46. Характеристика Феодального права Німеччини

Важливу роль відігравало міське право, що регулювало відноси­ни в галузі ремесла й торгівлі та фіксувалося в міських статутах. Широко були відомі міські статути Кельна, Магдебурга, Любека. Право захищало приватну власність, насамперед, на землю.

ієрархічна структура земельної власності, становий характер, обме­ження в розпоряджанні, особливий порядок спадкування - майорат. Зобов'язальному праву були відомі різні види договорів: купівлі-продажу, міни, дарування, позики та ін. Однак тривалий час замкнений характер феодального виробництва гальмував розвиток товарно-грошових відносин, а отже й зобов'язального права.

На сімейне право сильний уплив справляла церква. Переважно, саме нормами канонічного права регулювалися шлюб та сім'я. Заборонялися розлучення, позашлюбні зносини, шлюби з близькими родичами. Шлюбний вік був низьким і становив для чоловіків 14 років, а для жінок- 12. Жінка перебувала в підпорядкованому від чоловіка становищі, всюди мала слідувати за ним, не мала права без його згоди укладати договори, складати заповіт, розпоряджатися майном тощо. Щоправда, в роздільному майні виділялися частки, що враховувалися та переходили в спадок окремо. За нормами ленного права земля могла переходити в спадок тільки до одного із синів, а за зем­ським правом -у рівних частках до всіх синів.

Кримінальне право оперувало такими загальними поняттями: умисел і необережність; обставини, що обтяжують провину; співучасть тощо. Визнавалися різні види злочинів: проти релігії; проти моральності; проти держави; проти особи; проти власності; проти правосуддя. При ви­значенні покарання суд зважав на станову приналежність сторін. Основною метою покарання було залякування. Основні види покарань того часу: смертна кара, членоушкодження, тілесні та ганебні по­карання, ттюремне ув'язнення, вигнання, штраф.

Судовий процес спочатку має змагальний, а згодом -слідчий характер.

47. Утворення та розвиток сербської феодальної держави

Характерним для розвитку державності у сербів було одночасне існування дрібних князівств на чолі з представниками багатої знаті, Поступово з них виділились два центри, які претендували на об'єднання всіх земель - Рашка і Зета.

Перше значне_державне об'єднання сербів утворилось IX ст. Його очолив князь Мутишрл Однак воно не було тривалим через постійні чва­ри між знаттю.

В першій половині XI ст. найміцнішим князівством виявило­ся князівство Дукли. Формування феодальних відносин у сербів відбувалося впро­довж X ст. Спроби до об'єднання увінчались успіхом у XII ст., коли великий жупан Рашки - Стефан Неманя (бл. 1114-1200 рр.) здійснив кілька територіальних завоювань, поклавши початок Сербській державі. Внаслідок спіль­них дій болгар і сербів у 1187 р. Болгарія здобула незалежність, а 1190 р. Візантія визнала і незалежність Сербії.

Син Немані - Стефан Першовінчаний (р.н. невід.-1227 рр.) - проголосив себе 1217 р. королем, а його брат Савва 1219 р. отримав сан архієпископа сербської церкви. В цей період Сербія домоглася церковної незалежності від Ві­зантії.

Найбільшої могутності феодальна Сербія досягла в XIV ст. за царя Стефана Душана.