Національно-культурний рух в україні другої половини хvі - першої половини хvіі ст.

Загальна характеристика становища православної церкви

— Формально церква визнавалася рівноправною, мала урядові «вольності та привілеї».

— Вищих церковних посадовців призначав король за гроші, заслуги перед державою чи борги держави перед особою. У другій половині XVI ст. жоден митрополит не був обраний церковним собором.

—- Державні та світські особи постійно втручалися в церковні спра­ви: судили священиків, не призначали настоятелів, щоб самими отримувати доходи з церковних маєтків, обкладали церкву ви­сокими податками тощо.

Реформаційний і контрреформаційний рухи в Україні в XVI — першій половині XVII ст.

Словник! Реформація — антикатолицький рух за переоблаштування церкви.

У XVI ст. країни Європи були охоплені Реформацією. Її учасни­ки виступали:

— проти надмірного втручання церкви в усі сфери життя;

— за зменшення впливу церкви і духовенства;

— за здешевлення церкви і спрощення церковних служб.

Унаслідок Реформації виник протестантизм — третій напря­мок у християнській релігії (після католицизму і православ'я).

Із 30-40-х рр. XVI ст. реформаційні ідеї проникають в Україну. Вони поширюються передусім серед шляхти й міщан Волині, Поділ­ля, Галичини, а згодом і в Києві.

В Україні найбільше поширюються такі протестантські на­прямки:

— Кальвінізм, що його засновником був Жан Кальвін, не набув при­хильників у народі, проте було створено близько 100 протестант­ських общин. До них входили передусім представники шляхти, в тому числі таких родин як Потоцькі, Радзивілли, Вишневецькі.

— Соціанство, теоретиком якого був Фавст Соціан. Він сповідував ідеї про свободу й духовну чистоту людини, людську природу Ісуса Христа, неприйняття ікон у богослужінні, необхідність ліквідувати смертну кару. Соціани відкривали школи, типографії, поширюва­ли літературу; їхніми покровителями виступали князі, посадовці.

Реформація знайшла відгук у діяльності братств, що були за­сновані у Львові (1586р.), Рогатині, Галичі, Вінниці, Лубнах, Києві (1615 р.), Луцьку та в інших містах.

Словник! Братства — громадські релігійні об'єднання православних українців (міщан, духовенства, козаків, шляхти).

Мета діяльності братств: захист національно-релігійних прав українців, протистояння окатоличенню та спольщенню українського народу.

Заходи братств:

— виступали за право міських общин брати участь в управлінні Цер­ковними справами, контролювати діяльність вищого духовен­ства;

— захищали інтереси православних ремісників при вступі до цеху; — займалися просвітницькою діяльністю: створенням шкіл і типографій.

Кожне братство мало свій статут, який виводив організацію з-під влади єпископів.

Засади Реформації вплинули на опір наступу католицизму та розвиток власне української православної церкви. Ідея перекладу Біблії на народну мову реалізована в україномовному Пересопницькому Євангелії (1556-1561 рр.), створеному на Волині: як відомо, однією з ідей Реформації є переклад святого письма рідною мовою.

Але вже наприкінці XVI ст. у Польщі починається наступ като­лицької церкви на своїх противників — Контрреформація.

Напрямки контрреформаційної діяльності

— У 1569 р. на українських і білоруських землях починає діяти єзуїтський орден, представники якого схиляють на свій бік різ­ні верстви населення, навіть тих, хто вже стали протестантами.

— Із 1570-х рр. починає формуватися мережа єзуїтських колегій — навчальних закладів на основі католицького віровчення. Вони давали високий рівень освіти й успішно конкурували з проте­стантськими школами.

— Поширюються ідеї об'єднання (унії) православної й католиць­кої церков, які підтримують як представники католицького, так і православного духовенства.