Історія держави і права_Тацій В.Я. Том 2

Розділ 1. Держава і право в роки громадянської війки і воєнної інтервенції звичайного уповноваженого з постачання армії та флоту, рев-військрад Південного і ІІівденно-Західного фронтів. Укррадтрударм здійснював функції загальноекономічного республіканського центРУ-

Організація низового управління націоналізованими промисловими підприємствами протягом періоду воєнного комунізму також змінювалася Прийняте на І Всеросійському з'їзді раднаргоспів З червня 1918 р. Положення про управління націоналізованими підприємствами передбачало призначення двох третин складу фабрично-заводського управління раднаргоспами. При цьому професійним об'єднанням (обласним або республіканському) надавалась можливість висунути половину кандидатів для призначення до колегії заводоуправління. Третину його становили спеціалісти з числа технічних службовців.

Управління промисловими підприємствами організовувалося за принципом класового підходу до комплектування органів управління. Воно грунтувалося на принципі колегіальності, який на перших порах надавав змогу робітникам набувати навичок господарського управління і створював умови для контролю за діяльністю дореволюційних спеціалістів. Колегіальність в обговоренні питань управління підприємством поєднувалася з відповідальністю окремих членів колегіальних управлінь за виконанням доручених ділянок роботи.

На початку 1920 р. до порядку утворення заводоуправлінь в Україні були внесені деякі зміни. Посилилась роль державних господарських органів у конструюванні управлінь підприємством, причому принцип виборності значною мірою замінювався принципом підбору кандидатів. Намітилася тенденція до зменшення числа членів колегій заводоуправлінь. Особливо наголошувалося на особистій відповідальніості окремих членів заводоуправлінь.

Загальну директиву партії та радянській державі про встановлення єдиних засад в управлінні промисловістю дав IX з'їзд РКП(б).

б. Органи іагисту більшовицького радянського режиму

§ 6. Органи захисту більшовицького радянського режиму

ід час революції поряд з іншими старими владними структурами було ліквідовано міліцію Тимчасового уряду, старий суд та прокуратуру, правоохоронні органи УНР. Замість них

радянська влада організувала робітничо-селянську міліцію, надзвичайні комісії для боротьби з контрреволюцією, новий суд та інші органи захисту революційного режиму. Значною мірою це були структури тоталітарно-репресивної системи, що вже формувалася.

Судові органи УСРР. Окремі спроби Рад створити власні суди в Україні спостерігалися ще до перемоги жовтневого збройного повстання в Петрограді. У листопаді — грудні 1917 р. будівництво судів за ініціативою більшовиків

розгортається в Україні набагато ширше, а суди, що створювалися, отримують чіткіше організаційне оформлення. На початку грудня в Одесі комітет охорони міста при виконкомі Ради заснував два революційних трибунали зі слідчими комісіями при них. У середині грудня створюються шляхові дисциплінарні суди при районних комітетах Південно-Західної залізниці та Головний дисциплінарний суд залізниці. Наприкінці грудня тут же, в Одесі, було створено військово-морський революційний трибунал1. Радянське судове будівництво активізується у січні і на початку лютого 1918 р. У цей період воно не мало ще змоги спертися на радянське законодавство внаслідок його незадовільного стану. На-зіть ті закони, які видавалися, не завжди своєчасно надходили на місця. Хоча 10 січня 1918 р. вже була оприлюднена постанова Народного Секретаріату України від 4 січня 1918 р. «Про введення Народного суду», застосування цього законодавчого акта в практи-удового будівництва розпочалося пізніше, в багатьох місцях лише в середині лютого. У Києві народний секретар юстиції лише 19 лютого наказав дореволюційним судовим установам припинити свою діяльність.

Ревкоми організували слідчі комісії для боротьби з політичними противниками. Наприкінці січня 1918 р., після встановлення радянської влади в Києві, було створено слідчу комісію при Київсько-

Лидеико М. П. Возникновение и раявнтие советеких судевньпе органов в Украинс-гой

ССР. — К, 1951. — С. 35—36.

172

173

Розділ 1. Держава і право в роки громадянської війни і воєнної інтервенції му ревкомі з метою переслідування прибічників Центральної Ради. У середині січня було організовано слідчу комісію при Одеському ревкомі.

Нерідко слідчі комісії тимчасово (до створення народного суду) виконували функції суду. Іноді такі слідчі комісії створювалися для допомоги народному судді, на якого постановою Народного Секретаріату від 4 січня 1918 р. покладався обов'язок здійснювати попереднє слідство. На селі судові функції часто здійснювали сільські та волосні сходи. До особливостей постанови Народного Секретаріату від 4 січня 1918 р., які не сприяли правосуддю, слід віднести те, що вона відкидала не тільки апеляційне, а й касаційне оскарження рішень та вироків народного суду і тому не створювала касаційної інстанції.

У постанові Народного Секретаріату від 4 січня 1918 р. зовсім не висвітлювалося питання організації та діяльності революційних трибуналів. У зв'язку з цим народний секретар із судових справ оприлюднив 23 січня 1918 р. Положення про революційні трибунали, в якому розглядалися питання організації та процесуальні форми діяльності революційних трибуналів. Впроваджувався ще більш спрощений порівняно з постановою від 4 січня 1918 р. порядок судової діяльності. Суд цей не мав нічого спільного з правосуддям.

Для обміну досвідом 26 січня 1918 р. у Харкові було проведено з'їзд судових комісарів, а 15 березня — конференція всіх повітових комісарів юстиції. Норми постанови Народного Секретаріату від 4 січня 1918 р. уточнюються новими постановами народного секретарства із судових справ. Одна з таких постанов від 20 січня вилучає з підсудності народного суду, по-перше, житлові справи, які передаються на розгляд створюваних при Радах житлових камер; по-друге, земельні справи, які підлягають розгляду в селянських земельних комітетах; по-третє, справи, пов'язані з соціальним страхуванням, які повинні розглядатися в лікарняних касах, страхових органах, примиренських камерах. Що стосується трудових спорів, то вони тепер мають розглядатися у відділах праці місцевих Рад.

Наприкінці 1918 р. у процесі утвердження радянської влади заново створюються радянські судові органи.

19 лютого 1919 р. Раднарком УСРР видав декрет про суд, яким скасував усі суди, організовані Центральною Радою, Гетьманщиною та Директорією. 20 лютого було затверджено Тимчасове положення про народні суди та революційні трибунали УСРР, яке в основному повторювало положення, сформульовані за рік до цього в постанові Народного Секретаріату від 4 січня 1918 р. «Про вве-

174

§ 6. Органи захисту більшовицького радянського режиму дення Народного суду» та Положенні про революційні трибунали, прийнятому народним

секретарством з судових справ 23 січня 1918 р. Після видання декрету про суд від 19 лютого 1919 р. діяльність місцевих ревкомів та радянських судів стала ще активнішою. Таку ж діяльність з відновлення радянської судової системи було знову проведено в Україні після розгрому армій Денікіна наприкінці 1919р.

Удіяльності радянських судів на перший план висувалася їх роль як органів придушення класових супротивників. Тому в системі судів центральне місце належало революційним трибуналам. Тимчасове положення від 20 лютого 1919 р. запроваджувало революційні трибунали по одному на губернію. Число членів трибуналу встановлював губвиконком, але воно не могло бути меншим 15. Справи розглядалися у складі п'яти, а з березня 1920 р. — трьох членів трибуналу. Попереднє слідство у справах, підсудних ревтрибуналам, здійснювали особливі народні слідчі. Для виконання в трибуналах функцій обвинувачення та захисту створювалися колегії обвинувачів і колегії правозаступників. До компетенції трибуналів належали справи про «контрреволюційні злочини», державну зраду, шпигунство, посадові злочини, спекуляцію, а також справи про інші злочини, які передавалися на розгляд трибуналів за постановами губвиконкомів. У 1920 р. компетенцію трибуналів було розширено, їм передавалися справи про бандитизм, розбої, грабежі, розкрадання та деякі інші злочини. Трибунали мали право присуджувати винних до різних мір покарання, аж до розстрілу. Для розгляду скарг на вироки трибуналів було створено Верховний касаційний суд, а наприкінці травня 1919 р. — Верховний революційний трибунал України, який розглядав справи особливої важливості як суд першої інстанції.

УЧервоній армії діяли революційні військові трибунали. Згідно з Тимчасовим положенням від 20 лютого 1919 р. анулювалися повітові та міські суди, передбачені постановою Народного Секретаріату від 4 січня 1918 р., а дільничний суд перетворювався в єдиний народний суд. Число народних судів у кожному адміністративному районі (місті, повіті) та район діяльності народного суду (судова ділянка) визначалися в містах міськими Радами, а в повітах повітовими виконкомами. Для вирішення в касаційному порядку с^ірав, підсудних народним судам, створювалися ради (з'їзди) народних суддів. Рада народних суддів складалася з усіх народних суддів повіту, який утворював судовий округ.

Відповідно до Положення Раднаркому про народний суд від 26 жовтня 1920 р. в Україні створювалися губернські ради народ-

175

Розділ 1. Держава і премо в роки громадянської війни і воєнної інтервенції

6. Органи захист;/ більшовицького радянського режиму