osn_econ_nauky_prakt_14
.pdf6.В економічному значенні — економічні відносини між людьми з приводу привласнення-відчуження благ; в юридичному значенні — вольові відносини між людьми, пов’язані з встановленням їхніх майнових прав, за яких виявляються благо чи сукупність благ (об’єкти власності) та особи чи групи осіб (суб’єкти власності) і визначаються власники цих благ.
7.Власність, отримана в процесі привласнення окремою особою (максимум — сім’єю) різних об’єктів у всіх сферах суспільного відтворення, за якої її три функції — володіння, розпорядження, користування, належать приватній особі.
8.Комплексна теоретична (логічна) характеристика певної національної економічної системи, критеріїв її розвитку, яка всеосяжно описує її функціонування з урахуванням тенденцій подальшого розвитку.
9.Власність, за якої привласнення різних об’єктів власності здійснюється державою (як суб’єктом власності), а розпорядження й управління ними виконують органи (інститути) державної влади.
10.Відносини між людьми в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних і нематеріальних благ.
11.Світогосподарська система, в якій національні процеси виробництва, розподілу, обміну і споживання благ втрачають свою автономність і відбуваються як єдиний процес.
12.Сфера функціонування продуктивних сил і економічних відносин, взаємодія яких забезпечується механізмом господарювання і характеризує сукупність видів та організаційних форм економічної діяльності.
13.Основний елемент регіональної структури національної економічної системи; велика територія країни зі здебільшого однаковими природно-кліматичними та економічними умовами, природно-ресурсною спеціалізацією і характерною спрямованістю розвитку продуктивних сил на основі територіального (міжрайонного) поділу праці з урахуванням виробничо-функціональної, соціальної, демографічної та інших особливостей.
14.Персоніфікований носій відносин власності.
15.Система факторів, які продукують (виробляють) економічні блага для задоволення людських потреб і визначають зростання продуктивності суспільної праці, завдяки своєму характеру й рівню розвитку впливають на еволюцію економічної системи.
16.Набори правил, які задані соціально; «правила гри» в суспільстві, тобто створені людьми обмежувальні (регулятивні) ра-
71
мки, які організовують взаємини між ними, задають структуру спонукальних мотивів людської взаємодії та діяльності для забезпечення її нормальних умов, сприяння розвитку в межах заданих кількісно-якісних параметрів.
17.Власність, яка поєднує різні форми власності: приватну, державну, колективну та інші, у тому числі власність іноземних суб’єктів.
18.Усе те, що можна привласнити чи відчужити.
19.Велика частина економіки, якій притаманні схожі спільні характеристики, що дають змогу відокремити її від інших частин народного господарства.
20.Система форм, методів і важелів регулювання економічних процесів та дій суб’єктів господарювання, організаційних (інституціональних) структур, конкретних форм господарювання, які ґрунтуються на певних відносинах власності й використанні економічних законів.
21.Група географічно близьких і взаємопов’язаних компаній та організацій, які діють у певній сфері, характеризуються спільною діяльністю й взаємодоповнюють одна одну.
22.Окрема одиниця господарювання, що складається з однієї або групи осіб, об’єднаних місцем проживання й спільним бюджетом, яка є власником і постачальником ресурсів в економіку та одержує натомість кошти для придбання необхідних благ з метою забезпечення своєї життєдіяльності.
23.Об’єднана або спільна власність, яка створюється на добровільних засадах для провадження спільної діяльності.
24.Історично визначений рівень суспільного розвитку (історичний щабель матеріальної і духовної культури), виражений у типах і формах організації життя та діяльності людей, у їхніх взаєминах, а також результатах соціально-культурної діяльності суспільства, створюваних матеріальних і духовних цінностях.
25.Сукупність галузей і сфер суспільного виробництва, а також підприємств, фірм, компаній у їх взаємодії, об’єднаних на основі національного поділу праці, відповідних економічних відносин і механізму господарювання.
26.Класифікація економічних систем за певними критеріями (ознаками).
72
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
1. У найзагальнішому розумінні економічну систему можна визначити як:
а) упорядковану сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих елементів, що утворюють певну цілісність, єдність;
б) багатогранну об’єктивну єдність закономірно пов’язаних між собою явищ і процесів економічного життя суспільства;
в) сукупність економічних відносин, яка відповідає певному рівню розвитку продуктивних сил і розвивається на основі дії об’єктивних економічних законів;
г) комплекс підсистем, що об’єднані спільними ознаками та утворюють конкретно-історичну цілісність.
2.Структуру економічної системи найчастіше розглядають як єдність таких її елементів:
а) провідний тип власності на ресурси, основні групи суб’єктів суспільного виробництва і відносини між ними;
б) організаційні форми і види економічної діяльності, регулятивні механізми та інститути;
в) сфери виробництва, розподілу, обміну і споживання; г) продуктивні сили, економічні відносини, механізм господа-
рювання.
3.Кожна економічна система завжди:
а) може бути класифікована лише за одним критерієм; б) існує незалежно від конкретних історичних умов;
в) передбачає складну взаємодію продуктивних сил і економічних відносин;
г) перебуває у статичному стані у часі та просторі.
4. Однією з трьох основних складових економічної системи є:
а) економічні закони; б) політичні відносини та інститути; в) ринкова система; г) продуктивні сили.
73
5.Головною, найважливішою ланкою економічної системи є:
а) продуктивні сили; б) економічні відносини;
в) основні групи суб’єктів господарювання; г) механізм господарювання.
6.Сучасна економічна система є складною субординованою системою таких рівнів:
а) глобальноекономічний; б) макроекономічний; в) метаекономічний; г) мезоекономічний; д) мікроекономічний.
7.Економічна система виконує такі основні функції:
а) створення матеріальних благ у відповідних кількісних та якісних параметрах;
б) координація всіх видів економічної діяльності; в) реалізація соціальних завдань; г) досягнення військово-політичних цілей;
д) визначення комбінацій ресурсів для створення економічних благ;
е) забезпечення системного функціонування економіки в усіх
їїсферах, галузях тощо.
8.Система економічних відносин складається з:
а) соціально-економічних відносин; б) суспільно-виробничих відносин; в) організаційно-економічних відносин; г) техніко-економічних відносин.
9.Продуктивні сили в економічній системі є:
а) суспільною формою прояву; б) способом організації; в) матеріальною основою;
г) системотвірною складовою.
10. Основною продуктивною силою суспільства є:
а) засоби виробництва; б) природні ресурси, насамперед земля; в) наука;
г) люди з їхніми фізичними й розумовими здібностями.
74
11.До факторів розвитку продуктивних сил належать:
а) продуктивність суспільної праці; б) розвиток техніки й технологій;
в) удосконалення організації виробництва та управління ним; г) розвиток освіти і науки.
12.Головним економічним критерієм рівня розвитку продуктивних сил є:
а) виробничий потенціал суспільства; б) технічна озброєність праці;
в) ефективність використання економічних ресурсів; г) досягнутий рівень продуктивності суспільної праці.
13.Організаційно-економічні відносини виникають з приводу:
а) поділу праці; б) організації виробництва;
в) управління виробництвом; г) власності.
14.Визначальне місце у структурі економічних відносин і в економічній системі взагалі посідають відносини:
а) техніко-економічні; б) організаційно-економічні; в) соціально-економічні; г) виробничо-економічні.
15.Основу соціально-економічних становлять відносини:
а) управління; б) власності; в) контролю; г) споживання.
16.Головними суб’єктами сучасної економічної системи є:
а) домогосподарства; б) держава;
в) міжнародні економічні організації та об’єднання; г) підприємства.
17.В основу формаційного підходу до класифікації економічних систем покладено:
а) технологічний спосіб виробництва;
б) спосіб координації економічної діяльності й управління нею; в) панівну форму власності на фактори виробництва; г) форму організації суспільного виробництва.
75
18.У найпоширенішому трактуванні реалізації формаційного підходу виокремлюють такі суспільно-економічні формації:
а) первіснообщинну; б) рабовласницьку; в) феодальну; г) буржуазну;
д) капіталістичну; е) соціалістичну; є) комуністичну.
19.Згідно з формаційним підходом процес історичного розвитку суспільства відбувається на основі:
а) того, хто і як приймає стратегічні економічні рішення; б) зміни системи мотивації суб’єктів економічної системи; в) еволюції цивілізацій;
г) закону відповідності виробничих відносин характеру й рівню розвитку продуктивних сил.
20.Формаційний підхід до етапізації суспільного розвитку (класифікації економічних систем) розробив:
а) Ф. Кене; б) А. Сміт; в) К. Маркс; г) Т. Веблен.
21.Найчастіше застосовуваним сучасною економічною наукою критерієм типологізації економічних систем за цивілізаційним підходом є:
а) рівень насиченості матеріальними благами; б) техніко-економічні відносини; в) відносини власності;
г) рівень індустріального розвитку суспільства.
22.Постіндустріальне суспільство характеризується:
а) заміною видобутку природних ресурсів виробництвом свідомо запланованих продуктів;
б) принципово новими видами техніки й технологій; в) комп’ютеризацією, автоматизацією і роботизацією всіх
сфер економіки й управління; г) домінуванням науки, переходом до економіки «виробницт-
ва знань»;
76
д) провідною роллю великого механізованого промислового виробництва;
е) переважанням сфери послуг.
23.Найпоширенішою в економічній науці є класифікація економічних систем за:
а) панівною формою власності на фактори виробництва; б) формою власності на засоби виробництва і способом коор-
динації економічної діяльності та управління нею; в) рівнем розвитку техніки, технологічного способу виробни-
цтва; г) формами господарювання.
24.Сукупність галузей і сфер суспільного виробництва, а також підприємств, фірм, компаній у їх взаємодії, об’єднаних на основі національного поділу праці, відповідних економічних відносин і механізму господарювання, називається:
а) національною економічною системою; б) національною економічною моделлю; в) національним способом виробництва;
г) національним економічним суверенітетом.
25.На думку відомого американського економіста П. Самуельсона, має відповідати на три основні питання «що, як і для кого виробляти?» економічна система:
а) ринкова; б) планова; в) змішана;
г) будь-яка, незалежно від її соціально-економічної форми.
26.Інституціонально оформлена сукупність національних економік, поєднаних міжнародними економічними відносинами на основі міжнародного поділу праці, називається:
а) міжнародною економічною інтеграцією; б) міжнародною економічною системою; в) економічним союзом; г) економічним кластером країн.
27.Соціальна ринкова економіка— це:
а) результат соціального партнерства між підприємцями, найманими працівниками й органами державної влади;
б) сучасна форма ринкової економіки в умовах соціалізації процесів виробництва, розподілу, обміну та споживання;
77
в) економічна та соціальна модель змішаної економіки, завданням якої є, передусім, забезпечення високого рівня ефективності ринкової економіки і на цій основі – максимуму соціальної справедливості, забезпеченості та соціального прогресу;
г) результат відповідної соціальної політики держави.
28. Головними функціями домогосподарств є:
а) формування економічних потреб, економічних інтересів і стимулювання розвитку суспільного виробництва;
б) постачання економічних ресурсів підприємствам і формування споживчого попиту на їхню продукцію;
в) збереження доходів і грошових ресурсів; г) регулювання економічної діяльності.
29.До характерних ознак підприємства не належить:
а) певний стиль і тип господарської поведінки; б) виробничо-технічна єдність; в) фінансово-економічна самостійність; г) організаційно-соціальна єдність.
30.Кластер має такі ознаки:
а) географічна близькість; б) певна сфера діяльності;
в) однакові види компаній і організацій; г) взаємодоповнення; д) спільна діяльність; е) спільний прибуток.
31. Сектор економіки визначається як:
а) певна єдність технічного комплексу (системи машин) і сукупного працівника;
б) об’єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових або комерційних інтересів;
в) велика частина економіки, якій притаманні схожі спільні характеристики, що дають змогу відокремити її від інших частин народного господарства;
г) частина економіки країни, що безпосередньо не перебуває під контролем держави.
32. Власність як економічна категорія — це:
а) певна річ; б) ставлення людини до речі;
78
в) взаємини між людьми; г) не річ, а відносини між людьми з приводу привласнення-
відчуження речей.
33.Суб’єктом власності не може бути:
а) індивід; б) робоча сила; в) сім’я;
г) трудовий колектив.
34.Право власності визначається трьома основними правочинностями:
а) володіння, привласнення, користування; б) привласнення, відчуження, розпорядження; в) володіння, розпорядження, користування;
г) управління, безстроковість, відповідальність.
35.Виокремлюють такі типи власності:
а) приватна, суспільна, змішана; б) індивідуальна, колективна, державна;
в) державна, акціонерна, одноосібна; г) індивідуальна, спільна, загальнонародна.
36. Систему прав власності, яка складається з 11 елементів, запропонував:
а) А. Сміт; б) А. Оноре; в) К. Маркс;
г) А. Маршалл.
ЗАВДАННЯ НА ВСТАНОВЛЕННЯ ПРАВИЛЬНОСТІ ТВЕРДЖЕНЬ (ТАК / НІ)
1.Проблема дослідження економічної системи є однією з найактуальніших у сучасній економічній науці, що зумовлює існування єдиного і загальноприйнятого визначення цієї категорії.
2.Сутність будь-якої економічної системи визначається й водночас залежить від конкретної історичної сукупності економічних відносин, яка відповідає певному рівню розвитку продук-
79
тивних сил і розвивається на основі дії об’єктивних економічних законів.
3.Об’єктивна різноманітність якостей економічних систем та їхніх властивостей зумовлює численну диференціацію підходів і наявність багатокритеріального поділу в типологізації економічних систем.
4.Власність не можна розглядати як самостійне відношення незалежно від історичного розвитку суспільства, оскільки кожна форма, вид, тип власності за своїм соціально-економічним змістом, правовою формою завжди історичні, конкретні.
5.Перехід від однієї форми власності до іншої завжди відбувається революційним шляхом.
6.Суспільна власність реалізується через державне привласнення й управління.
7.За формаційним підходом природно-історичний процес є послідовною зміною суспільно-економічних формацій, яка відбувається на основі зміни одного способу виробництва іншим.
8.Внутрішнім регіоном є особливо організований простір, який дає змогу успішно розвиватися великим фірмам, малим підприємствам, постачальникам, об’єктам інфраструктури, науководослідним центрам, вищим навчальним закладам та іншим організаціям.
9.До неформальних регулятивних інститутів належать органи влади, державного управління, закони, постанови та інші встановлені правила.
10.Комплексна теоретична (логічна) характеристика структури економічної системи, критеріїв її розвитку з урахуванням тенденцій подальшого розвитку називається моделлю економічної системи.
11.Особливості національних моделей економічних систем визначаються багатьма факторами, серед яких рівень і характер матеріально-технічної бази, історичні умови формування і розвитку економічної системи, економічна політика держави, національні та соціокультурні особливості країни, вплив тих чи інших соціально-політичних сил.
12.У сучасних умовах завершення процесу глобалізації як геоекономічно, так і науково-технологічно та галузево-функціо- нально зумовило вихід міжнародної економічної системи на вищий рівень і утворення глобальної економічної системи.
80