Історія держави і права_Тацій В.Я. Том 2
.pdf4. Будівництво радянських збройних сил
Принцип військового обов'язку закріплювався і в Конституції УСРР. У результаті чисельність Червоної армії в Україні на кінець весни 1919 р. перевищувала 188 тис. осіб, організованих у три армії.
Роботою місцевих військкоматів з мобілізації до армії керував військовий відділ Тимчасового робітничо-селянського уряду. 29 січня 1919 р. замість військового відділу було створено наркомат з військових справ УСРР. Йому підпорядковувалися три військові округи: Харківський, Київський та Одеський.
З виходом радянських військ до Чорного моря виникла проблема відродження Чорноморського флоту, для вирішення якої при наркоматі з військових справ навесні 1919 р. створювалося морське управління Організувати регулярну армію відразу не вдалося. На початку 1919 р. у ній були
поширені партизанські настрої, слабкою була дисципліна. Більшовики вимагали посилення робітничого прошарку в радянських військах. У другій половині травня розпочалася мобілізація робітників для надання допомоги Південному фронту, яка забезпечила 38 тис. осіб поповнення.
Велику роль у будівництві Червоної армії відіграли рішення VIII з'їзду РКП(б) а військового питання. РКП(б) здійснювала політичне керівництво військами. ЦК КІІ(б)У займався підбором кадрів політичних працівників. У зв'язку з денікінським нападом парторганізації України до вересня 1919 р. відправили на фронт 20 тис. комуністів — майже 60 % усього складу КП(б)У.
1 червня 1919 р. Український фронт було розформовано. Із частин 2-ї української армії та військових частин, що прибули з РСФРР, було створено 14-ту армію, яка увійшла до складу Південного фронту, а з частин 1-ї та 3-ї українських армій — 12-та армія, яка увійшла до складу Західного фронту. З метою подальшого об'єднання збройних сил у серпні 1919 р. ліквідували наркомат з військових справ України; його функції перейшли до Реввійськ-ради РСФРР.
У1920 р. для боротьби з польськими інтервентами та військами Врангеля на території України з частин об'єднаної Червоної армії було створено два фронти, підпорядковані головному командуванню РСФРР: Нівденно-Західний — проти польських військ та Південний — проти Врангеля.
Угалузі військового будівництва виникла і така специфічна форма організації війська, як трудові армії. Вони були організовані на початку 1920 р., коли настав короткочасний мирний перепочинок. Господарська розруха позбавляла радянські республіки можливості утримувати п'ятимільйонну армію, не залучаючи її до про-
168
дуктивної праці. Водночас неможливо було розпочинати демобілізацію армії, оскільки було зрозуміло, що попереду — нові бої. Улітку 1920 р. Українська трудармія налічувала 483 тис. осіб і мала 186 тис. гіідвод. Вона використовувалася здебільшого для відновлення вугільних шахт Донбасу і залізниць, а також для проведення продрозверстки.
У Червоній армії були окремі інтернаціональні формування, що складалися з угорців, чехів, румунів, поляків, німців та представників інших національностей, які під впливом більшовицької агітації вступили у радянські війська.
Таким чином, у процесі створення Червоної армії в Україні неухильно втілювалися в життя більшовицькі принципи будівництва армії соціалістичної держави. Червона армія як знаряддя диктатури пролетаріату з перших кроків її створення набувала яскраво вираженого класового характеру. Це була армія з централізованою системою управління, єдиною організаційною структурою та жорсткою революційною дисципліною, і підпорядковувалася вона, по суті, російському військовому керівництву.
169
Розділ 1. Держава і право в роки іромадянської війни і воєнної інтервенції
5. Органи упралління народним господарством
§ 5. Оргаїїи управління народним господарством
і кономічна політика мала вирішальне значення для долі соціалістичної держави. Наприкінці 1917 — на початку 1918 рр. радянська влада не мала ні досвіду управління виробництвом, ні кадрів для цього, вона могла лише організувати робітничий контроль над виробництвом. Функції контролю на окремих підприємствах покладалися на спеціальні кадрові комісії або безпосередньо на фабзавкоми. Створювалися територіальні ради робітничого контролю. Як і в радянській Росії, в Україні створювалися також ради народного господарства,
наприклад Південна обласна рада народного господарства в Доне-цько-Криворізькому басейні. Проте значної роботи до весни 1918 р. ці органи здійснити не встигли.
У системі державних органів України наприкінці 1918 — на початку 1919 рр. значне місце відводилося тим її ланкам, які були призначені для керівництва процесом становлення соціалістичного способу виробництва. У ході визволення республіки від іноземних окупантів і перемоги над національно-демократичними силами господарські органи довелося створювати, по суті, на пустому місці У січні 1919 р. Президія ВРНГ РСФРР з метою надання допомоги Україні у відновленні народного господарства затвердила спеціальну комісію ВРНГ при Тимчасовому робітничо-селянському уряді. Члени цієї комісії становили основне ядро відділу народного господарства України, головою якого став Е. Квірінг. Раднаргосп України зосередив управління всією промисловістю республіки у своїх руках. Централізація управління народним господарством та застосування адміністративно-командних методів стали більшовицьким засобом боротьби з господарською розрухою. Найважливіші промислові підприємства і навіть цілі галузі промисловості підпорядковувалися главкам та центрам Раднаргоспу України безпосередньо, інші — губраднаргоспам.
Господарська розруха, успадкована від імперіалістичної війни, подальше загострення громадянської війни внесли нові корективи в структуру органів управління економікою. 8 березня 1919 р. Раднарком України прийняв запропоновані Раднаркомом РСФРР принципи об'єднання Укрраднаргоспу з ВРНГ. У розвиток угоди Раднаркомів РСФРР та УСРР про об'єднання Укрраднаргоспу з ВРНГ Президія ВРНГ 25 березня 1919 р. ухвалила рішення про
по
встановлення єдиної економічної політики УСРР та РСФРР. Воно було оформлене у вигляді спільної постанови ВРНГ та Укрраднаргоспу.
Створювалися насамперед загальні для обох республік виробничі органи ВРНГ: відділи, главки та центри. Вони безпосередньо встановлювали виробничі плани великих підприємств (у тому числі в Україні), які їм підпорядковувалися; складали та затверджували плани матеріально-технічного постачання і розподілу продукції таких підприємств. Підприємства все необхідне одержували від главку або центру за нарядами і всю продукцію здавали главку або центру теж за нарядами. Таке адміністративне посилення централізації в управлінні народним господарством було адекватним засобом забезпечення керівництва націоналізованою промисловістю. Усі товарні фонди обох республік об'єдналися, і розподіл товарів здійснювався за єдиними нормами Комісією використання ресурсів при ВРНГ, до складу якої входив також представник від УСРР. Наприкінці 1919 р. після розгрому Денікіна довелося ше раз заново створити всю систему управління народним господарством. За рішенням Президії ВРНГ, прийнятим 18 грудня за згодою радянських властей України, при Всеукрревкомі для керівництва господарськими органами України було створено комісію на чолі з В. Чубарем. Уже на початку січня 1920 р. ця комісія розпочала роботу як Організаційне бюро з відновлення промисловості УСРР (Промбюро).
Майже одночасно з утворенням Промбюро в районі Півден-но-Західного фронту на підставі спільної постанови Раднаркому РСФРР та Всеукрревкому від 11 січня 1920 р. було сформовано, спочатку з конкретним цільовим завданням (керівництво Українською трудармісю) раду Української трудармії — новий господарський орган в Україні, який підпорядковувався Раді робітничої та селянської оборони РСФРР, а згодом — Раді праці та оборони. Послідовно проводилася лінія на встановлення контролю над економікою України з боку центральних органів влади РСФРР.
1 грудня 1920 р. Промбюро УСРР було перетворене в Українську раду народного господарства. У зв'язку з рішеннями IX з'їзду РКП(б) з господарських питань треба було також уточнити правове становище Української ради трудармії.
Нове Положення про Українську раду трудової армії встановило, що головою Укррадтрударму є голова Раднаркому УСРР. Членами Укррадтрударму призначалися представники ВРНГ, наркомів продовольства, землеробства, з військових справ, шляхів сполучення, праці, Всеросійської центральної ради профспілок, над-
171