osn_econ_nauky_prakt_14

Закінчення табл.

Визначення змісту базових понять та категорій

1.Взаємовідносини між роботодавцем і найманим працівником з приводу праці, її умов, оплати та соціального захисту, які регулюються системою договорів на різних рівнях з метою забезпечення ефективності праці та безконфліктного збалансування інтересів роботодавців і найманих працівників заради соціальної стабільності та злагоди в суспільстві, гарантом яких має виступати держава.

2.Різниця в рівні доходів різних верств і груп населення, зумовлена відмінностями в оплаті праці, неоднаковим становленням до засобів виробництва, створеного продукту, економічної та політичної влади тощо.

3.Кількість товарів і послуг, які працівник може придбати на свою номінальну заробітну плату за певного рівня цін після сплати податків.

4.Система відносин, пов’язаних із забезпеченням установлення і здійснення роботодавцем виплат найманим працівникам

201

за їхню працю відповідно до законів, інших нормативних актів, колективних договорів, угод.

5.Поглиблення суспільного характеру процесів виробництва, розподілу, обміну та споживання соціуму.

6.Більшість дорослих членів суспільства, здатних до праці завдяки своїм фізичним, розумовим, психофізіологічним та іншим якостям, спроможних займатися трудовою діяльністю (за концепцією Міжнародної організації праці працездатними вважаються особи віком 15—70 років).

7.Сума грошей, яку найманий працівник одержує за надані трудові послуги за певний період часу (годину, день, місяць тощо).

8.Форма взаємовідносин (взаємодії) на дво- і тристоронній основах (біпартизм і трипартизм) між профспілками (представниками найманих працівників), об’єднаннями підприємців (роботодавців) та органами державної влади.

9.Капіталовкладення, які формують і підвищують кваліфікацію та здібності людей, а отже, і продуктивність праці.

10.Сукупність фізичних, розумових і духовних здібностей людини, її здатність до праці.

11.Свідома доцільна діяльність людини, спрямована на отримання корисного результату для задоволення матеріальних і духовних потреб.

12.Вартість мінімально необхідного для підтримування життєдіяльності окремої людини набору товарів і послуг за наявного рівня розвитку економіки країни й досягнутого стандарту якості життя.

13.Нерівні можливості працівників, які мають однакову продуктивність, або неоднакове ставлення до них з боку роботодавців, суспільства, держави.

14.Ціна, яка виплачується роботодавцем за використання найманої праці і виражає вартість товару «робоча сила» й оплату за працю, за її витрати та результати, визнані ринком.

15.Способи нарахування заробітної плати залежно від її форм, принципів організації й системи оцінки результатів праці, що передбачає кількісну залежність заробітної плати від кількох показників або факторів.

16.Рівень безробіття за умов повної зайнятості; сума рівнів фрикційного й структурного безробіття.

17.Населення обох статей працездатного віку, що впродовж певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і послуг, до складу якого входять зайняті та безробітні.

202

18.Соціально-економічне явище, пов’язане з перевищенням пропозиції робочої сили над попитом на неї, стан незайнятості частини економічно активного населення.

19.Форма заробітної плати, оплата праці за її функціонування впродовж певного робочого часу.

20.Неможливість унаслідок нестачі коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в певний період часу; рівень доходів, який не дає змоги забезпечити нормальні умови життя людей.

21.Форма заробітної плати, величина якої залежить від кількості продукції, виробленої за певний період часу.

22.Працівники, які мають певні професійні навички і знання та можуть використовувати їх у трудовому процесі.

23.Законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, менше за який не може одержувати найманий працівник за фактично виконану ним повну місячну норму праці (робочого часу).

24.Зростання значення компонентів інтелектуальної діяльності у змісті праці.

25.Постійне або тимчасове переміщення працездатного населення з одних країн до інших, що викликане як економічними, так і неекономічними причинами.

26.Система економічних, соціальних, правових та інших відносин між людьми, які виникають у процесі їхньої суспільно корисної діяльності, спрямованої на задоволення особистих і суспільних потреб, яка, як правило, приносить їм дохід у грошовій чи іншій формах.

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ

1.Процес, що здійснюється між людиною і природою, у якому людина своєю діяльністю опосередковує, регулює та контролює обмін речовин між собою і природою, називається:

а) працею; б) процесом матеріалізації продукту;

в) процесом продукування, або виробництва; г) способом спілкування між людьми.

2.Праця відрізняється від життєдіяльності тварин:

а) пасивним використанням природи;

203

б) лише досягненням корисного результату; в) лише свідомістю;

г) свідомим, доцільним використанням виготовлених засобів виробництва для одержання корисного результату.

3.До особистого (суб’єктивного) фактора виробництва належать:

а) засоби праці; б) предмети праці;

в) робоча сила і підприємницькі здібності; г) природні умови.

4.Особистий фактор бере участь у виробництві (економічній діяльності) здебільшого водномуз двохтаких соціальнихстатусів:

а) власник матеріальних умов виробництва і найманий працівник;

б) підприємець і найманий працівник; в) землевласник і фермер; г) робітник і службовець.

5.Робоча сила— це:

а) людина; б) об’єкт найманої праці;

в) працездатне населення; г) сукупність фізичних, розумових і духовних здібностей лю-

дини, її здатність до праці.

6. Умови, за яких робоча сила стає товаром:

а) юридична свобода працівника; б) наявність ринку праці;

в) відсутність у працівника засобів виробництва та засобів існування;

г) товарне виробництво й товарно-грошові відносини.

7.Працівники, які мають певні професійні навички й знання та можуть використовувати їх у трудовому процесі, є:

а) трудовими ресурсами; б) людськими ресурсами;

в) працездатним населенням певної території країни, адмініс- тративно-територіальної одиниці тощо;

г) робочою силою суспільства.

8.Заробітна плата визначається як:

а) винагорода за працю;

204

б) грошова сума, виплачена людині за певний період часу (годину, день, тиждень, місяць);

в) ціна використання найманої праці, тобто ціна, яка виплачується за використання праці та виражає вартість товару «робоча сила» й оплату за працю, завитрати тарезультати її, визнаніринком;

г) чинний у суспільстві організаційно-економічний механізм взаємозв’язку між мірою праці та рівнем її оплати.

9.Основними формами заробітної плати є:

а) тарифна; б) почасова; в) преміальна; г) відрядна.

10.Загальнийдохідвідінвестиційулюдськийресурсзалежить:

а) від загального обсягу інвестицій; б) обсягу інвестицій і норм їх віддачі;

в) спроможності освоєння інвестицій індивідом; г) вроджених здібностей людини.

11.Приймаючи рішення про вступ до вищого навчального закладу, індивід не повинен брати до уваги:

а) вартість здобуття освіти; б) втрачений дохід через пізніше працевлаштування;

в) зростання доходу після закінчення вищого навчального закладу;

г) одержання освіти у вищому навчальному закладі збільшить інтелектуальний потенціал індивіда.

12.Оберіть варіант найбільш повного визначення трудових відносин:

а) відносини між роботодавцями й найманими працівниками; б) відносини в процесі суспільного виробництва; в) взаємини між роботодавцем і найманим працівником з приво-

ду праці, її умов, оплати та соціального захисту, які регулюються системоюдоговорів на макро-, мезо-, мікроекономічному рівнях;

г) відносини, що виникають безпосередньо у сфері трудової діяльності.

13.Зайнятість — це:

а) цілеспрямована діяльність людини; б) зайнятість усього працездатного населення працездатного

віку;

205

в) залучення людського ресурсу до сукупної праці суспільства; г) система економічних, соціальних, правових та інших відносин між людьми, які виникають у процесі їхньої суспільно корисної діяльності, спрямованої на задоволення особистих і суспіль-

них потреб.

14.Суперечливі інтереси роботодавців і найманих працівників щодо розподілу доходів підприємства:

а) узгоджуються через взаємодію попиту і пропозиції на ринку праці, що має ознаки ринку досконалої конкуренції;

б) узгоджуються складною системою механізмів недосконалої конкуренції та інститутів суспільного регулювання, насамперед соціального партнерства;

в) узгоджуються законодавчим установленням мінімальної заробітної плати;

г) не можуть бути узгоджені за збереження приватної власності на засоби виробництва.

15.Економічна (продуктивна) зайнятість— це:

а) зайнятість усього працездатного населення працездатного віку;

б) залучення людського ресурсу до сукупної праці суспільства; в) участь працездатних громадян у суспільному виробництві,

яка приносить їм дохід у грошовій чи іншій формі; г) система економічних, соціальних, правових та інших відно-

син між людьми, які виникають у процесі їхньої суспільно корисної діяльності, спрямованої на задоволення особистих і суспільних потреб.

16. Повна зайнятість визначається як:

а) здійснення трудової діяльності за трудовою угодою; б) надання суспільством усьому працездатному населенню

можливості займатися суспільно корисною працею, на основі якої здійснюється індивідуальне та колективне відтворення людського ресурсу й задоволення потреб;

в) відтворення й розвиток людського ресурсу, стан використання трудового потенціалу суспільства;

г) участь працездатного населення у виробництві товарів і послуг.

17. Неповна зайнятість— це ситуація в економіці, коли:

а) певна кількість робочої сили добровільно не працює;

206

б) певна кількість робочої сили вимушено залишається без роботи;

в) трудова діяльність здійснюється без трудової угоди; г) трудова діяльність здійснюється в особистих підсобних го-

сподарствах.

18.До сучасних тенденцій розвитку відносин зайнятості в розвинутих країнах не належить:

а) поширення соціального партнерства; б) зростання купівельної спроможності заробітної плати пра-

цівників певної кваліфікації; в) сегментація найманих працівників на велику кількість про-

фесійно-кваліфікаційних груп; г) зростання частки працівників, зайнятих переважно фізич-

ною працею.

19.Безробітними вважаються:

а) особи пенсійного віку, які бажають і здатні працювати; б) працездатні особи працездатного віку, які з незалежних від

них причин не мають заробітку, шукають роботу, готові та здатні приступити до неї;

в) працівники, які перебувають у неоплачуваній відпустці невизначений термін унаслідок кризових явищ, що спостерігаються в економіці;

г) особи, котрі не мають роботи й не шукають її, не бажають або не здатні працювати.

20.Усі твердження про природний рівень безробіття правильні, крім одного:

а) природний рівень безробіття не може дорівнювати нулю; б) природний рівень безробіття, як правило, не збігається з

фактичним; в) природний рівень безробіття не стосується циклічного без-

робіття; г) природний рівень безробіття є рівнем безробіття за умов

повної зайнятості.

21.Рівеньбезробіттярозраховуєтьсяувідсоткахяквідношення:

а) кількості безробітних до кількості зайнятих; б) кількості робочої сили до кількості безробітних;

в) кількості безробітних до загальної кількості працездатного

населення; г) кількості безробітних до економічно активного населення.

207

22. Закон Оукена встановлює залежність між:

а) природною нормою безробіття й рівнем зайнятості; б) рівнем доходу, величиною сукупного попиту й рівнем стру-

ктурного та фрикційного безробіття; в) чисельністю зайнятого населення та безробітними;

г) динамікою ВНП і рівнем повної зайнятості, а також рівнем кон’юнктурного безробіття і величиною кон’юнктурного розриву.

23.За законом Оукена, перевищення фактичного рівня безробіття над його природним рівнем на 2 % означає, що відставання фактичного обсягу ВНП від потенційного становить:

а) 1 %; б) 2 %; в) 5 %; г) 7 %.

24.Нерівність у доходах— це:

а) відмінності в рівні заробітної плати; б) дискримінація в доходах окремих осіб і певних груп насе-

лення порівняно з іншими; в) диференціація особистих доходів людей;

г) різниця в рівні доходів різних верств і груп населення.

25. Крива Лоренца показує:

а) ступінь нерівності у розподілі доходів у суспільстві; б) ступінь диференціації доходів працівників різних галузей; в) залежність між розміром доходу та рівнем споживання;

г) залежність між кількістю членів сім’ї та загальним рівнем її доходів.

26.Розрізняють такі форми бідності:

а) об’єктивна і суб’єктивна; б) відкрита і прихована; в) регульована і нерегульована; г) постійна і тимчасова; д) абсолютна і відносна.

27.Абсолютною бідністю вважається:

а) рівень доходів, який не дає змоги забезпечити стандартні умови життя людей;

б) загальна кількість населення (домогосподарств, сімей), визнаного бідним згідно з прийнятими критеріями;

208

в) бідність людини, родини, які не можуть забезпечити себе сумою благ, абсолютно необхідних для збереження здоров’я й помірно активного трудового життя;

г) частка населення із середньодушовими доходами, нижчими за прожитковий мінімум.

28. Масштаби бідності визначаються як:

а) умови життя й рівень задоволення потреб, які є нижчими за визначені суспільством;

б) загальна кількість населення (домогосподарств, сімей), визнаного бідним згідно з прийнятими критеріями;

в) рівень доходів, який не дає змоги забезпечити нормальні умови життя людей;

г) неможливість певної частини населення унаслідок нестачі коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в певний період часу.

29. Соціалізація економіки знаходить свій прояв:

а) у появі та розвитку середнього класу; б) усуспільненні в процесі поглиблення суспільного поділу

праці; в) усуспільненні процесів виробництва, розподілу, обміну та

споживання; г) поглибленні суспільного характеру життєдіяльності люди-

ни, посиленні зв’язку між людиною та суспільством.

30. Напрямами соціалізації економіки в розвинутих країнах є:

а) соціальна орієнтація ринкового законодавства; б) створення реальних життєздатних підвалин для реалізації

принципу соціальної справедливості; в) процес адаптації людини до суспільства, а суспільства — до

людини; г) розвиток інтелектуальних можливостей та інтелектуального

капіталу працівників відповідно до нових потреб і вимог суспільного виробництва.

31. Міжнародна міграція людського ресурсу визначається як:

а) форма міжнародних економічних відносин з приводу купівлі та продажу робочої сили (імпорту та експорту);

б) постійне або тимчасове переміщення працездатного населення з одних країн до інших, що викликане як економічними, так і неекономічними причинами;

209

в) переміщення людського ресурсу між країнами з метою отримання максимального прибутку, вигіднішого використання, одержання інших вигід;

г) сукупність міжнародних економічних відносин з приводу переселення людей з однієї країни в іншу.

32.До основної причини існування еміграції з боку країн-донорів належить:

а) масове безробіття; б) потреба в додатковій висококваліфікованій робочій силі;

в) потреба в додатковій дешевій робочій силі; г) стихійні лиха, війни.

33.Міжнародна міграція людського ресурсу має наслідками:

а) підвищення рівня оплати праці в країнах-донорах; б) зростання обсягу світового виробництва; в) вирівнювання оплати праці в різних країнах; г) оптимізацію розміщення продуктивних сил.

34.Видом міжнародної міграції людського ресурсу не є:

а) остаточна; б) тимчасова; в) галузева; г) сезонна.

ЗАВДАННЯ НА ВСТАНОВЛЕННЯ ПРАВИЛЬНОСТІ ТВЕРДЖЕНЬ (ТАК / НІ)

1.Праця є єдиним джерелом доходів людей і національного багатства суспільства.

2.Поняття «праця» вперше було запроваджено А. Смітом у його фундаментальному творі «Дослідження про природу і причини багатства народів».

3.Найістотнішою «постіндустріальною» тенденцією в зміні змісту праці є зростання значення компонентів інтелектуальної діяльності, тобто інтелектуалізація праці.

4.В економіці розвинених країн світу застосовують різні системи заробітної плати, вибір яких залежить від ступеня контролю працівником кількості та якості виробленої продукції; ретельності, з якою продукція може бути врахована; рівня витрат, пов’я- заних із впровадженням певної системи оплати.

210