97. Утворення німецького союзу у 1815р.

9 червня 1815 р. був підписаний Генеральний заключний акт Віденського конгресу. З масиву німецькомовних держав та частини володінь Австрійської імперії Віденський конгрес створив Німецький союз. До нього увійшли 34 монархії та 4 вільних міста (Гамбург, Бре­мен, Любек та Франкфурт-на-Майні). Прусські та австрійські воло­діння включалися до Німецького союзу не повністю. З прусських -поза Союзом залишалася Східна Пруссія та Познань, з австрійських -Галичина, Угорщина та більша частина південнослов'янських облас-тей імперії. Австрійський канцлер Меттерніх добився гегемонії Авст­рії в Німецькому союзі і розглядав його як знаряддя австрійської по­літики. Тим самим Австрія перетворювалася на жандарма Європи.

Керівний орган Німецького союзу - т. зв. Союзний сейм тур­бувався перш за все про збереження європейського статус-кво: дер­жавних кордонів, монархічних режимівполітичної ізоляції Росії та збереження політичної роздробленості німецьких земель.

98. Утворення митного союзу у 1834р. В. Німеччині та його вплив на об’єднання держави.

Потреби економіки, єдність історичного минулого, мови і традицій усе нагальніше вимагали німецького возз'єднання. В ролі об'єднавчого центру, на думку німецьких патріотів, могла виступити Пруссія як наймогутніша з власне німецьких держав. Політична роз­дробленість німецьких земель не дозволяла німецькій буржуазії кон­курувати з сусідніми державами, оскільки кордони і високі митні та­рифи перешкоджали вільному руху товарів і капіталу. Як результат, німецькі товари були дорожчими і мали нижчу якість.

Лише політичні зміни могли вивести німецьку економіку на ви­щий рівень, тільки об'єднана держава давала німецькій буржуазії шанс на виживання у конкурентній боротьбі. Ще у 1818 р. в Пруссії був введений спільний для усіх восьми провінцій митний тариф. Піз­ніше її уряд здійснював постійні зусилля щодо знищення митних пе­регородок між прусськими володіннями та сусідніми німецькими державами. У 1834 р. митний союз, нарешті, об'єднав 18 держав з 23 млн населення. Це стало великим політичним успіхом Пруссії. Німецька буржуазія починає розглядати Пруссію як свій форпост в економіці та політиці, тим більше, що Австрія та її сателіти до митно­го союзу не увійшли.

99. Причини та наслідки буржуазної революції у 1848-49рр. В. Німеччині

Революція 1848 р. у Франції перекинулася на сусідні з нею держа­ви Південної та Південно-Західної Німеччини. Уже 27 лютого поча­лися революційні виступи у Баденському герцогстві. В березні 1848 р. влада в Бадені, Гессені, Дармштадті, Вюртемберзі перейшла до рук ліберальної буржуазії. Коаліційні буржуазно-дворянські уряди були створені в Саксонії та Баварії. В столиці Пруссії Берліні рево­люційні події почалися 6 березня.

18 березня був опублікований указ Фрідріха-Вільгельма IV про скликання об'єднаного для усіх восьми прусських провінцій ланд­тагу. Цей же документ проголошував необхідність прийняття нової конституції Німецького союзу, яка б передбачала створення загально-німецьких збройних сил, ліквідацію внутрішніх митниць тощо. Іншим указом було знято цензуру.

29 березня у Пруссії був сформований новий уряд, прем'єром яко­го став лідер рейнських лібералів Кампгаузен. Більшість міністерсь­ких портфелів опинилася у руках обуржуазнених аристократів.

1 та 8 травня 1848 р. відбулися двоступеневі вибори до прусських Установчих зборів. 22 травня вони розпочали свою роботу.

Навесні 1848р. були проведені вибори загальнонімецького пар­ламенту. Більшість отримали представники ліберальної буржуазії. Основним питанням стало об'єднання Німеччини. Першим кроком представницького органу стало обрання австрійського ерцгерцога Йогана на посаду тимчасового імперсько­го намісника Німеччини, що де-факто означало успіх великонімець-кої партії.

З листопада в Берліні утворилося нове міністерство графа Бранде­нбурга. Усі ліві газети були закриті, національна гвардія роззброєна, демократичні організації розпущені. 9 листопада державний перево­рот у Пруссії завершився. Прусські Установчі збори були спершу пе­реведені до Бранденбурга, а 5 грудня 1848 р. їх без особливого розго­лосу розпустили.

Тоді ж населенню Пруссії була «дарована» досить ліберальна кон­ституція. Вона гарантувала свободу слова, зібрань та союзів, пред­ставництво в палатах. Стаття 8 проголошувала недоторканність при­ватної власності.