- •Конкретні цілі:
- •Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.
- •Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:
- •Теоретичні питання до заняття:
- •Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:
- •Проба на гіперальдостеронемію.
- •1. Гемодинамічні проби.
- •2. Виявлення прихованих набряків.
- •3. Діагностика порушень гемостазу.
- •4. Оцінка стану гемомікроциркуляторного русла.
- •Медична реабілітація жінок, які перенесли пізній гестоз
- •Оперативні втручання в акушерстві
- •Класифікація:
- •V. Пологорозрішуючі операції:
- •V. Операції по зменшенню об’ємів і розмірів мертвого плода – плодоруйнівні операції:
- •3. Операції, при яких зменшення об’єму плода досягається за рахунок збільшення взаєморухомості окремих його частин.
- •Будова щипців
- •Загальні правила і техніка накладання щипців
- •Техніка операції:
- •Трійні правила м.Е. Малиновського (техніка операції накладання акушерських щипців)
- •Накладання вихідних щипців.
- •Накладання порожнинних щипців.
- •Застосування вакуум- екстрактора
Медична реабілітація жінок, які перенесли пізній гестоз
Медична реабілітація жінок, що перенесли пізній гестоз вагітних має проводитися в 2 або 4 етапи. Жінкам, у яких протягом 5 місяців після пологів вдалося ліквідувати протеінурію і гіпертонію, здійснюється 2-х етапна реабілітація, а хворим з неусуненими патологічними симптомами - 4-х етапна.
Перший етап реабілітації проводиться в пологовому будинку залежно від ступеня важкості гестозу до 3-х тижнів. Протягом цього періоду жінки обстежуються: щоденне вимірювання артеріального тиску і діурезу, щотижня - клінічні аналізи сечі і крові, проби Зимницького, Нечипоренка, Реберга, визначення сечовини і білка крові. Одночасно з цим починається терапія, спрямована на поліпшення функціонального стану ЦНС, водно-електролітного і білкового балансу, усунення гіповолемії.
Другий етап реабілітації проводиться в поліклінічних умовах до 1 року після пологів терапевтом. Жінка повинна 1 раз на місяць оглядатися терапевтом, 1-2 рази на місяць вимірюється артеріальний тиск, досліджується клінічний аналіз крові, сечі. На цьому етапі призначається симптоматична терапія, спрямована на нормалізацію функціонального стану ЦНС, тонусу судин і артеріального тиску, функції нирок, печінки. При виявленні екстрагенітальних захворювань терапію проводять відповідні спеціалісти.
Третій етап проводиться у жінок з наявністю протеінурії і підвищеного артеріального тиску протягом 6 місяців після пологів. Для цього необхідна госпіталізація в неврологічне відділення стаціонару, де проводять спеціальне обстеження (рентгенологічне, радіоізотопне та ін.). Для діагностики фонових захворювань, які розвилися внаслідок перенесеного гестозу (гломерулонефрит, пієлонефрит, гіпертонічна хвороба), призначається терапія залежно від нозологічної форми.
В наступному, після виписки із стаціонару цим жінкам протягом року в поліклінічних умовах проводиться четвертий етап реабілітації, протягом якого 1 раз на місяць вони обстежуються терапевтом або урологом (залежно від виявленого захворювання) і за показаннями отримують лікування, необхідне при даній формі патології.
Оперативні втручання в акушерстві
Виконуються в зв’язку з патологічним перебігом вагітності, пологів
Мета акушерських операцій:
- переривання чи збереження вагітності,
- виправлення положення і передлежання плода,
- підготовка пологових шляхів,
- оперативне полого розрішення (абдомінальним шляхом і через природні пологові шляхи),
- зменшення об’єму і розмірів мертвого плода,
- зупинка кровотечі - відновлення ушкоджених пологових шляхів.
Акушерські операції виконують в плановому порядку чи екстреному порядку
Загальні умови для проведення операцій:
в операційній,
наявність досвідченого хірурга,
вибір оптимального часу виконання операції (щоб вона не була поспішною чи запізнілою),
згода жінки.
Певні умови:
загальний стан жінки;
характер акушерської патології;
стан плода;
стан пологових шляхів;
місце розташування голівки плода.
Асептика та антисептика.
Часті піхвові дослідження, тривалий безводний проміжок – загроза висхідної інфекції.
