Поняття і форми комунікації
Розрізняють внутрішні й зовнішні комунікації страховика.
Внутрішня комунікація - створення прозорого внутрішнього середовища страхової організації, необхідна для того, щоб співробітник страхової організації знав, що відбувається на його рівні управління, в інших структурних підрозділах і регіонах. Мета внутрішньої комунікації − досягнення такого положення, при якому кожен співробітник гордився б приналежністю до організації, старався в максимальному ступені виправдати довіру. Призначення внутрішньої комунікації − це залучення персоналу до цілей страхової організації, роз’яснення стратегії її розвитку.
Зовнішня комунікація пов’язана з громадською думкою, думкою страхувальників і потенційних споживачів страхової продукції. Зовнішня комунікація страховика − це взаємодія перших осіб організації з партнерами, спілкування з пресою, робота представника з клієнтами і ін. Зовнішня комунікація має наступне призначення:
− ознайомлення потенційних споживачів з суттю і принципами страхування, з конкретними страховими продуктами;
− просування на страховий ринок або його цільові сегменти страхових продуктів;
− поліпшення іміджу в суспільній свідомості;
− збільшення продажів страхової продукції.
Зовнішні комунікації − найважливіший маркетинговий місток між страховиком і страхувальником. Джерелами або каналами поширення комунікацій є:
− різноманітна реклама;
− представники страховика (агенти);
− система заходів спрямованих на стимулювання продажів;
− самі продажі;
− суспільні зв’язки.
Комунікації лише тоді дають ефект, коли рекламовані послуги підкріплюються реальним ефективним страховим сервісом компанії.
Сутність комунікаційного процесу полягає у обміні інформаційними повідомленнями між зацікавленими сторонами.
Елементами комунікаційного процесу можна назвати наступні: інформаційне повідомлення (яким обмінюються); відправник; засоби перетворення інформації у сигнали, придатні для передавання, канал передачі даних; засоби перетворення сигналів у інформацію, придатну для сприйняття адресатом, адресат.
Основні показники у страховій діяльності. Страхова статистика.
Важливим напрямом статистики страхової діяльності є моніторинг стану та розвитку ринку страхових послуг насамперед з метою аналізу рівня концентрації і конкуренції на ньому.
Статистика страхової діяльності — це галузь статистики небанківських фінансових посередників, яка вивчає кількісні характеристики масових явищ і процесів, що відбуваються на страховому ринку.
Мета - вивчення функціонування і розвитку страхової справи в країні.
Об'єктом - є сукупність фінансових посередників, що функціонують на страховому ринку країни.
Предметом - є масові явища та процеси, що пов'язані страховою діяльністю.
Одним
з найважливіших показників статистики
страхової справи є страхові тарифи, або
ставки страхових платежів. Вони
розраховуються таким чином, щоб
забезпечити виплату страхувальником
відшкодування, відшкодувати витрати
страхувача та забезпечити прибутковість
діяльності. Страхові тарифи, або
брутто-ставка (
),
складаються з двох частин. Перша −
нетто-ставка (
),
тобто та частина страхового тарифу, яка
забезпечує виплату страхового
відшкодування. Друга − навантаження
(
),
або частина страхового тарифу, яка
забезпечує відшкодування витрат
страхувальника і прибуток від його
діяльності. Нетто-ставка − це по суті
планова збитковість страхової суми.
Показник збитковості залежить від
частки об’єктів, які постраждали, тобто
вірогідності страхового випадку (
),
середнього розміру страхового
відшкодування (
)
і середньої суми застрахованих об’єктів
(
).
Важливим показником фінансової стійкості є показник платоспроможності страхової компанії. (Показник платоспроможності страховика визначається як співвідношення між фактичним і нормативним рівнями платоспроможності. Такий показник має високий ступінь інтеграції, оскільки охоплює значну кількість чинників: вартість активів; обсяг страхових надходжень та страхових виплат; частку страхових премій, що належать перестраховикам; власні фінансові ресурси та загальну суму зобов’язань страховика.)
Методи оцінки платоспроможності:
− оцінка ліквідаційної вартості компанії;
− метод динамічної оцінки.
Перший метод полягає в оцінці вартості активів компанії на деякий фіксований момент часу.
де
− чиста ліквідаційна вартість компанії;
−ліквідаційна
вартість активів компанії;
−вартість всіх
зобов’язань компанії.
Компанія стає банкрутом, коли її «чиста ліквідаційна вартість» знижується до нуля. Відповідно до методу динамічної оцінки оцінюється здатність компанії виконувати свої зобов’язання в міру їхнього надходження до оплати
Основними завданнями статистики небанківських фінансових посередників є:
- організація збирання й оброблення статистичної інформації про страхову справу, страховиків і страхувальників;
- аналіз тенденцій та рівня розвитку страхової діяльності та ринку страхових послуг та ін.;
- аналіз інвестиційної політики та платоспроможності страховиків;
- оцінювання впливу страхування на розвиток реального сектору економіки та стабільність фінансового сектору;
- формування бази для розрахунку страхових тарифів;
- оцінювання ризиків та пов'язаних із ними збитків у страховій справі;
- вивчення активів, резервів, власного капіталу, зобов'язань, доходів, витрат і прибутку страховиків, оцінювання економічної ефективності їхньої діяльності;
- формування масиву даних про середні страхові суми, виплати, тарифи за видами страхування.
Інформаційною основою для статистики страхової діяльності є:
- показники розвитку світового страхового та перестраховок) ринків;
- демографічні дані та дані про захворюваність та травматизм;
- судова та криміналістична інформація;
- показники врожайності, приросту поголів'я худоби та ін.;
- показники рівня пожежної безпеки, аварійності, природних та техногенних катастроф.
Основними напрямами статистичних досліджень страхової діяльності є:
- дослідження даних про вітчизняний та міжнародні ринки страхових послуг;
- дослідження, необхідні для розрахунку сум страхових компенсацій;
- дослідження даних про страхові шахрайства;
- дослідження даних, необхідних для забезпечення державного нагляду за діяльністю страховиків;
- прогнозування тенденцій розвитку страхової діяльності.
.