1.3.5. Поняття та елементи системи права і системи законодавства

Право - це не механічна, хаотична сукупність правових норм, а внутрішньо узгоджена їх система. Під системою розуміють складно-організоване ціле, яке включає окремі елементи, об'єднані різноманітними зв'язками та взаємовідносинами. Елемент - це складова частинка складного цілого. Будь-яка система, у т.ч. й правова, передбачає внутрішню будову, структуру, зв'язки між її елементами.

Система права - це внутрішня організація чинних правових норм конкретної держави, яка передбачає наявність та певне взаємо розташування складових частин права, тобто поділ його на галузі, інститути та норми.

Галузь права - це сукупність юридичних норм, які регулюють певну сферу однорідних відносин.

Наприклад, галузь цивільного права регулює певні майнові та особисті відносини, галузь адміністративного права - відносини, які виникають у сфері державного управління і т.д.

Інститут права - це система юридичних норм, що регулюють певне коло однорідних відносин.

Вади інститутів права:

-         Галузеві, тобто ті, які стосуються лише однієї  галузей права         

-         Міжгалузеві   ті, які стосуються кількох галузь права (напр., інститут спадкоємства).

Система права пов'язана зі системою законодавства. Остання включає певним чином впорядковані закони та підзаконні нормативні акти.

Система законодавства - це усі упорядковані нормативно-правові акти держави; це сукупність законів і підзаконних нормативних актів, які виражають зміст правових норм, принципів, декларацій і спрямовані па регулювання суспільних відносин.

Якщо система права складається у суспільстві історично, то система законодавства створюється раціонально в процесі упорядкування нормативних актів, створення кодексів, збірників законів.

Систематизація нормативно-правових актів - це діяльність із упорядкування та удосконалення нормативних актів, приведення їх до певної внутрішньої узгодженості шляхом створення збірників єдиних нормативних актів.

Розрізняють кодифікацію та інкорпорацію.

Інкорпорація - вид систематизації нормативних актів, який полягає у зведені їх у збірниках і певному порядку без зміни тексту. Критерії систематизації: хронологічний або алфавітний порядок, напрямок діяльності, сфера суспільних відносин, тематика наукових досліджень. Кодифікація - вид систематизації нормативних актів, які мають спільний предмет регулювання, що полягає в їх змістовій обробці (усунення розбіжностей і протиріч), створення нового зведеного нормативного акту.

Різновидності кодифікації.

Кодекс - кодифікований акт, який забезпечує правове регулювання певної сфери суспільних відношень і має структурний розподіл на розділи, підрозділи, статті (Кримінальний кодекс, Адміністративний кодекс, Кодекс про шлюб і сім'ю, Кодекс законів про працю).

Статути, положення - кодифіковані акти, в яких визначається статус певного виду державної організації та органу.

   1.3.7 Правовідносини - це врегульовані правовими нормами суспільні відносини, учасники яких (фізичні чи юридичні особи) виступають одночасно як носії юридичних прав та юридичних обов'язків, що забезпечуються державою.

Правовідносини та види класифікують за різними ознаками:

•    За галузевою ознакою	Конституційні цивільні, сімейні і т.д.;
•    За кількісним складом суб'єктів	Прості (лише між двома суб'єктами), складні(між 3 і більше суб'єктами);
• За характером дії зобов'язального суб'єкта	Активні, пасивні;
• В      залежності      від      функціонального призначення	Регулятивні, охоронні;
•    Залежно від обов'язків і розподілу прав між сторонами	Односторонні, двосторонні;
•    За характером тривалості часу	Одноактні (купівля, продаж речі) і триваючі(перебування в шлюбі);
•   Від обґрунтованості життєвих обставин	Реальні та уявні (презумпція - це закріплення в законодавстві припущення про наявність абовідсутність юридичних фактів, яке можепризвести до виникнення, зміни абоприпинення правовідносин).

 

 

 

Структура правовідносин (сукупність елементів правовідносин):

Суб'єкти правовідносин -   І. Правоздатні суб'єкти суспільного життя, носії суб'єктивних прав та юридичних обов'язків: фізичні особи (громадяни держави, іноземці, особи без громадянства). ІІ. Юридичні особи ( організації, установи, органи держави, держава в цілому та інші). Учасники правовідносин мають юридичні властивості (працездатність і дієздатність), тобто передбачену нормами права спроможність бути учасниками правовідносин.

Правоздатність - це передбачена нормами права можливість мати юридичні права та обов’язки. Дієздатність - це передбачена нормами права можливість особистими діями самостійно здійснювати свої юридичні права і створювати для себе юридичні обов'язки.

 Об'єкти правовідносин - це ті матеріальні або нематеріальні блага, з приводу яких склалися правовідносини. На їхню охорону направлені взаємні суб'єктивні права та юридичні обов'язки (річ, ділова репутація і т.д.).

Види об'єктів правовідносин:

-         Фізичний стан людини;

-         Фізичні дії повноваженого суб'єкта;

-         Фізичні дії зобов'язального суб'єкта;

-         Стан природних об'єктів і явищ;

-         Речі (засоби виробництва, гроші і т.д.).

-         Духовні цінності;

-         Певні соціальні властивості;

-         Морально-психологічний стан людини;

Права та обов'язки суб'єктів правовідносин складають зміст правовідносин, який характеризується синтезом фактичного і юридичного.

Юридичний зміст - це суб'єктивні права та юридичні обов'язки суб'єктів правовідносин, тобто можливість дій зобов'язальних суб'єктів.

Фактичний зміст - це сама поведінка суб'єктів, їх діяльність, в якій реалізуються суб'єктивні права і юридичні обов'язки сторін.

IV.  Юридичні факти - це конкретні життєві обставини, передбачені правовими нормами, які є основою для виникнення, зміни або припинення правовідносин.

Юридичні факти класифікують в залежності від критеріїв:

1. Щодо волі суб'єктів правовідносин юридичні факти поділяють на події, дії, бездіяльність, стан.

Подія - те, що відбувається незалежно від волі учасників правовідносин (стихійне лихо, закінчення строків, природна смерть тощо).

Дія - це активна поведінка суб'єктів з його волі. У свою чергу дії бувають: Правомірні - дії, що відповідають вимогам правових норм. Результатом правомірних дій можуть бути: •         Юридичні   акти,   що   чиняться   з   метою виникнення юридичних наслідків (н., подача заяви про прийом на роботу), Юридичні   вчинки   -   дії   які   не   маютьспеціальної    мети    викликати    юридичнінаслідки (н., знахідка скарбу).

Неправомірні - протиправні дії (наприклад, крадіжка): •   Винні (злочини), •   Безвинні, так звані правові аномалії.

 

Бездіяльність - стан абсолютної пасивності, відсутність дії. Вона теж може викликати певні правовідносини (наприклад, ненадання лікарем медичної допомоги хворому).

Станом юридичного характеру може бути сп'яніння, вагітність, громадянство тощо, за наявності яких можуть виникати певні правові відносини.