Тема 10. Політичні режими. Демократія як політичне явище

Основні поняття:політичний режим, демократичний, авторитарний, тоталітарний режими, демократія, принципи демократії, демократичні процедури, виборча система, мажоритарні, пропорційні, змішані, куріальні виборчі системи.

План

1. Поняття та типологія політичних режимів.

2. Поняття демократії та її історичні форми.

3. Принципи демократії.

4. Демократичні процедури.

5. Виборчі системи та їх типи. Виборча система України.

6. Недоліки сучасної демократії.

Теми рефератів

• Тоталітаризм як феномен ХХ століття.

• Сучасні теорії демократії.

• Сучасні виборчі системи.

• Особливості демократичного процесу в Україні.

Завдання для самостійної роботи

• Що може і чого не може демократія?

• Що являє собою опозиція і яка її роль в політичному житті?

• У чому полягають спільні риси та відмінності тоталітарного та авторитарного режимів?

• Які недоліки демократії в Україні?

Література

Конституція України. – К., 1996. – Розд. ІІІ.

Гелей С. Д., Рутар С. М. Політологія: Навч. посібн. – 4-те вид., перероб. і доп. – Львів, 2001. – Розд. 6, 13.

Основи полiтологiї: Навч. посiбник / Кер. авт. кол. Ф. М. Кирилюк. – К.,1995. – Розд. 11, 13.

Основы политологии: Курс лекций / Под ред. Н. Сазонова. – Харьков, 1993. – Лекция 6.

Полiтологiя / За ред. О. I. Семкiва. – Львiв, 1994. – Гл. 4.2.

Політологія / За ред. І. С. Дзюбка, К. М. Левківского. – К., 1998. – Розд. 4, § 7.

Політологія: Підручник / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. – 2-ге вид., перероб і доп. – К., 2001. – С. 157–167, 260–268.

Шляхтун П. П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. – К., 2002. – С. 343–351, 377–408

Готуючи відповідь на перше питання, треба усвідомити зміст поняття політичного режиму як сукупності методів і засобів здійснення політичної (державної) влади, як характер взаємодії держави і суспільства. Суб’єктами цієї взаємодії виступають політичні, силові та громадянські структури. Категорія політичного режиму відповідає на питання, кому належить реальна політична влада в суспільстві, якими методами здійснюється ця влада, визначає взаємодію громадянського суспільства і держави.

Найпоширенішим у сучасній політології є поділ політичних режимів за ознакою демократизму на демократичні і недемократичні. Останні, у свою чергу, поділяються на тоталітарні та авторитарні. Далі слід визначити головні риси демократичного, авторитарного та тоталітарного режимів.

Демократичний режим – це така форма державно-політичного устрою суспільства, де народ виступає джерелом влади на принципах рівності, свободи і солідарності. Зовнішніми ознаками демократичного режиму є багатопартійність, наявність представницьких органів, формальне визначення народу джерелом влади, визнання права всіх громадян на участь у формуванні органів державної влади, контроль за їхньою діяльністю, вплив на прийняття спільних для всіх рішень на засадах загального, рівного виборчого права і здійснення цього права у процедурах виборів, референдумів, переважне право більшості при прийнятті рішень, чітке регламентування політичних процедур та процесів, розподіл влади.

Авторитарний режим характеризується зосередженням державної влади в руках однієї особи чи групи осіб або в одному її органі. Це спосіб правління, який ґрунтується на владі авторитету, політико-правовій нерівності соціальних груп та прошарків суспільства, застосуванні насильства. Зовнішніми ознаками авторитарного режиму є відсутність або формальний характер представницьких органів влади, відмова від принципу поділу влади, різний політико-правовий статус окремих соціальних груп і у зв’язку з цим – нерівність (або взагалі відсутність) виборів, інколи – посилення ролі армії та інших силових структур. Авторитарні політичні режими є найпоширенішими як в історії людства, так і в сучасному світі.

Тоталітарний режим – це державний лад, який здійснює всеосяжний (повний, тотальний) контроль над усіма сферами суспільного життя та особистим життям громадян, застосовуючи при цьому систематичне насильство. Яскравими прикладами тоталітаризму є фашизм та сталінізм. Головними рисами тоталітаризму є монополізація влади, однопартійність (точніше – злиття партії та держави), культ особи, одержавлення суспільства, зокрема громадських організацій, повна зверхність держави над суспільством, політичне свавілля, підкорення закону політичній волі, централізоване керівництво економікою, монополія держави на інформацію, ідеологізація суспільного життя і монопольне панування ідеології тоталітарного типу; використання терору як засобу внутрішньої політики, мілітаризація суспільства, створення ситуації військового табору та декласування суспільства. На практиці кожен із трьох основних типів політичних режимів не трапляється у чистому вигляді.

Вивчаючи друге питання, треба зосередитись на визначенні демократії як політичного режиму, де народ є джерелом влади на засадах рівності, свободи і солідарності. Слід звернути увагу на два головних історичних типи демократії – безпосередню та представницьку. Безпосередня демократія має вищим законодавчим органом народне зібрання, хоча управлінські функції все ж виконують обранці народу. Представницька демократія має законодавчим органом представницький орган, тобто зібрання обраних народом представників. У цьому питанні заслуговують на увагу також історичні форми демократії такі, як: демократія античних держав, феодальних республік Пскова і Новгорода, комунальне самоврядування міст середньовічної Європи, військово-республіканська організація Запорізької Січі та сучасна західна або ліберальна демократія. Заслуговують на увагу основні концепції демократії такі, як: класична ліберальна демократія, концепції плюралістичної та корпоративної демократії, а також демократії участі, тобто партисипітарної демократії, концепції ринкової, плебісцитарної, консенсусної демократії.

Вивчаючи третє питання, треба мати на увазі, що основні демократичні принципи забезпечують функціонування сучасного цивілізованого суспільства. До них належать: зверхність права, правового закону; плюралізм, тобто можливість існування різних думок, партій, організацій, ідеологій тощо; поділ влади; принцип представництва, принцип взаємозв’язку свободи і відповідальності, прав і обов’язків; забезпечення інтересів більшості при гарантуванні прав меншості відстоювати власну позицію, відігрівати свою роль у суспільному житті; гласність та врахування громадської думки.

Четверте питаннявимагає усвідомлення основних демократичних процедур, які забезпечують реалізацію демократичних принципів. До них належать: рівні, прямі, загальні та вільні вибори, голосування (відкрите або таємне), референдум, опонування та змагальність на виборах, делегування повноважень, вивчення громадської думки. Демократія сьогодні – не влада народу, а механізм здійснення державної влади, який забезпечує виконання волі більшості населення.

П’яте питаннявимагає розуміння категорії виборчої системи як сукупності встановлених законом правил, принципів і критеріїв, за допомогою яких визначаються результати виборів представницьких органів. Вибори є загальноприйнятою демократичною процедурою у більшості сучасних держав. Розрізняють мажоритарні, пропорційні та змішані системи. Мажоритарні системи виборів – це системи за більшістю поданих голосів. Обраним вважається кандидат, що здобув більшість голосів (абсолютну чи відносну). У пропорційних системах розподіл депутатських мандатів здійснюється пропорційно кількості голосів, поданих за кожну з партій у багатомандатних округах. Виборці голосують за партійними списками, тому під час виборчої кампанії значна увага надається ідеології політичних партій, а не вивченню особи кандидата. Існує виборчій поріг, який перешкоджає проникненню до парламенту малих партій.

Змішані системи базуються на поєднанні елементів пропорційної та мажоритарної систем, коли частина депутатів обирається пропорційно, а частина – мажоритарно. Така система діє з 1997 року і в Україні.

Існують також куріальні системи, які забезпечують більш справедливе представництво національних меншин або інших специфічних груп населення. Ця система передбачає різні пропорції представництва, створення спеціальних виборчих округів, на які депутати обираються окремо або призначаються. Треба визначити позитиви та негативи кожної з виборчих систем.

Вивчаючи шосте питання,слід знати, що в Україні демократія була запроваджена на непідготовлений ґрунт без урахування специфічної ментальності громадян колишнього Радянського Союзу та української ментальності. Спротив впровадженню демократії з боку партії влади призвів до формального запровадження багатьох її принципів та процедур. Сучасна демократія потребує економічно самостійних громадян, високої правосвідомості та поваги людей до влади, великих грошей. Демократія визначається конкретним становищем людини в державі. Вона є позитивним явищем лише тоді, коли сприяє розвитку політичної культури народу. Демократія в країні залежить від рівня розвитку культури. Демократія, за словами політолога Збігнєва Бжезинського, – головне завоювання Заходу, але це лише судина, яку ще треба заповнити змістом. Сама по собі демократія не дає відповіді на проблеми суспільного буття і не визначає якості життя. Для цього необхідно звернутися до культури і філософії, які спільно виробляють цінності життя, визначають громадянську культуру. Демократія має обмежену цінність. Її не можна ідеалізувати і чекати від неї вирішення всіх проблем існування людини в суспільстві. Не треба також ототожнювати демократію з конкретною особистістю або класом. Але від демократії не можна відмовлятися, бо альтернативою її може бути тільки диктатура.