Т а к т и к а в е д е н н я і л і к у в а н н я п і з н і х г е с т о з і в

Вагітним з групи ризику виникнення пізнього гестозу рекомендується проводити поряд з постійним диспансерним наглядом і обстеженням превентивну корекцію субклінічних порушень. Це може бути: фітотерапія (препарати валеріани, пустирника, шипшини, м’яти), дієтотерапія, необхідні зміни умов праці та відпочинку, комплекс фізичних вправ. При відсутності ефекту від перерахованих методів протягом 5-7 днів, або якщо виникнуть хоч незначні клінічні прояви пізнього гестозу, необхідна госпіталізація до відділення патології вагітних. Транспортування вагітних з вираженими формами гестозу необхідно проводити каретою швидкої допомоги, після введення їм дроперидолу, седуксену, при необхідності (судомній готовності) – барбітурати.

В стаціонарі лікування починається з приймального відділення. Враховуючи патогенез пізніх гестозів терапія повинна відповідати ряду принципових положень. До них відносяться: лікувально-охоронний режим, дієтотерапія, підвищення комплексно-захисних реакцій в системі гемодинаміки, ліквідація периферичної вазоконстрикції, покращення і стабілізація капілярної проникливості судин, нормалізація реологічних і коагуляційних властивостей крові, боротьба з гіпоксією, корекція гіповолемії і метаболічних порушень, покращення стану плода.

Лікування повинно бути комплексним, індивідуальним, регламентованим за годинами, при важких формах - спільно з анестезіологом-реаніматологом. Обов’язковим при лікуванні всіх форм гестозів є лікувально-охоронний режим, відповідна дієта, повноцінний відпочинок, сон, медикаментозна терапія, в залежності від ступеня важкості захворювання. Лікувально-охоронний режим попереджує виділення вазоактивних амінів (норадреналіну, адреналіну, серотоніну) і зберігає компенсаторні механізми адаптації. Для того, щоб досягти цієї мети, призначають нейротропні препарати з вираженим нейролептичним (дроперидол) та транквілізуючо-седативним (аміназін, седуксен) механізмом дії, що нормалізує вплив на центральну та периферичну гемодинаміку. Дози нейротропних препаратів повинні бути терапевтичними, тому що великі дози цих препаратів пригнічують дихання, газообмін, можуть призвести до розвитку гіпоксії плода, слабкості пологової діяльності, збільшують частоту патологічної крововтрати при пологах та в післяпологовому періоді.

При пізньому гестозі в зв’язку з підвищеною вазоконстрикцією виділяється велика кількість норадреналіну і серотоніну. Для боротьби з гіперадренергічною стимуляцією рекомендується призначення допегіду, адельфану, α-адреноблокаторів (1мл 1% розчину піроксану п/ш, 1мл 2% розчину тропафену в/м або в/в). Для посилення дії та пролонгування ефекту дроперидолу і седуксену в/м вводять 1-2 мл 1% розчину промедолу. Безпосередньо діють на гладкі м’язи судинної стінки спазмолітичні препарати, що мають гіпотензивну дію: 1-2мл 1-2% розчину папаверину гідрохлориду, 2-4мл 0,5-2% розчину дібазолу в/м або в/в, 2мл 1% розчину апрофену в/м, 2-4мл 2% розчину но-шпи в/м, 10мл 2,4% розчину еуфіліну в/в.

Для зменшення судинного спазму призначається новокаїн, що одночасно з адренолітичною дією знижує збудженість моторних зон кори головного мозку. 200мл 0,5% розчину новокаїну вводять в/в крапельно разом із 300 мл 20% розчину глюкози та 15 ОД інсуліну. Ця суміш одночасно зменшує дегідратацію та інтоксикацію.

В комплексне лікування пізніх гестозів необхідно також включати магнія сульфат (якщо жінка не в пологах і планується самостійне родорозрішення). Сульфат магнія має спазмолітичну, гіпотензивну, протисудомну, діуретичну дію, покращує мікроциркуляцію. При гестозі І-ІІ ступенів важкості розчин магнію сульфату 10 мл 25% вводять в/м 2 рази на добу, при гестозі ІІІ ступеня вводять 200-250 мл 6-8% розчину магнію сульфату в/в (12-16 г/добу).

Гангліоблокатори (пентамін, арфонад, бензогексоній, орнід та ін.) призначають дуже обережно, за ”життєвими” показаннями, так як при гіповолемії, яка має місце при гестозі це може призвести до невідповідності судинного русла та ОЦК з подальшим збільшенням важкості метаболічних порушень матері та плода. Вони переважно призначаються в кінці першого періоду пологів, в другому та післяпологовому періоді.

Так як в крові жінок з гестозом високий рівень катехоломінів і серотоніну, необхідно призначати препарати, які пригнічують синтез вазоактивних амінів: допегід 250 мл, адельфан по 1 табл. 2 рази на добу. Допегід блокує синтез серотоніну, норадреналіну, а адельфан сприяє розпаду цих амінів.

При гестозі ІІІ ступеня важкості призначають аміназин в/в крапельно титровано, під контролем артеріального тиску, з розрахунку 25 мг на 200 мл інфузійного розчину 1-2 рази на добу. Дроперидол вводять в/в з розрахунку 12,5 мл в 200 мл інфузійного розчину 1-2 рази на добу. Аміназін і дроперидол поєднують з в/в введенням 10 мг діазепама, посилює дію тропафен 2мл 1% розчину струйно в/в.

Тільки на фоні седативної адреноблокуючої терапії можна призначити при важкій формі гестозу додатково в/в струйно папаверину гідрохлорид, дібазол, еуфілін, в/в крапельно глюкозо-новокаїнову суміш у терапевтичних дозах. Враховуючи при пізніх гестозах гіперкоагуляцію і підвищення агрегації формених елементів крові, показано введення дезагрегантних препаратів, призначення низькомолекулярних декстранів: реополіглюкіну 400 мл, гемодезу 200 мл в/в. Декстрани мають і дегідратаційні властивості, так як створюють в судинному руслі високу транзиторну концентрацію коллоїдів, які відволікають воду із тканин в кров’не русло, що зменшує гіповолемію. В певних випадках в комплексній терапії може проводитись гемодилюція.

Рекомендується з метою дезагрегації призначати компламін 300 мл в/в 20 крапель за 1 хв або трентал під контролем АТ до 150 мг в розчині реополіглюкіну або гіпертонічному розчині глюкози. Одночасно призначати ці препарати неприспустимо.

Ефективне введення курантилу і солкосерилу в/в крапельно. При вираженому ДВЗ-синдромі показано призначати гепарин під контролем коагулограми. Гепарин також покращує матково-плацентарний кровообіг, являється антагоністом серотоніну і альдостерону.

Лікування гіпопротеінемії з одночасним поповненням гіповолемії досягається введення білкових препаратів: розчину альбуміну, свіжозамороженої плазми. Інфузійну терапію у хворих з гестозом необхідно проводити індивідуально під контролем ОЦК, гематокритного числа, ЦВТ, гемодинаміки і диурезу. При виражених набряках після ліквідації гіповолемії показано з обережністю призначення осмодиуретиків.

В комплексну терапію гестозів рекомендується включати есенціале 1 капс. 3 рази на добу або 5 мл в 200 мл 10% розчину глюкози в/в крапельно, вобензим по 5 драже 3 рази на день 2-3 тижні.