Берестейській собор 1596 р.

Ініціаторами укладення унії з українського боку стали право­славні єпископи Гедеон Балабан та Іпатій Потій, а також впливові українські магнати.

У жовтні 1596 р. в Бересті було проведено церковний собор для обговорення питання унії, й на цьому соборі відбувся розкол право­славної церкви. Г. Балабан відмовився від ідеї унії й підтримав князя К. Острозького в його виступах проти створення об'єднаної церкви. Проте перешкодити оформленню унії вони не змогли.

Причини укладення унії:

— прагнення католицької церкви розширити свій вплив і підпоряд­кувати православних папі римському;

— Річ Посполита вважала єдину віру чинником, що укріплює де­ржаву, і розцінювала унію як перехідний етап до чистого като­лицизму;

— православні духовенство і знать намагалися позбавитися нерів­ноправності з католиками, посилити свої позиції, досягти збли­ження із західноєвропейською культурою.

Зміст Берестейської уші (1596 р.):

1) православна і католицька церкви об'єдналися в греко-католицьку (уніатську);

2) уніатська церква зберігала православні обряди, церковно­слов'янську мову, право на митрополичу та єпископські кафед­ри, право на одруження нижчого духовенства;

3) уніатська церква визнавала зверхність папи римського, учення католицької церкви;

4) уніатське духовенство зрівнювалося в правах із католицьким, звільнене від уплати податків;

5) шляхта та міщани, які прийняли унію, також зрівнялися в пра­вах із католиками, набули права обіймати посади в державних і міських урядах.

Унію прийняли шість з восьми єпархій Київської митрополії, ще дві — Перемишльська та Львівська — сто років потому. Першим греко-католицьким митрополитом став Михайло Рогоза, а по його смерті — Іпатій Потій.

Наслідки укладення Берестейської унії:

— утворилася Українська греко-католицька церква, яка обстоюва­ла національну ідентичність українців і чинила спротив окато­личенню;

— почалася боротьба православних із греко-католиками, в україн­ському суспільстві загострилися релігійні суперечності;

— не відбулося обіцяне зрівняння в правах уніатів із католиками.

Православна церква в першій половині XVII ст.

Із підписанням Берестейської унії в 1596 р. становище Україн­ської православної церкви (далі УПЦ) погіршилося.

1) Відбувся розкол церкви на уніатську, визнану польським урядом, і напівлегальну православну.

2) Відповідно до універсалу короля Сигізмунда III, православие ду­ховенство, яке не приєдналося до унії, було фактично поставлене поза законом.

3) Частина православних церков та монастирів передавалася новоствореній греко-католицькій церкві.

4) Зачинялися приходські школи.

5) Православна шляхта обмежувалася в правах, православні міща­ни не допускалися до роботи магістратів.

За таких умов у Львові сформувалася група священиків, очолю­вана Іовом Борецьким, яка обстоювала право законного існування УПЦ. їх підтримали Запорозька Січ із гетьманом П, Сагайдачним і князь Костянтин Острозький.

Історичний портрет

Костянтин-Василь Острозький (роки життя невідомі) — Василь Ост­розький був другим сином Костянтина Острозько­го та онуком останнього київського князя Семена Олєльковича. Після смерті старшого брата взяв родове ім'я Костянтин і став іменуватися Костянтином-Василем. Був одружений з дочкою корон­ного гетьмана Польщі. Софією Тарнавською. У 1559 р. став київським воєводою — оборонцем українських земель від татарських нападів, як і його батько. Завдяки чималим земельним во­лодінням (а Костянтин-Василь був заможнішим навіть за польського короля) його називали «некоронованим королем Русі». Сума готівки, опи­сана в 1602 p., становила два бюджети Речі Пос­политої у мирний час.

Він був великими шанувальником і покровителем освіти, науки й мистецтва в Україні. Своїм коштом він відкрив близько ЗО шкіл, за­снував Острозьку академію (1578 р.) — прототип вищої школи в Украї­ні. При академії була влаштована друкарня, в якій Іван Федоров випустив «Буквар» (1578 р.) та «Острозьку Біблію» (1581 p.), а також значну кількість антиуніатської літератури. Саме Острозька академія стала підґрунтям широкого оновлення національної освіти в Україні кінця XVI — початку XVII ст.

Помер князь у 1608 р. і був похований у Богоявленському замковому хра­мі Острога.