настільна книга
.pdfобвинуваченим мають продумати свій виступ та включити до нього свої заперечення щодо обвинувального висновку (ст. 42 КПК).
Такі заперечення використовують окремі адвокати, але у адвокатській практиці вони не набули поширення. Підготувати їх може адвокат після того, як він вивчив матеріали справи і обвинувальний акт. За зразок таких заперечень можна взяти правові висновки у конкретних справах професора П. П. Андрушко. У справах про корупційні правопорушення заслуговує на увагу аналіз окремих складів, викладений у книзі П. П. Андрушко "Реформа українського антикорупційного законодавства у світлі міжнародно-правових зобов'язань України".
"Обвинувачений, що вже був допитаний, може заявити про своє бажання дати покази після допиту потерпілого або свідка для того, щоб викласти свою думку із приводу їх показів. Обвинувачений, що раніше відмовився давати покази, може заявити про своє бажання розповісти про будь-які обставини. У всіх випадках, коли обвинувачений заявляє про своє бажання давати покази, він має бути допитаний. Якщо обвинувачений під час допиту, наприклад, свідка, заявляє, що він хоче дати пояснення у зв'язку з обставинами, про які говорить свідок, таку можливість має бути йому надано після допиту цього свідка".
Такий виступ може бути письмово викладений у нотатках, які долучають до справи. Крім того, обвинувачений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення. Такі пояснення можуть бути названі як заперечення на обвинувальний акт. Отже, у суді обвинувачений може реалізувати своє право на захист шляхом подання письмових пояснень (ст. 20 КПК). Письмові пояснення можуть бути надані під час попереднього засідання для приєднання їх до справи. Це полегшить підготовку судді до судового розгляду. У виступі обвинувачений вправі дати і свою правову оцінку обвинувачення, яке ним заперечується, а не тільки вказати на обставини, щодо яких він обвинувачується.
Звичайно, це обвинувачений може зробити й у судових дебатах. Однак, надаючи покази, обвинувачений може викласти своє бачення справи - як програму захисту, а в дебатах розвивати свій захист з посиланням на конкретні докази, досліджені вже судом. Неправильною є практика окремих суддів, які перебирають на себе обов'язок першим допитувати обвинуваченого. Це суперечить нормам КПК і мимоволі ставить суддю в позицію "другого прокурора". Понад те, у допиті обвинуваченого головуючий має право протягом всього допиту ставити запитання для уточнення і доповнення його відповідей.
Адвокат має навчити обвинуваченого деяким прийомам для того, щоб у випадку виникнення труднощів не наробити помилок. Наприклад, суддя вимагає відповіді на запитання: "так" або "ні".
Допит свідка
Особливість допиту свідка порівняно з КПК 1960 р. полягає в приведенні його до присяги, чого не було раніше. Під час прямого допиту свідка не дозволяється ставити навідні запитання. При перехресному допиті навідні запитання дозволяються. Це істотна новація, яка змушує адвокатів по-новому подивитись на допит. Адже свідків обвинувачення адвокат може допитувати за допомогою навідних запитань, тобто запитань, в яких міститься відповідь або частина відповіді.
Відповідь на навідні запитання може бути однозначною: "так" чи "ні". Це дає адвокату додаткову зброю під час проведення допиту. Водночас свідки захисту можуть допитуватись прокурором також за допомогою навідних запитань. Отже, адвокат має підготовити свідків обвинувачення до можливих сюрпризів з боку прокурора.
Передусім потрібно наголосити на тому, що свідок має остерігатись відповідей так або ні на навідне запитання. Краще повторити те, що свідок вже сказав при прямому допиті. Це пов'язано з тим, що навідні запитання мають, так би мовити, подвійне дно, і стверджувальна відповідь може дати несподіваний результат, який може бути витлумачений обвинуваченням на свою користь.
У допиті свідка захисник має бути уважним і за потреби користуватись своїм правом протесту щодо запитань, які не стосуються справи (ст. 352 ч. 8), запитань, які ображають свідка, а також у інших випадках порушення правил допиту, у тому числі передбачених ст. 42 КПК.
Після допиту свідка прокурором і захисником запитання йому можуть надаватись потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, а також головуючим і суддями. Під час дослідження інших доказів свідкам також можуть бути задані запитання учасниками судового розгляду.
Слід наголосити і на тому, що у допиті свідка не передбачено право суду ставити запитання для уточнення і доповнення його відповідей. Очевидно це викликано тим, щоб надати сторонам повну можливість реалізувати свої права та забезпечити рівність сторін у процесі.
Відповідно до ст. 352 КПК ч. 14 суд має право призначити двох чи більше учасників кримінального провадження для з'ясування причин розбіжностей у їх показах. Це стосується вже допитаних осіб (ст. 224 КПК). Власне кажучи, це і є шаховий допит.
Свідку, потерпілому, обвинуваченому в судовому засіданні може бути пред'явлена для впізнання особа чи річ. Пред'явлення для
впізнання проводиться після того, як особа у допиті вкаже на ознаки, за якими вона може впізнати особу чи річ (ст. 355 КПК). В цілому тактичні прийоми допиту, викладені у книзі, зберігають свою актуальність.
Статтею 354 нового КПК передбачено особливості допиту неповнолітніх, які допитуються в присутності педагога, психолога або законного представника. Свідку, який не досяг 16-річного віку, головуючий роз'яснює обов'язок давати правдиві покази, не попереджуючи про кримінальну відповідальність і не приводить до присяги. Педагогу, психологу або законному представнику роз'яснюється їх право протестувати проти питань та ставити запитання. Свідок або потерпілий може бути допитаний поза залом судового засідання в режимі відеоконференції.
Очевидно, що у допиті неповнолітнього потрібно проявляти особливу обережність, фіксуючи переважно те, що сам допитуваний розповідає про обставини справи, і бути обачливим з навідними запитаннями.
Суд має враховувати, що неповнолітні легко піддаються впливу і навіюванню, вони можуть неправильно сприйняти і витлумачити певні факти, тому їм доцільно давати уточнюючі, доповнюючі, деталізуючі та контрольні питання про обставини справи.
Контрольний список для підготовки свідків в американському суді присяжних
1.Ваш зовнішній вигляд майже настільки ж важливий, як і те, що ви говоритимете. Йдучи в суд, одягніться охайно і консервативно.
2.Приносячи присягу, ви маєте встати прямо і сказати "Клянусь". Пам'ятайте, що, відповідаючи на запитання, ви маєте сидіти прямо, не горбитись і не опиратись на стійку.
3.Не держіть нічого у роті - наприклад, жувальну гумку, цукерку, сірник.
4.Говоріть голосно, щоб не було потреби перепитувати. Не прикривайте рота рукою.
б. Давайте покази впевнено - тоді у присяжних буде більше довіри до того, що ви говорите.
6.Не заучуйте напам'ять те, що хочете сказати.
7.Будьте серйозні. Уникайте сміху і розмов про справу в коридорах або в інших приміщеннях суду. Пам'ятайте, що присяжні можуть побачити вас, входячи в будинок суду.
8.Відповідаючи на запитання, звертайтесь до присяжних. Старайтесь якомога більше дивитись в їх бік і говорити з ними відкрито і щиро, так, наче ви звертаєтесь до товариша або сусіда.
9.Уважно слухайте питання, що вам ставлять. Відповідайте на запитання, не розкриваючи добровільно жодну додаткову інформацію. Ви маєте право пояснити свою відповідь, якщо це потрібно. Ви не зобов'язані відповідати "так" або "ні", якщо необхідне пояснення.
10.Якщо ваша відповідь була невірною, зробіть поправку негайно, а якщо відповідь була неясною, поясніть її також відразу.
11.Дотримуйтесь фактів, а не чуток, здогадок або умовиводів (висновків). Зазвичай ви не маєте права давати покази про те, що вам хтось сказав або ви щось чули.
12.Якщо ви не зрозуміли питання, скажіть про це і попросіть його повторити.
13.Не втрачайте самовладання, якщо вас допитує прокурор.
14.Будьте ввічливі щодо всіх сторін і до судді.
15.Якщо прокурор запитає вас, чи не говорили ви з ким-небудь про цю справу - це питання-пастка, просто скажіть "так", ви говорили з адвокатом (або з поліцією тощо). Не дозволяйте прокурору підвищити темп допиту. Думайте про відповіді стільки, скільки вам потрібно, і тільки після цього відповідайте.
16.Якщо я приношу протест з питання, не відповідайте на нього доти, доки суддя не прийме рішення щодо протесту. Якщо суддя підтримає протест, це означає, що ви не маєте відповідати. Якщо суддя відхиляє протест, це означає, що на питання слід дати відповідь. Якщо ви до того часу забули питання, ви можете попросити його повторити.
17.Якщо ви не знаєте відповіді на запитання, не нервуйте. Просто скажіть "я не знаю".
18.Якщо ви не хочете відповідати на запитання, не питайте суддю, чи обов'язково ви це маєте робити. Якщо питання некоректне, я принесу протест і обговорю це із суддею.
19.Відповідаючи на запитання, не дивіться на мене або суддю, ніби просите допомоги.
20.Відходячи з місця для свідків після давання показів, тримайтеся впевнено, не будьте пригніченим.
Коментар. В Україні не практикується працювати із свідками, тому досвід американських адвокатів заслуговує на увагу. Конституція України та проект КПК передбачають введення суду присяжних та участь у роботі судів народних засідателів. У проекті КПК передбачено поділ на свідків обвинувачення і свідків захисту. Адвокати мають продумати і вже в нинішніх умовах працювати із свідками захисту або взагалі із свідками, оскільки таку можливість їм надає кримінально-процесуальне законодавство. Тому підготовка свідків до суду стає необхідним елементом захисної діяльності адвоката.
Проект КПК передбачає і можливість правової допомоги адвоката у допиті свідка. Контрольний список для підготовки свідків в американському суді присяжних і в цьому випадку може бути використаний.
Приклад. У кримінальній справі по обвинуваченню посадових осіб Київського єврейського театру "Мазлтов" (2000 р.) така підготовча робота із свідками була мною
проведена, так би мовити, в порядку експерименту. Суддя, відчувши спокійну впевненість свідків та їх чіткі і точні відповіді, була роздратована. "Я бачу, вас добре видресирував адвокат, всі ви злодії і ваші пояснення злодійські", - так прокоментувала вона пояснення свідків. Але робити було нічого. Свідчення було занесено у протокол, а справу направлено на додаткове розслідування, де й було тихенько закрито провадженням130.
Дослідження речових доказів і документів
Статті 357, 358 КПК визначають порядок дослідження речових доказів і документів. Речові докази мають бути подані в суд для огляду в запакованому вигляді. Правила зберігання речових доказів встановлено ст. 10 КПК. Сторони і суд звертають увагу на обставини, пов'язані з річчю (матеріал, форма, колір, розміри тощо). Надто ретельно слід перевіряти правильність відібрання речового доказу, можливість збереження характеристик речі під час зберігання тощо. Адвокати можуть ставити питання про недопустимість речі як доказу в зв'язку з отриманням його у порядку, не передбаченому процесуальним законом. Для цього можуть бути оголошені і пред'явлені протоколи їх огляду й інші документи. На ці обставини наголошує і Вищий спеціалізований суд в Інформаційному листі від 05.10.2012 № 223-1446/0/4-12 "Про деякі питання порядку здійснення судового розгляду в судовому провадженні у першій інстанції відповідно до Кримінального процесуального кодексу України" (п. 9).
Якщо речі надто великі, суд може провести огляд за місцем їх зберігання. З приводу речових доказів можуть бути поставлені питання свідкам, експертам, спеціалістам.
Під документами розуміють усі види, зазначені в ч. 2 ст. 99 КПК, окрім звуко- і відеозаписів, порядок дослідження яких регламентується ст. 359 КПК. Дослідження документів проводиться шляхом їх оголошення. Оголошує їх сторона або суд. Учасники судового провадження мають право ставити запитання щодо документа свідкам, експертам, спеціалістам.
Під час дослідження документа перевіряється його достовірність шляхом дослідження тексту, наявності печаток і штампів, інших характеристик. Неприпустимим є посилання на документ, який не досліджувався у суді. Якщо документ викликає сумнів у достовірності, учасники процесу можуть ставити питання про виключення його з числа доказів або призначення експертизи про його достовірність.
Дослідження звуко- і відеозаписів
Ст. 359 КПК визначає особливості дослідження звуко- і відеозаписів. Для їх дослідження потрібне спеціальне обладнання для відтворення та демонстрації записів. Використовується також допомога спеціаліста (ст. 360 КПК).
Учасники судового провадження можуть заявити про підробку звуко- і відеозапису. Така заява розглядається судом у порядку, передбаченому для заяв про підробку документів. Може бути призначена відповідна експертиза і за її результатами вирішується питання про допустимість такого доказу. Питання про виключення такого доказу вирішується відповідною ухвалою суду.
Провадження у суді присяжних
Суд присяжних може здійснюватися за ініціативою особи, обвинуваченої у злочині, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі (ст. 383 КПК). Таке клопотання обвинувачений має подати під час підготовчого судового засідання. Письмове роз'яснення прокурора про можливість, особливості та правові наслідки розгляду кримінального провадження судом присяжних додається до обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування.
У суді присяжних України усі питання, пов'язані із судовим розглядом, судді та присяжні вирішують спільно. У нарадчій кімнаті також всі питання вирішуються спільно і більшістю голосів. Головуючий голосує останнім.
Суд присяжних утворюється при місцевому загальному суді першої інстанції.
Письмове роз'яснення прокурора обвинуваченому про можливість, особливості та правові наслідки розгляду кримінального провадження судом присяжних додається до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду.
Обвинувачений у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, під час підготовчого судового засідання має право заявити клопотання про розгляд кримінального провадження стосовно нього судом присяжних.
Після призначення судового розгляду судом присяжних їх викликають у кількості 7 осіб.
Громадяни, які внесені до списку присяжних як присяжні, визначаються згідно із Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Письмовий виклик вручається присяжному під розписку не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. На підставі письмового виклику роботодавець зобов'язаний звільнити присяжного від роботи на час виконання ним обов'язків зі здійснення правосуддя.
Присяжний зобов'язаний:
1) правдиво відповісти на запитання головуючого і учасників судового провадження щодо можливих перешкод для його участі в судовому розгляді, його стосунків з
особами, які беруть участь у кримінальному провадженні, а також на вимогу головуючого подати необхідну інформацію про себе;
2)додержуватись порядку в судовому засіданні та виконувати розпорядження головуючого;
3)не відлучатись із зали судового засідання під час судового розгляду;
4)не спілкуватися без дозволу головуючого з особами, що не входять до складу суду, стосовно суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) підчас нього;
5)не збирати відомості, що стосуються кримінального провадження, поза судовим засіданням;
6)не розголошувати відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і стали відомі присяжному у зв'язку з виконанням його обов'язків.
Згідно зі ст. 387 КПК відбір присяжних здійснюється після відкриття судового засідання.
Для з'ясування обставин, що можуть перешкоджати участі присяжного в судовому розгляді, прокурор, потерпілий, обвинувачений з дозволу головуючого можуть ставити присяжним відповідні запитання.
Кожному з присяжних, який з'явився, учасники судового провадження можуть заявити відвід з підстав, передбачених статтями 75 і 76 КПК.
Якщо після виконання вимог щодо відбору присяжних залишилось більше потрібної для участі в судовому розгляді кількості, необхідна кількість присяжних визначається автоматизованою системою документообігу суду з числа присяжних, що не були звільнені або відведені від участі в розгляді кримінального провадження. Якщо ж присяжних залишилось менше, ніж потрібно, то вони викликаються додатково.
Якщо в результаті виконання дій з відбору присяжних залишилось менше необхідної для участі в судовому розгляді кількості, секретар судового засідання за вказівкою головуючого викликає присяжних додатково. Після відбору основних присяжних відбирається двоє запасних присяжних. Запасні присяжні під час судового засідання постійно перебувають на відведених їм місцях і до ухвалення вироку можуть бути включені до складу основних присяжних у разі неможливості кого-небудь з них продовжувати участь у судовому розгляді.
Присяжних приводять до присяги згідно зі ст. 388 КПК. Прокурору, обвинуваченому, потерпілому та іншим учасникам кримінального провадження протягом усього судового розгляду забороняється спілкуватися з присяжними інакше, ніж у порядку, передбаченому КПК. У такий спосіб забезпечується недопустимість незаконного впливу на присяжних.
Ніхто зі складу суду присяжних не має права утримуватися від голосування, крім випадку, коли вирішується питання про міру покарання, а суддя чи присяжний голосував за виправдання обвинуваченого. У цьому разі голос того, хто утримався, додається до голосів, поданих за рішення, яке є найсприятливішим для обвинуваченого. При виникненні розбіжностей про те, яке рішення для обвинуваченого є більш сприятливим, питання вирішується шляхом голосування (ч.3
ст. 391 КПК).
Ця норма викликає певні застереження. Присяжний голосував за виправдання, а його голос додають до голосів, які голосували за обвинувальний вирок. Адвокатам потрібно у своїй промові вказувати на цю обставину з тим, щоб вони усвідомлювали, що тільки їх одностайна позиція за виправдання може забезпечити (якщо для цього є підстави) реалізацію їх дійсної волі.
Відповідно до ст. 31 КПК суд присяжних складається з двох професійних суддів та трьох присяжних. Якщо обвинувачених кілька то провадження судом присяжних здійснюється відносно всіх обвинувачених, якщо хоча б один із них заявив клопотання про такий розгляд.
Суд присяжних в українському варіанті - це по суті суд за участю народних засідателів, або середньовічний суд шеффенів, чи суд лавників часів дії в Україні магдебурзького права. Від класичного суду присяжних суд присяжних за новим КПК відрізняється тим, що присяжні є не тільки суддями факту. Вони разом з професійними суддями ухвалюють вирок. Як присяжні вони можуть дати оцінку фактам але вони не готові до питання про правову кваліфікацію злочинів та інших питань, в тому числі процесуального характеру, які вирішуються судом. Ці питання їм роз'яснюють, а відтак і переконують, професійні судді.
У радянські часи з народними засідателями проводились заняття, до яких залучались професійні судді й адвокати. Це допомагало народним засідателям під час розгляду справ. Очевидно, що така робота має проводитись і з присяжними.
Отже, захисник має продумати свій виступ у суді присяжних шляхом глибокого аналізу встановлених у судовому засіданні юридичних фактів і, даючи їм юридичну оцінку, наводити приклади з аналогічної судової практики без огляду на те, що професійні судді знають право. Слід також пам'ятати, що питання правової кваліфікації, застосування покарання - це слабка сторона присяжних. Вони не є юристами. Тому у промові адвоката цим питанням має приділятись належна увага.
Але присяжні передусім відповідальні за визначення факту вчинення злочину. Це та частина судового провадження, де професійні судді не можуть з посиланням на свій авторитет вплинути на думку присяжних. Вони самі сприймають у суді судження сторін про факти і роблять свої висновки. Адвокату потрібно при першій ліпшій нагоді наголошувати, що всякий сумнів у вчиненні злочину має трактуватися на користь підсудного.
Захисник має враховувати, що у нарадчій кімнаті професійні судді консультуватимуть і роз'яснюватимуть присяжним ту чи іншу правову позицію. Але іноді самі судді можуть помилятися. Тому питанням кваліфікації, застосування закону і принципам ухвалення вироку у суді присяжних захисник має впродовж всього судового провадження приділяти особливу увагу.
Враховуючи, що присяжні разом з професійними суддями постановляють вирок, захисник має донести до присяжних тлумачення правових норм стосовно конкретної ситуації, про ті порушення, які допустило досудове слідство. Щира і відверта промова захисника має орієнтуватись насамперед на присяжних і це вносить нові фарби до проголошення захисної промови. У суді присяжних потрібно ставитись до суду з особливою повагою, намагатись завоювати їх симпатії своєю позицією, культурою поведінки, витримкою і принциповістю.
Розповідаючи про можливе покарання, потрібно роз'яснити присяжним про недопустимість застосування принципу таліону, тобто системи покарань, висловлених у класичній формулі "око за око, зуб за зуб".
Що стосується провадження у суді присяжних за новим КПК, то принципових відмінностей тут немає. Допит свідків, дослідження доказів, аргументований захист залишаються актуальними і для цього суду.
Незважаючи на застереження, суд присяжних, навіть у варіанті, запропонованому новим КПК, - це величезний крок уперед. Бо професійні судді у нарадчій кімнаті мають "око народу" в особі присяжних. І це покладає на них обов'язок бути суддями, а не державними чиновниками, дбати про справедливість і законність вироку. І присяжні є вільними від обвинувального ухилу, який зловісним кошмаром панує над професійними суддями.
У випадку, коли серед більшості складу суду, який ухвалив рішення, відсутні професійні судді, головуючий зобов'язаний надати допомогу присяжним у складенні судового рішення (ч. 5 ст. 391 КПК). Це, між іншим, означає, що присяжні можуть переголосувати професійних суддів і ухвали своє рішення.
Адвокати, передбачаючи можливість такого вирішення справи, мають подати письмові пояснення, в яких би з достатньою чіткістю була викладена мотивувальна частина такого можливого вироку на користь обвинуваченого. Це озброїло б присяжних аргументацією для виправдального вироку або іншого судового рішення на користь обвинуваченого.
Адвокат, який виступає перед присяжними, має подбати про виклад свого виступу як простої та зрозумілої історії з життя. Його виступ насамперед має орієнтуватись на присяжних, а не на професійних суддів.
Як приклад роботи адвоката перед народними засідателями (а по суті - присяжними за новим КПК) і методів тиску на суд наводимо уривок з книги відомого адвоката С. Арії "Жизнь адвоката".
Дело Шухрата "Дело - с его скверными данными о прошлом Шухрата и обвинением в убийстве при отягчающих обстоятельствах в стадии отбытия наказания за другой криминал - грозно нависало над ним.
...Но были в нем два зеленоватых листка, которые могли существенно повлиять на судьбу Шухрата, резко изменив правовую оценку его преступления. Это были объяснения некоей Андрушко, полученные по горячим следам милицией, при опросе на месте и потому записанные бегло и кратко.
Андрушко была приезжей, жила в отеле всего пару дней и тем вечером вышла подышать перед сном на свежий воздух. У нее на глазах группа стоявших у бокового входа молодых людей внезапно окружила одного из вышедших оттуда, свалила его на землю и стала бить ногами.
Когда тому удалось вскочить, он поднял над головой небольшой нож, блеснувший под фонарем, и закричал, чтобы к нему не подходили. На него снова бросились, и тогда он начал отмахиваться своим оружием. Тут же все разбежались, а раненый остался на асфальте. Именно она вызвала по телефону "скорую помощь" и была с пострадавшим, пока его не увезли.
Обстоятельства, описанные Андрушко, не оставляли сомнений, что речь шла о Шухрате и об обороне от нападения. Мелькнув в самом начале дела, показания Андрушко более ни разу в деле не появлялись. Следователем она допрошена не была. В Красноводск, по названному ею при опросе месту жительства, единожды отправили повестку, на которую ответа не последовало, и постарались забыть о ней.
Эти два зеленых листка с блеклым, трудно читаемым текстом враждебно противостояли принятой следствием версии. Шухрату крупно повезло, что их по недосмотру вообще не убрали из дела. Закончив чтение материалов, я отправился в тюрьму на свидание с обвиняемым.
Сильно напуганный, тот продолжал в беседе со мной отрицать принадлежность ему ножа и вину в роковом исходе. Несмотря на безнадежность этой позиции, я не рискнул настаивать на изменении им показаний. Слишком высока была ставка, если бы мои усилия по защите не дали результата.
Я предпочел работать без его помощи, оставив ему надежду на собственное "нет". Приняв участие в процедуре обвинения Шухрата и в ознакомлении его с трехтомным делом, я на всякий случай решил зафиксировать наличие в деле показаний Андрушко. Для этого я заявил письменное ходатайство о ее вызове и допросе - с обширными цитатами из текста ее объяснений. Я также проследил, чтобы в постановлении следователя по этому ходатайству (отказе, конечно) было достаточно полно изложено его содержание.
Привязав таким двойным узлом протокол Андрушко к делу - во избежание его безвременной утраты - я отбыл восвояси. Искомый шанс был налицо. Однако вопрос о том, сработает ли он, оставался, к сожалению, открытым. Через месяц с небольшим я