Страхові посередники

продаж страхових послуг здійснюється одним з двох основних способів. Перший спосіб - метод прямих продажів, коли оформлення договору страхування відбувається безпосередньо в офісі страховика або штатними співробітниками страхової організації.

Другий спосіб продажу страхових послуг передбачає участь у процесі продажу страхових посередників.

Виділяють дві групи страхових посередників: страхові агенти і страхові брокери, які розрізняються за ступенем своєї участі в процесі укладання договору страхування, кваліфікації, формам взаємин із страховиками та страхувальниками, відповідальності, офіційному статусу і деякими іншими ознаками.

Більш поширеним типом страхових посередників є страхові агенти.

Страхові агенти - постійно проживають на території Російської Федерації і здійснюють свою діяльність на підставі цивільно-правового договору фізичні особи або російські юридичні особи (комерційні організації), які представляють страховика у відносинах зі страхувальником і діють від імені страховика і за його дорученням відповідно до наданих повноваженнями.

Страхові брокери - юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, та здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.

Перестрахувальні брокери - юридичні особи або фізичні особи, зареєстровані в установленому порядку як індивідуальних підприємців, що здійснюють свою посередницьку діяльність з перестрахування від свого імені на підставі доручення страховика (перестрахувальника).

___________________________________________________________________________________

Страховий ринок характеризується єдністю двох систем: внутрішньої системи, яка є повністю керованою страховиком, та зовнішнього оточення що має суттєвий вплив на внутрішню систему й обмежує її.

Елементи внутрішньої системи страхового ринку:

· Страхові продукти

· Система організації продажів страхових полісів та формування попиту на страхові продукти

· Тарифна політика страховика

· Власна інфраструктура страховика (агентства, філіали, представництва, канали комерційного зв’язку)

· Матеріальні та фінансові ресурси, що визначають становище страховика

· Людські ресурси страхової компанії

Страхові продукти – специфічні послуги, що пропонуються на страховому ринку. Ціна їх відображається в страховому тарифі. Формується вона на основі конкуренції при порівнянні попиту і пропозиції.

Канали продажу страхових послуг:

· Прямий продаж (безпосередньо через офіс або представництва страхових компаній штатними працівниками.)

· Продаж через посередників (агентів і брокерів)

· Через альтернативну мережу розповсюдження (банки, туристичні фірми, автосалони, станції технічного обслуговування автомобілів, тощо)

· Комбінований

  Страхові послуги в Україні реалізуються здебільшого шляхом прямого продажу та продажу за допомогою страхових агентів.

Прямий продаж вважається недостатньо ефективним через його витратність. У разі використання методу прямого продажу для широкого територіального охоплення страховик має створити мережу філій, найняти постійних штатних працівників, а це додаткові витрати, які відображаються в ціні страхової послуги, а саме в тарифі. (записати визначення: філія, представництво)

Продаж через посередників є більш ефективним оскільки підвищується оперативність укладення договорів страхування без відчутних додаткових витрат. Посередники дають змогу забезпечити широку територіальне охоплення страхового поля, географічно наблизити страхувальника до страховика. Продаж через посередників обходиться дешевше, незважаючи на необхідність виплати їм комісійних.

Альтернативні канали продажу:використання таких каналів є доволі економним та вигідним для страховика, але тут існують певні обмеження, оскільки ці канали призначені лише для продажу стандартизованих страхових продуктів ( ГО, Виїжджаючі за кордон). Проте при страхуванні складних ризиків дані канали не підходять, оскільки там кожний договір є унікальним.

 Зовнішнє середовищестрахового ринку складається з елементів, якими страховик може управляти, та з тих, на які він впливати не може, але повинен враховувати їх у своїй діяльності.

Елементи, на які страховик може впливати:

· Ринковий попит

· Конкуренція

· Ноу-хау страхових послуг

· Інфраструктура страхового ринку (правове і нормативне забезпечення, інформаційна та аудиторська мережа, система підготовки кадрів, система врегулювання збитків, страхові й не страхові посередники.

 Елементи на які страховик не може впливати:

· Чисельність населення, його вікова та статева структура;

· Сезонні міграції

· Купівельна спроможність населення

 Основні закони страхового ринку:

- Закони попиту та пропозиції, які забезпечують виникнення необхідних споживачеві страхових послуг, формують адекватну ціну, забезпечуючи умови конкуренції для страховиків, створюючи умови для постійного пошуку, удосконалення форм і методів організації страхового захисту.

- Закон вартості, який діє через ціну (розмір страхових тарифів) та сприяє збалансуванню економічних інтересів учасників страхових відносин, є індикатором якості страхового ринку.

- Закон конкуренції,забезпечує підвищення якості страхових послуг, стимулює розвиток інфраструктури страхового ринку.