повинен випе-реджати темп зростання середньої заробітної плати. Лише такі пропорції забезпечують розширене відтворення суспільного продукту, збільшення прибутку, підвищення рентабельності.

Коефіцієнт, який визначає співвідношення темпів (коефіцієнтів) названих вище показників, розраховується за такою формулою:

(4.25)

де К– коефіцієнт випередження (відставання)

W_ф ,W_пл – виробіток одного працівника основної діяльності відповідно фактично і за планом;

–середня заробітна плата одного працівника основної діяльності відповідно фактично і за планом;

–індекс відповідно продуктивності праці і середньої заробітної плати.

За даними табл.4.6 і табл.4.8 коефіцієнт випередження (відставання) становить:

,

тобто продуктивність праці зростає швидше, ніж середня заробітна плата. Розрахований коефіцієнт випередження (відставання) показує, що продуктивність праці в 1,066 рази зростає швидше, ніж середня заробітна плата. Такі пропорції, як уже зазначалося вище, характеризує досліджуване підприємство з кращої сторони.

В умовах інфляції при аналізі індексу зростання середньої заробітної плати необхідно враховувати індекс цін на споживчі товари за досліджу-ваний період

, (4.26)

де і_р – індекс цін на споживчі товари.

При проведенні аналізу економічної діяльності підприємства варто розширити склад показників, за якими проводиться оцінка співвідношення темпів росту.

Так доцільно оцінити співвідношення темпів росту фонду оплати праці і чистого доходу або фонду оплати праці і прибутку тощо.

З огляду на вищенаведене, слід звернути увагу на таке. Непри-пустимо вважати як догму постійне випередження темпів зростання про-дуктивності праці над темпами зростання середньої заробітної плати. На окремих етапах розвитку можливі і протилежні співвідношення як ре-зультат соціальної політики. Головне, щоб останнє не стало тенденцією, а охоплювало невеликий проміжок часу, оскільки це рано чи пізно призведе до “політики проїдання ” ресурсів.