Кафедра соціальної медицини, економіки та організації охорони здоров’я Методична розробка № 4 для студентів I курсу медичного ф-ту
ТЕМА: Медицина в епоху феодалізму, її основні закономірності та досягнення в період раннього та середнього Середньовіччя.
МІСЦЕ ПРОВЕДЕННЯ: навчальна кімната кафедри.
КІЛЬКІСТЬ ГОДИН: 2 години.
І. Актуальність теми:
Період феодалізму тривав досить довгий період часу (4-5ст. н.е. до 15-17 ст. н.е.) і характеризувався подальшим розвитком медичних знань, появою перших закладів освіти, хоча в різних країнах в різний період, що, перш за все, залежало від соціально-економічного розвитку, впливу загарбницьких війн, культурного надбання попередників.
Медицина епохи Середньовіччя має досить значне поєднання філософської і медичної думки, духовне ставлення до хвороб, є прикладом позитивних і негативних сторін впливу Церкви на розвиток науки. В цей період з’являється багато нових відкриттів, розвиток аптекарської справи, поява перших медичних університетів, розвиток цехової і монастирської медицини. Зростання продуктивних сил, розвиток товарно-грошових відносин, значне збільшення кількості міст, хрестові походи помітно вплинули на покращення соціально-економічних відносин в країнах Європи. Саме це дало підґрунтя розквіту культури і науки в період Відродження.
ІІ. НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ.
Студент повинен знати:
-
загальноісторичну характеристику феодалізму, особливості раннього і класичного середньовіччя, джерела вивчення;
-
особливості розвитку медицини в епоху феодалізму, її основні риси;
- створення і розвиток лікарняної і аптечної допомоги, вищої медичної освіти.
Студент повинен вміти
-
визначити та дати історико-медичну оцінку раціональному досвіду медицини епохи феодалізму;
-
оцінити об’єктивні переваги монастирської медицини;
-
визначити важливість розвитку експериментальної медицини і здобуття знань шляхом спостереження як можливість втілення передових ідей і прогресивного розвитку науки.
ІІІ. ЦІЛІ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ.
На матеріалах цієї теми у студентів повинно виховуватись розуміння важливості вивчення досягнень медицини в різні епохи як інструменту накоплення досвіду і знань щодо лікування хвороб і розвитку медичних знань. Важливо навчити студентів аналізувати передумови розвитку медицини в різні часи: об’єктивний вплив офіційної Церкви, розвиток освіти, соціально-економічний розвиток держави.
ІV. МІЖДИСЦИПЛІНАРНА ІНТЕГРАЦІЯ
|
№ |
Дисципліна |
Знати |
Вміти |
|
1 |
Попередні (Забезпечуючи)
|
1.Історичні закони розвитку народів, що проживали в епоху феодалізму. 2.Соціально-економічну характеристику кожного історичного періоду і найвизначніших державотворень. 3. Особливості розвитку культури в окремі історичні періоди. Історичні джерела їх вивчення. 4. Основні етичні категорії з метою пошуку їх відтворення в медичній діяльності. 5. Характеристику розвитку християнства в різні історичні часи, значення для духовного, культурного і соціального розвитку того часу. |
Визначити об’єктивні умови та чинники, що забезпечують прогресивний розвиток медицини в окремі історичні часи. |
|
2. |
Наступні (Забезпечуючі) 1. Спеціальні розділи історії медицини у складі клінічних дисциплін та фундаментальних медичних наук 2. Загальна гігієна 3. Соціальна медицина 4. Судова медицина 5. Фармакологія 6. Військова медицина 7. Біоетика
|
1.Науковий період розвитку окремих медичних дисциплін, досвід країн Сходу та Європи. 2.Розуміння культурної спадщини Візантії як своєрідного «мосту» від античності до середньовіччя. 3.Фундаментальний внесок арабської медицини в сучасну медичну науку. Значення напрацювань медицини Тібету. 4.Формування християнського світогляду у країнах Європи як руховий елемент розвитку медицини. 5. Важливість появи монастирської медицини як зародку надання першої і невідкладної медичної допомоги населенню.
|
1. Визначити історичне значення і надбання медицини в епоху Середньовіччя як можливість подальшого розвитку і використання в сучасних умовах. |
|
3 |
Внутрішньо предметна інтеграція 1.Мистецтвознавство 2.Музейна справа 3.Археологія 4.Палеонтологія 5. Лінгвістика 6. Етнографія 7. Антропологія
|
Наукову цінність спеціальних методів, що забезпечують внутрішньо предметну інтеграцію, специфічність їх джерел, ступінь історичної достовірності джерел. |
Використовувати науково обґрунтовані аргументи в історико-медичному аналізі, у формуванні висновків в курсовій роботі та в наукових дискусіях. |