101. Революційний рух в Італії у 1919-20рр.Та встановлення фашистської диктатури

Творцем італійського фашизму вважають Беніто Муссоліні, У першій світовій війні країна втратила 700 тис. убитими, 450 тис. стали інвалідами, було знищено 1/3 національного багатства На післявоєнній Версальській конференції ці жертви оплачені дуже скромно. На виборах 1919 р. перемогли соціалісти, які зібрали 31% голосів. Були розпочаті несміливі рефор­ми - прийнято закон про соціальне страхування від безробіття, указ про допустимість самовільного захоплення необроблюваної землі.

В 1921р. в Італії виникла комуністична партія, і країна стояла на порозі соц.-ної революції. Альтернативою комуністам виступили фашисти, які на відміну від традиційних буржуазних партій мали власні воєнізо­вані загони - «чорносорочечників», набраних з люмпенів, «золотої мо­лоді», карних злочинців.

В листопаді 1921р. було створено Нац-ну фашистську пар­тію, яка отримала велику фінансову підтримку крупної буржуазії. На перших же виборах партія зібрала 35 з 500 місць у парламенті. Отримуючи під­тримку від Всезагальної конференції промисловців, фашисти вимага­ли 8-годинного робочого дня, загального прямого виборчого права чоловіків і жінок, свободи друку.

28 жовтня 1922р. відбувся похід фашистських загонів на Рим. Уряд пішов у відставку. 30 жовтня Муссоліні запропонував парламенту свій склад уряду і був підтриманий лібералами і католиками. Перехід до диктатури стався у кілька етапів і був завершений в січні 1925р.

101. Крах фашистського режиму і утворення республіки в Італії

101. Характеристика конституції Італії 1947р.

У ніч на 10 липня 1943 р. американські, англійські та канадські війська розпочали висадку десанту на Сицилії. 25 липня 1943 р. на засіданні Великої фашистської ради відбулося зміщення Муссоліні з посади глави _ італійського уряду. Фашистська диктатура Муссолі­ні змінилася військово-монархічною диктатурою маршала Бадольо.

В умовах завершення Другої світової війни на півночі Італії розпо­чалося 25 квітня 1945 р. Загальнонаціональне повстання

21   червня 1945 р. в країні було сформовано коаліційний уряд Ф. Паррі (Партія дії") за участю комуністів.

На 2 червня 1946 р. в Італії був призначений референдум про полі­тичний устрій. За республіку було подано 12,7 млн голосів та 10,7 млн -проти.

22 грудня 1947 р. більшістю Установчих зборів була схвалена кон­ституція, яка вступила у силу 1 січня 1948 р. Згідно з конституцією вищим законодавчим органом республіки виступає парламент, який обирається на загальних виборах з таємним голосуванням по пропор­ційній системі. Конституція проголошує принципи децентралізації правління, широкої автономії областей, незалежності судової влади. Конституція визначає громадянські свободи: свободу політичних по­глядів, організацій, друку, зборів, свободу особи, таємницю перепис­ки тощо.

106. Характеристика ек. І політичного розвитку сша в кін 19 поч 20 ст.

Перемога Півночі над Півднем зміцнила федерацію. Право виходу з США було остаточно поховане (1868 p.). Отримують остаточне оформ­лення дві основні партії, що виникли ще до 1860 p.,- республіканська і демократична. Перші політичні партії в США з'явилися ще в 1789-1791 pp.

У 1854 р. утворилася нова республіканська партія. Вона виступа­ла за обмеження рабства фактично зайнятою ним територією, за без­платне надання землі поселенцям на Заході, за підтримку вітчизня­ної промисловості. У 1860 р. її кандидат Лінкольн став президентом, що послужило сигналом до початку громадянської війни. Після за­вершення цієї війни в країні остаточно сформувалася двопартійна система.

Державну владу поділяють республіканська і демократична партії. Це само по собі не виключає появи та функціонування інших політичних партій. Так, ще у 1876 р. виникла Соціалістична робіт­нича партія, у 1891 p.- Народна (популістська), але ці партії не віді­гравали скількись помітної ролі в житті США.

Трохи більше ніж за 100 років США пройшли шлях від 13 неодно­рідних за своїм устроєм і економічним розвитком колоній Англії - до найрозвинутішої країни світу. Так, в 1860 р. Сполучені Штати займа­ли 3-тє місце у світі за випуском промислової продукції, а на початку XX ст. вони уже були лідерами капіталістичного світу практично за усіма показниками. Певну роль відіграли географічне положення (віддаленість від Європи з її конфліктами та війнами) та кліматичні умови, інші другорядні чинники.

Однак головним двигуном посту­пального розвитку США стали політичні та політико-економічні пе­реваги: гарантії прав і свобод населення, законодавчий захист приват­ної власності, урядова політика заохочення імміграції та господарсь­кого освоєння нових територій, а також експансіонізм зовнішньої політики, пошук нових земель та ринків збуту.