Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
SPRS-metodichka.docx
Скачиваний:
46
Добавлен:
05.03.2016
Размер:
125.04 Кб
Скачать

2. Жанри публічних виступів.

Кожен вид публічного мовлення реалізується в конкретному жанрі, а саме:

  • доповідь – публічне повідомлення на задану тему, мета якого – у доступній формі викласти нові відомості, донести до слухачів певну наукову інформацію;

  • виступ – привселюдне виголошення промови, інформації, заяви тощо;

  • промова – публічний виступ з якої-небудь нагоди;

  • лекція – форма пропаганди наукових знань про вже розв’язані наукові проблеми.

До всіх публічних виступів висуваються такі вимоги: доступність викладу, високий рівень науковості й достовірності, логічність, яскравість та емоційність.

3. Структура виступу.

З античних часів прийнято виділяти 3 структурні елементи твору: вступ, основна частина та висновки (або ж більш детально:

  1. вступ = зацікавлення;

  2. основна частина = опис + розповідь + міркування;

  3. висновки = переконання).

У кожної з частин - свої функції.

У вступі (на нього, як правило, відводиться близько 10% усього обсягу виступу) - привернути увагу аудиторії до оратора, дати відчути серйозність, важливість і навіть сенсаційність подальшого викладу. Від того, як оратор починає говорити, багато в чому залежить успіх виступу.

Досвідчені оратори радять починати з цікавого прикладу, прислів’я, приказки, афоризму, цитати тощо. Ефективним засобом є запитання до аудиторії.

В основній частині (на неї зазвичай відводиться 80-85% усього змісту й часу промови) повно викладаються думки, обґрунтовуються ідеї, стисло висловлені у вступі, наводяться докази, факти, доводиться їх правильність.

Під час викладу основної частини треба керуватися такими правилами:

- намагатися стисло викладати думку;

- доказувати обов’язково до кінця те, про що почали говорити;

- не називати фактів, якщо для їх аргументації нема конкретних доказів, — краще промовчати;

- не вести приватної бесіди з одним слухачем, не адресува­ти йому конкретних повідомлень;

- наводити приклади, вдаватися до порівнянь, якщо біль­ша частина аудиторії — не фахівці.

Щоб полегшити слухачам сприймання тексту, виділяйте найважливіші думки виступу — використовуйте паузу перед та після таких думок. До того ж пауза необхідна для того щоб:

- виділити окрему думку (після речення) чи наголосити на взаємозв’язку думок (після абзацу);

- відчути реакцію аудиторії;

- установити візуальний контакт з аудиторією;

  • скористатися записами;

  • уникнути швидкого викладу теми.

Висновки, на які відводиться близько 5% загального часу й обсягу матеріалу, - важлива композиційна частина. Народна мудрість стверджує: «Кінець - справі вінець». У висновках треба зробити узагальнення основного у виступі (сказаного в основній частині), підсумувати чи надати рекомендації щодо подальших дій.

Прикінцева частина промови має надзвичайно велике значення. Не рекомендується закінчувати виступ словами: «Оце і все, що я хотів вам сказати». Останні слова повинні мобілізувати слухачів, надихнути їх, закликати до активної діяльності.

Загалом, бездоганною є та промова чи лекція, яка вже закінчується, а присутні в залі чи аудиторії готові слухати промовця ще довго.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]