Тема 15. Соціально-етнічні спільності в політиці

Основні поняття: етнос, нація, етнополітика, міжетнічний конфлікт, самовизначення нації, національна самосвідомість, націоналізм.

План

1. Етноси і нації як суб’єкти політики. Права народів та форми національно-державного самовизначення.

2. Розвиток національних відносин у сучасному світі. Міжнаціональні конфлікти та їх наслідки.

3. Міжнаціональні стосунки і проблеми національних меншин в Україні.

Теми рефератів

• З історії українського націоналізму.

• Права народів у міжнародно-правових документах.

• Національні меншини в Україні.

• Міжнаціональні конфлікти: витоки та шляхи розв’язання.

Завдання для самостійної роботи

• Що є спільне, а що відмінне в поняттях «етнос» , «національність», «нація»?

• Якими процесами характеризувалось національне самовизначення в посттоталітарних державах?

• Дайте визначення націоналізму, шовінізму, патріотизму, інтернаціоналізму.

Література

Конституція України. – К., 1996. – Ст. 10, 11, 12, 53.

Гелей С. Д., Рутар С. М. Політологія: Навч. посібн. – 4-те вид., перероб. і доп. – Львів, 2001. – Розд. 18.

Основи полiтологiї: Навч. посiбник / Кер. авт. кол. Ф. М. Кирилюк. – К.,1995. – Розд. 6.

Основи політології. Курс лекцій / За ред. М. Сазонова. – Харків, 1993. – Лек. 18.

Полiтологiя / За ред. О. I. Семкiва. – Львiв, 1994. – Гл. 5, 2.

Політологічний енциклопедичний словник. Навч. посібник / Відп. ред. Ю. С. Шемшученко, В. Д. Бабкін. – К., 1997.

Політологія / За ред. І. С. Дзюбка, К. М. Левківского. – К., 1998. – Розд. 3, § 4.

Політологія / За ред. проф. В. Г. Кременя, проф. М. І. Горлача. – К. – Харків, 2001. – С. 426–438.

Політологія: Підручник / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. – 2-ге вид., перероб і доп. – К., 2001. – С. 180–207.

Шляхтун П. П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. – К., 2002. – С. 203–206; 214–216.

Щоб з’ясувати суть етнонаціональних спільностей у політиці, слід у першому питанніусвідомити сутність основних понять таких, як етнос, нація, народність, національна група (меншина), народ.

Етноси – це соціальні спільності, які утворюються історично на підставі спільності проживання на певній території та певному ландшафті, єдності мови, історичних, релігійних та культурних традицій, ідей та символів і характеризуються у першу чергу наявністю спільної етнічної самосвідомості. За ступенем розвитку етнічної самосвідомості існують такі типи етнічних спільнот: плем’я, народність, нація. Межею між народністю і нацією в цьому розумінні є усвідомлення необхідності мати власну державу. Нерозривний зв’язок понять «нація» і «держава» та його реалізація в національних державах призвела до того, що термін «нація» подекуди втратив етнічне звучання і перетворився на синонім позначення народу конкретної держави або просто держави.

Національна група або меншина – це компактна етнічна група в інонаціональній (багатонаціональній) державі.

Поняття «народ» можна розглядати у двох аспектах. По-перше, це біологічна єдність: український народ виник як поєднання слов’янських і тюркських племен Київської Русі. По-друге, можна говорити про народ України як геополітичне і соціальне об’єднання, яке пов’язане не біологічно, а територією (простором), мовою, звичаєвими нормами, культурою. З нацією тісно пов’язана національна ідея як своєрідний дороговказ її існування. Національна ідея – це цілий комплекс фундаментальних ідей, пов’язаних із розбудовою нації. Національна ідея може набирати конкретних форм: прагнення до національно-культурної автономії або до економічного і політичного суверенітету, до власної національної держави. Відповідно слід дати характеристику цим поняттям.

Національна політика є одним із визначальних напрямків діяльності держави. Необхідно класифікувати типи держави за національним складом. Одночасно треба звернути увагу на права народів, проголошених у міжнародних документах, – право на існування, право на самоідентифікацію, право на суверенітет, самовизначення та самоврядування, право на збереження культурної самобутності; право на контроль за використанням природних багатств та ресурсів території проживання, право на користування досягненнями світової цивілізації.

Підготовка другого питаннявимагає чіткого усвідомлення, що таке національні відносини. Вони можуть бути рівноправними, підлеглими, з намаганнями до знищення інших націй тощо. У ході їх реалізації можуть виникнути суперечності, протиріччя, конфлікти між суб’єктами. Заходи щодо налагодження цих відносин називаються національною політикою. Конкретними проблемами для національної політики можуть бути: проблема міжетнічних конфліктів, національних меншин, але найбільш важливою є проблема політичного самовизначення, яка може набирати форм відокремлення або возз’єднання.

Ідеологією національно-визвольних рухів виступає націоналізм. Це любов до своєї нації, прагнення до розвитку та утвердження її мови, культури, політичного та економічного суверенітету. У політиці дане поняття втілює принцип державного устрою: нація – держава. Націоналізм є політичним принципом державного устрою більшості країн світу, і в цьому розумінні він майже збігається з патріотизмом. Агресивні форми націоналізму називаються шовінізмом, який означає зневагу до інших націй, нетерпиме ставлення до них.

Вивчаючи третє питання, слід керуватись Конституцією України (статті 10–12), Декларацією прав національностей (1991) та Законом про національні меншини в Україні (1992). Першочерговими проблемами української держави є розвиток процесів національного відродження, формування національної самосвідомості та національно-державницької ідеології, задоволення потреб національних меншин у збереженні і розвитку власної мови, культури, освіти, релігії, засобів масової інформації, проблема відновлення прав репресованих народів.