Історія держави і права_Тацій В.Я. Том 2

вимагала від усіх торгових і промислових підприємств реєструватися в органах НКВТ УСРР1.

У той час, коли розвиток державши і кооперативної торгівлі державними органами стимулювався, регулювання приватної торгівлі з боку держави було непослідовним і значною мірою зводилося до її всілякого обмеження і витіснення. Основними методами впливу держави на приватний ринок були: вилучення деяких видів торгівлі з приватної сфери, монополізацій в руках держави торгівлі цілою рядом об'єктів; податкове обкладання торгівлі й обмежене кредитування, економічне регулювання торгівлі шляхом виходу державних торговельних органів па вільний ринок й використання методів конкуренції, адміністративне регулювання торгівлі2.

Для стримання намагань приватних торгівців порушити встановлені законодавством рамки держава активно використовувала судові й адміністративні органи. Під час непу значну роль у посиленні регулюючого впливу на ринок з боку держави відігравало використання такої форми організації обміну, як біржа. Остання обмежувала приватний обіг, сприяла впровадженню планових засад у розвиток товарообігу. В руках урядових установ і держторгових організацій біржі ставали одним з иайдійовіших важелів з обліку й контролю приватної торгівлі3. В Україні формування біржового торгу припадає на 1923 р. На початку цього року в Україні діяло 7 товарних бірж, у січні 1924 р. — вже 124. Правовою базою для діяльності були: постанова РПО РСФРР від 23 серпня 1922 р. «Про товарні біржі», Інструкція щодо реалізації цієї постанови, прийнята Всеукраїнською комісією з внутрішньої торгівлі (Комвнуторг), а також Взірцевий статут товарної біржі, розроблений згаданою комісією. Велике значення у зміцненні товарообігу та господарських зв'язків мала ярмаркова торгівля. У грудні 1922 р. Раднарком УСРР прийняв постанову «Про порядок відкриття ярмарків»5.

Дискримінаційні заходи держави стосовно приватної торгівлі негативно впливали на її стан. Так, уже в 1925/26 рр. частка приватного капіталу в оптовому товарообігу України знизилася до 5,8% Але в роздрібній торгівлі в перші роки непу приватний капітал мав

1 ЗУ УСРР. — 1924. — М* 39 — Ст. 253.

1 Оигіиклоік-лия государства и права / Под ред П Стучка. — М., 1925. — Том 2.

—

С. 1438. 3 Дмитренко В. П. Торговая политика советского государства после переходе к нз-

пу 1921—1924 гг. — М. 1071. — С. 83.

* Лантух В В. Становление и развитне торговли ч Украяне в 1921—1932 гг.

— X,

1992 — С. 41.

• СУ УССР. — 1922 — М 54. — Ст 778.

204

сильні позиції. Так, за 1922/23 операційний рік 96,3 % роздрібної торгівлі перебувало в руках приватного капіталу1.

Перехід до нової економічної політики супроводжувався зміцненням таких галузей державного господарства, як фінанси і кредит Нормалізації економічного становища значною мірою сприяла грошова реформа. У жовтні 1922 р. уряд увів банківські білети (червінці), що ааГн иісчувалиея золотом, валютою, ходовими товарами. Але сталий червінець спочатку обслуговував тільки потреби оптової торгівлі і розрахунки між державними установами та підприємствами. У роздрібній торгівлі і сільському господарстві продовжував функціонувати несталий радзнак, що за відсутності інших ресурсів використовувався державою для покриття бюджетного дефіциту2. Із зміцненням змички між промисловістю і сільським господарством, з поліпшенням фінансового становища держави з'явилася можливість завершити реформу. У лютому 1924 р., згідно з декретом ЦВК і Раднаркому СРСР, в обіг надійшли державні казначейські білети вартістю 1, 3, 5 крб. золотом3. Радзнак було вилучено повністю.

На рубежі 1925/26 років закінчувався так званий «відбудовчий період», коли на засадах непу в республіці, як і в цілому в СРСР, були здобуті певні успіхи в усіх галузях народного господарства. Поліпшилося матеріальне становище громадян країни. За рівнем споживання харчових продуктів на душу населення у 1927/28 рр. показники дореволюційної Росії були перевищені. Економіка країни Рад вступала в новий етап свого розвитку. Впровадження його було насамперед поз'язане з рішеннями XIV з'їзду ВКП(б) (18—31 грудня 1925 р), який взяв курс на індустріалізацію країни, і рішеннями XV з'їзду ВКІІ(б) (2—19 грудня 1927 р.), який проголосив курс на колективізацій). Реалізація накреслених біль-зювицькими з'їздами програм призвела до згортання непу.

XV з'їзд ВКИ(б) затверди» директиви першого п'ятирічного здану розвитку народного господарства СРСР, розрахованого на 1928/29—1932/33 господарські роки. У травні 1929 р. проект пер-зюго п'ятирічного плану затвердив V Всесоюзний з'їзд Рад4. В УСРР перший п'ятирічний план розвитку народного господарства

• ОГЧРТ о деятельности рабоче-крестьяиского иравительства Украинской СоциалиспгчгскоП Советской Республики за период с І октября 1922 г. по 1 октябри 1923 г.

—

X. — 1924. — С. 73.

г історія Української РСР. — К., 1977 — Т. в. — С. 57.

1 ■стерня советского государства и права: В 3 кн. — М . 1968. — Кн. 2 — С 480. * С-ьгздьі Советоп в документах. С0. докумемтов в трех томах. 1917—1936 гг.

— М., 1И0. — ТомЗ. — С 155

205

Розділ 4. Держана і право України в умовах непу

§ І, Нова економічна політика та її законодавче оформлення

України затвердив XI Всеукраїнський з'їзд Рад (7—15 травня 1929 р.)1.

Перший п'ятирічний план розроблявся у двох варіантах — відправному й оптимальному (напруженому). Восени 1929 р. за ініціативою Сталіна було взято курс на «великий перелом», тобто невпинне підвищення показників першого п'ятирічного плану в галузі індустріалізації і колективізації сільского господарства2. Отже, Сталін відкинув ухвалений з'їздом Рад документ, розробка якого зайняла багато сил і праці3. Внесення у прийнятий V Всесоюзним з'їздом Рад перший п'ятирічний план розвитку народного господарства країни суттєвих коректив було організовано верхівкою ЦК ВКП(б) на чолі зі Сталіним і здійснено без відповідного рішення верховного органу влади — з'їзду Рад СРСР4. Наслідки цього для народного господарства країни і долі мільйонів її громадян виявилися дуже тяжкими0. Так, «підхльостування» індустріалізації обернулося невиконанням основних завдань п'ятирічки6. На початку 30-х років було повністю було ліквідовано приватний капітал в економіці країни. Процес витіснення непманів особливо активно відбувався протягом 1928—1929 рр. Тенденцію витіснення приватного капіталу, наприклад у промисловості України, можна простежити за такою таблицею7:

1Сгодьі Советоа в документах: Сб док. в 7 т 1917—1937 ГГ — М, 1964. — Т 5.

—

С.217

2Борисов Ю. С , Курицин В. М.. Хван Ю. С. Политическая система конца 20—

30-х

годов. О Сталине и сталиннзме // "Моторики спорят. 13 бесед. — М., 1988. — С. 263.

3Кондуфор Ю. Ю,, Нальчицький С. В., ХМІЛЬ І. С. Україна: Діалектика історичного розвитку // Сторінки історії Української РСР: факти, проблеми, люди. — К, 1990. — С. 13.

4Рибалка І. К. Сталінщина і розеслннювання країни // УІЖ — 1989. — X»

11. —

С 19 * «Круглий стол»: Советский Союз в 30-е голи // Вопр истории. 1988. — № 12.

6Лацис О. Вьїити из квадрата. Заметки зкежомиста. — М . 1989. — С. 237—

7Два роки роботи уряду УСРР. 1926/27 — 1927/28 Матеріали до звіту одинадцято

му з'їздові Рад — X , 1929 — С 40.

На початку 30-х років приватник був витіснений і з торгівлі1.

Одним а основних засобів тиску на приватний капітал в народному господарстві України була жорстка як податкова, так і інша політика радянської влади2. Але використовувались і запозичені від епохи «воєнного комунізму» примусові заходи. Наприклад, час хлібозаготівельної кампанії 1928 р. до селян — власників хліба, які ухилялися від здачі хлібних лишків за державними цінами, органи влади застосовували надзвичайні заходи. До кримінальної відповідальності притягувалися тисячі хліборобів'. Все це призводило до ліквідації непу в найважливішій системі економічних відносин — відносинах між містом і селом4.

Повною відмовою від засад непу в сільському господарстві було проведення суцільної колективізації, яка розпочалася наприкін-'129 р., що фактично означало початок реставрації военнокому-ністичноі політики. Головним її завданням було позбавлення селян натної власності на засоби виробництва5. З метою забезпечення успіху щіл ш- бувалої в історії людства акції партійно-державна верхівка на чолі зі Сталіним протиставила найбідиіші верстви села найзаможнішим та експропріювала останніх під гаслом «ліквідації куркульства як класу» й «загострення класової боротьби».

Наслідки сталінської колективізації були жахливими. Накладена на колгоспи безрозмірна иродрозверстка, жорстка регламентація їхньої господарської діяльності тощо призвели до глибокої леградації продуктивних сил села й, зрештою до голодомору початку 30-х років. Організований ВКН(б) голодомор в Україні знищив :они людей6.

;юдное хозяйство СССР. 1922—1972. — М., 1972. — С. 388

1 Документи ІЩЛЖР УРСР про здійснення політики обмеження і витіснення ка - піталістичних елементів на Україні в 1927—1929 рр // Архіви України 1972. — Мі — С. 76; Архипов В. А., Мороз Л. Ф. Борьба против капиталнетических злементов в проммшленности и торговле. 20-е — начало 30-х годов. — М., 1978; Трифо-«м И. Я. Ликшідация зкеплуататорских классов в СССР — М., 1975; Олійник М. М. ка держави та партійних органів України щодо приватних підприємств у ■тріод непу // УІЖ — 2001. -МІ.-С 16—29; Косюттш М Органи прокуратури Оамцини. Класово-полтічний ухил у ДІЯЛЬНОСТІ протягом 20—30-х років мину століття // Вісник прокуратури. — 2003. — М 5. — С. 31. 1 історія Української РСР — Т. 6. — С. 166.

угльїй стол«: Советский Союз в 20-е годьі // Вопр. истории 1988. -М9.-С 10 п С. Доба національного відродження // Голос України. — 8 травня Голод 1932—1933 років на Україні очима істориків, мовою документів. — К, 1990;

<о*к*ест Р. Жнива скорботиРадянська калоктингіащя і голодомор / Пер :і англ — К 1993

206