4.2.4 Аналіз використання устаткування

Устаткування – це найактивніша частина основних виробничих фондів, за допомогою якої працівник, діючи на предмети праці, створює суспільно необхідні продукти.

Розрізняють наявне, встановлене, невстановлене устаткування.

Наявне – це устаткування, яке знаходиться на балансі основної діяльності підприємства і внесене в його інвентарні книги.

Встановлене – це устаткування, що закріплене на фундаменті.

В складі встановленого устаткування розрізняють фактично пра-цююче; простійне – що не працює з різних причин, включаючи позап-ланові ремонти і очікування ремонтів, резервне.

Невстановлене – це устаткування, яке не змонтоване на фундаменті (робочому місці).

Для характеристики участі устаткування у виробничому процесі розраховують такі показники:

• коефіцієнт використання наявного устаткування

; (4.47)

• коефіцієнт використання встановленого устаткування

. (4.48)

Підвищення ефективності використання устаткування досягається екстенсивним шляхом (за використаним часом) і інтенсивним шляхом (за потужністю).

Для визначення показників екстенсивного використання устаткуван-ня складається баланс робочого часу. Розрізняють такі фонди робочого часу роботи устаткування:

• календарний фонд (Т_к) – максимально можливий час роботи устаткування, який розраховується як добуток кількості календарних днів у звітному періоді, кількості годин в добі (24) і кількості одиниць встановленого устаткування. Наприклад, для 70 одиниць встановленого устаткування річний календарний фонд становитиме: 70·365·24= =613200 машино-годин;

• режимний фонд (Т_р) – визначається як добуток кількості встановлених одиниць устаткування на кількість робочих днів в періоді, на кількість змін і на тривалість зміни. Наприклад, якщо у вересні підп-риємство працює 22 робочих дні, в дві зміни з тривалістю кожної зміни 8,0год, то режимний час для 70 встановлених одиниць устаткування ста-новитиме: 70·22·2·8,0=24640 машино-годин;

• плановий фонд (Т_п) – визначається як різниця між режимним фондом часу і кількістю верстато-годин, передбачених планових зупинок (ремонт, модернізація);

• фактичний фонд (Т_ф) – визначається як різниця між плановим фондом і часом внутрішньозмінних, цілозмінних і цілодобових зупинок.

Для оцінки використання робочого часу устаткування застосо-вуються такі коефіцієнти:

• календарного фонду часу

; (4.49)

• режимного фонду часу

; (4.50)

• планового фонду

. (4.51)

Крім наведених вище коефіцієнтів доцільно визначити питому вагу простоїв у календарному фонді

, (4.52)

де d_пр – питома вага простоїв у календарному фонді;

ПР– кількість машино-годин простоїв;

Т_к– календарний фонд роботи устаткування.

Для оцінки екстенсивного використання устаткування застосовується також коефіцієнт змінності, який показує, скільки змін у середньому працювала кожна одиниця устаткування:

(4.53)

За провідною частиною устаткування на підприємстві розрахо-вується виробнича потужністьяк максимально можливий випуск проду-кції за умови високого рівня використання техніки , технології, робочої си-ли, організації виробництва і праці.

Ступінь використання виробничої потужності характеризується такими коефіцієнтами:

• загальний коефіцієнт

, (4.54)

де К_з– загальний коефіцієнт;

Q_з– річний обсяг виготовленої продукції;

– середньорічна виробнича потужність;

• коефіцієнт інтенсивного завантаження

, (4.55)

де К_із – коефіцієнт інтенсивного завантаження;

– середньодобовий випуск продукції;

– середньодобова виробнича потужність.

Середньорічна виробнича потужність розраховується за формулою:

, (4.56)

де – середньорічна виробнича потужність;

– виробнича потужність на початок року;

,– відповідно потужності, які введені і вибули протягом року;

ч₁, ч₂ – кількість місяців до кінця року відповідно з моменту введення і вибуття виробничих потужностей.

Аналогічно розраховується середньорічна вартість основних вироб-ничих фондів.

Фактори зміни величини виробничої потужності можна виявити на основі балансу виробничої потужності, який складається у натуральному і вартісному вимірах у порівнянних цінах по видах виготовленої продукції і в цілому по підприємству:

, (4.57)

де М_к, М_п – виробнича потужність відповідно на початок і кінець року;

М_б, М_р, М_отз – зміна виробничої потужності за рахунок, відпо-відно, будівництва нових і розширення діючих підприємств, реконструкції підприємств, впровадження організаційно-технічних заходів;

М_ас – зміна потужності за рахунок змін асортименту продукції з різним рівнем трудомісткості;

М_в – величина виведеної виробничої потужності.

В процесі аналізу порівнюється плановий і фактичний коефіцієнти використання виробничої потужності, виявляються резерви підвищення рівня використання виробничої потужності, розробляються заходи щодо їх впровадження у виробництво.