Історія держави і права_Тацій В.Я. Том 2

Розділ 4. Держава іправо України * у молах непу

і. Нова економічна політики ти її законодавче оформлення

економічних та торгових відносин, а 21 січня 1922 р. укладено договір про дружбу між УСРР і Туреччиною.

На початку 1922 р. було оголошено про ухвалене в Канах рішення Верховної ради Антанти скликати в Генуї конференцію з участю радянської Росії та Німеччини для врегулювання економічних і фінансових проблем. З радянських республік західні держави запросили тільки Росію. До складу російської делегації було включено X. Г. Раковського. Хоча конференція закінчилася безрезультатно, під час її роботи російській делегації вдалося укласти в Раппа-ло рівноправний договір з Німеччиною. Головну роль тут відіграли потреби Німеччини знайти союзника, а також дипломатичний хист Раковського.

Улистопаді того самого року в Берліні було укладено угоду про поширення дії німецькоросійського договору на Україну та інші незалежні радянські республіки1.

Ііпутрішіїс становище України. Зрозуміло, що ці та інші зовнішньополітичні акції не могли скільки-небудь глибоко змінити внутрішнє становище в Україні. На початку 20-х років воно було дуже складним. Загальні збитки за воєнні роки становили 10 млрд золотих карбованців. Найбільших руйнувань зазнала важка промисловість. У Донбасі в

1920 р. понад 600 шахт було затоплено. Занепав залізничний, річковий, морський транспорт. Значних руйнувань зазнали легка та харчова промисловість2.

Ускрутному становищі перебувало сільське господарство республіки. Його стан ускладнювався продовольчою розверсткою і забороною торгувати селянам. У 1921 р. в

республіці було вироблено лише 45 млн центнерів зерна, що становило 25 % довоєнного збору. Розруха в сільському господарстві призвела до величезного лиха — голоду3. Незважаючи на кризовий стан у сільському господарстві, повну незаінтересованість хліборобів у розширенні виробництва, більшовицьке керівництво не відмовлялося наприкінці 1920 р. від воєнно-комуністичної доктрини, продовжуючи продрозверстку за допомогою озброєних робітничих і червоноармійських загонів. У відповідь на ці акції властей селяни почали чинити збройний опір. По всій Україні поширювався селянський рух, який офіційна про-

1Історія України нове бачення: У 2 т. / За ред. В. А. Смолія. — К., 1995. — Т. 2. —

С 173—174.

2Рибалка /. К., Довгопал В. М. Історія Української РСР. — С. 163; Історія України Курс лекцій У 2 кн — К . 19У2. — Кн. 2. — С. 2М.І

3Гсілол 1У21 — 1У23 років в Україні: 36. док. і матеріалів — К., 1993. — С. 5.

198

паганда оголошувала «ПОЛІТИЧНИМ бандитизмом». Українське ж село було охоплене антибільшовицьким повстанським рухом1.

Нова економічна політика (неп). Дедалі гострішою ставала потреба якнайшвидше змінити економічну політику більшовиків, яка ґрунтувалася на засадах военнокомуністичної доктрини. Реальний перехід до нової економічної політики (непу) в радянських республіках, у тому числі й в УСРР, розпочався після прийняття Xз'їздим РКІІ(б) (березень 1921 р.) рішення «Про заміну розверстки натуральним податком», що стало основою цілої низки законодавчих актів, прийнятих державними органами РСФРР, а потім продубльованих в УСРР. Так, надзвичайна сесія ВУЦВК V скликання ухвалила 27 березня 1921 р. постанову «Про заміну продовольчої розверстки натуральним податком»2. Податок був значно меншим порівняно з продрозверсткою.

29 березня 1921 р. Раднарком УСРР прийняв постанову «Про натуральний податок на зернові продукти», яка заздалегідь визначала селянам розмір податку на зернові продукти врожаю 1921/22 р. 28 травня 1921 р. Раднарком УСРР прийняв постанову «Про натуральний податок на хліб, картоплю та олійне насіння»3. Відповідно до цієї постанови розмір податку визначався для кожного господарства окремо і обчислювався залежно від врожаю в певній місцевості та від кількості ріллі і числа їдців у господарстві. З метою підви-іня заінтересованості селян у швидкому виконанні зобов'язань >і'Л державою та розгортанні товарообміну Раднарком УСРР 'нтня 1921 р. видав постанову про вільний обмін, купівлю та продаж сільськогосподарських продуктів, що залишалися у селян ія виконання податку, а також фабрично-лаводських і кустар-виробівЛ Рішення про скасування продрозверстки і запровадження натурального податку

стимулювало розвиток сільського господарства. Селянин знав заздалегідь, що у нього не будуть вилучатися лишки, а існуватиме певний податок; лишками він зможе розпоряджатися на свій розсуд, зокрема обмінювати їх на необхідні для розвитку свого господарства промислові товари. Згодом уряд прийняв ще низку законодавчих актів, які стимулювали відбудову сільського господарства. Серед них важливе значення мала постанова ВУЦВК від 19 квітня 1922 р. «Про відбудову та зміцнення сільського госпо-

.рія України / В Ф Верстюк. О В. Герань. О. І Гуржій та ін; За ред. В А Смолія

— К, 1997 — С. 267 1 СУ УССР. — 1921. — X» 5. — Ст 143. 1 Там само. — М 10 — Ст.

205 ♦ Там само. — .V» 7. — Ст 193 199

Розділ 4. Держала і право України в умовах непу

1, Нова економічна політика та її законодавче оформлення

дарства України»1. У ній накреслювалася програма деякої допомоги селянам.

Провідне місце серед правових актів у галузі сільського господарства посідав Земельний кодекс УСРР, затверджений ВУЦВК у листопаді 1922 р. Відбудові сільського господарства сприяли заходи, передбачені декретом ВУЦВК і Раднаркому УСРР від 19 травня Н)23 р. про запровадження єдиного сільськогосподарського податку. Одночасно здійснювався перехід від натурального податку до гро-шового.

Радянський уряд неухильно проводив у законодавстві тверду класову політику, підтримуючи бідноту. Так, захищаючи бідні верстви селянства, ВУЦВК 8 липня 1922 р. прийняв постанову «Про визнання недійсними кабальних угод на хліб»2, 1 листопада 1922 р. постанову «Про продовження строку для закріплення майна, відібраного комнезамами»3. Схвалюючи податкове законодавство, уряд перекладав основний тягар податків на заможні верстви сільського населення.

Запровадження засад непу в сільському господарстві України позитивно впливало на його відбудову. У 1925 р. загальна посівна площа в Україні досягла довоєнного рівня. У 1925— 1926 рр. виробництво зерна в Україні майже дорівнювало довоєнному ріиню1 Розвитку сільського господарства України в період непу сприяли різні види кооперації. У 1928 р. різноманітними видами української кооперації було охоплено близько 85 % всіх селянських господарств. Кооперація стала «важливим фактором підвищення продук-

тивної праці, зміцнення економічної бази держави й підвищення добробуту народу»5. Але все ж таки головним джерелом благополуччя непу залишалося індивідуальне сільське господарство6.

Складалися сприятливі умови для відбудови і розвитку промисловості, у тому числі важкої. Ллє слід було негайно реорганізувати на засадах непу управління націоналізованою промисловістю, надати державним підприємствам господарськооперативної само-стійності і перевести їх на господарський розрахунок. Це зумовлено тим, що реальний перехід до нової економічної політики не міг від-

бутися без функціонування ринку і ринкових відносин. Уже восени 1921 р. радянська держава використовувала товарно-грошові відносини.

Введення госпрозрахунку вимагало виокремлення певних господарських комплексів — державних трестів і підприємств із загальної маси державного майна і визнання за ними господарської самостійності1. В Україні трести почали створюватися з осені 1921 р.2 Правове становище трестів визначалося в декреті ВУЦВК від 2 липня 1923 р. «Про державні промислові підприємства, які діють на засадах комерційного розрахунку (трести)». Керування трестами здійснювала ВРНГ УСРР. Трести отримали самостійність в галузі постачання виробництва і збуту виробленої продукції і були орієнтовані на ринок3. Одночасно з трестуванням промислових підприємств відбувався процес створення синдикатів — організацій І закупівлі сировини, планування торгових операцій і збуту однорідної продукції групи трестів.

Під час упровадження непу поруч з розгортанням ринкових відносин відбувався процес організації планового господарства, формувалася система планових органів. 28 вересня 1921 р. ВУЦВК і Раднарком УСРР створили Українську економічну раду (УЕР). У Положенні про цей орган вказувалося, що він створювався при Раднаркомі УСРР для об'єднання, систематичного узгодження, планового керівництва, регулювання і контролю роботи економічних наркоматів УСРР, уповноважених наркоматів РСФРР. УЕР стала найвищим господарським органом на території України4. Почали створюватися губернські економічні ради, а 28 вересня 1921 р. було (йнято положення про ці ради. Одним з найголовніших завдань УЕР було створення єдиного господарського плану. Для реалізації цього завдання при Економічраді у вересні 1921 р. була заснована Українська державна за- мюпланова комісія (Укрдержплан). 10 квітня 1925 р. уряд УСРР

.жни нове Положення про державну планову комісію УСРР5. На відміну від попереднього положення, згідно з яким Держплан УСРР підпорядковувався Українській економічній раді, за новим