Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Метод. для самостійної роботи Політологія.doc
Скачиваний:
11
Добавлен:
05.03.2016
Размер:
466.94 Кб
Скачать

Тема 18. Основні проблеми світової політики

Основні поняття: міжнародна політика, міжнародні відносини, дипломатія, баланс політичних сил, європейська безпека, геополітика, геополітичний простір, міжнародний конфлікт.

План

  1. Світова політика як система міжнародних відносин.

  2. Зовнішня політика: її сутність, форми, головне призначення, зв’язок із внутрішньою політикою.

  3. Проблема війни та миру в історії і сучасності.

  4. Особливості розвитку міжнародних відносин у другій половині ХХ ст. Зміни міжнародної ситуації балансу сил у світі у 80–90-их рр.

  5. Актуальні проблеми світової політики.

  6. Зовнішня політика України.

Теми рефератів

  • Україна і Росія: сучасні геополітичні відносини.

  • Роль ООН у світовій політиці.

  • Україна та Європа.

  • Сучасні гарячі точки.

  • Україна і США: сучасні геополітичні відносини.

  • Міжнародні організації та їх роль у розв’язанні конфліктів і кризових ситуацій.

Завдання для самостійної роботи

  • З яких складових постають національні інтереси сучасної України?

  • Які чинники впливали та впливають на геополітичну орієнтацію України?

  • Як впливають глобальні проблеми сучасності на політичні реалії України?

Література

Конституція України. – К., 1996. – Ст. 17, 18.

Гелей С. Д., Рутар С. М. Політологія: Навч. посібн. – 4-те вид., перероб. і доп. – Львів, 2001. – Розд. 19.

Основи полiтологiї: Навч. посiбник / Кер. авт. кол. Ф. М. Кирилюк. – К.,1995. – Розд. 17.

Основи політології. Курс лекцій / За ред. М. Сазонова. – Харків, 1993. – Лек. 19.

Полiтологiя / За ред. О. I. Семкiва. – Львiв, 1994. – Гл. 9.

Політологічний енциклопедичний словник. Навч. посібник / Відп. ред. Ю. С. Шемшученко, В. Д. Бабкін. – К., 1997.

Політологія / За ред. І. С. Дзюбка, К. М. Левківского. – К., 1998. – Розд. 6.

Політологія / За ред. проф. В. Г. Кременя, проф. М. І. Горлача. – К. – Харків, 2001. – С. 547–583, 613–630.

Політологія: Підручник / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. – 2-ге вид., перероб і доп. – К., 2001. – С. 416–454.

Шляхтун П. П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. – К., 2002. – Гл. 17.

Міжнародна, або світова політика – це вся сукупність дій політичних суб’єктів у відносинах між державами та на міжнародній арені в цілому. Суб’єктами міжнародної політики виступають держави, нації та народи, союзи держав, державні та недержавні міжнародні організації, політичні діячі, громадськість. В основі міжнародної політики лежить міжнародне право. Міжнародні відносини – це система політичних, економічних, соціальних, культурних, військових, правових та інших зв’язків між державами й народами. Слід звернути увагу на важливу складову міжнародної політики – міжнародний порядок, який означає потребу держав у забезпеченні їх суверенітету. Механізмом підтримки міжнародного порядку тривалий час був принцип «балансу сил» – ситуація, за якої агресія будь-якої держави зустрічала б протидію з боку коаліції, що стихійно склалася, достатньо сильної, щоб нейтралізувати агресію. Одночасно будь-яка держава, або коаліція, які відчували себе сильнішими за інших, намагались реалізувати свої переваги шляхом війни. Після 2-ої світової війни відбувається перебудова системи міжнародних відносин – від системи балансу сил до біполярного світу, тобто домінування на світовій арені двох наддержав. Значну роль у підтримці міжнародного порядку наприкінці ХХ ст. відіграли великі держави, які утворили неофіційний «клуб» великих держав – Велику сімку-вісімку (США, ФРН, Великобританія, Франція, Італія, Японія, Канада, Росія).

Розглядаючи друге питання, треба дати визначення зовнішньої політики, сформулювати її цілі, функції, засоби, співвідношення із внутрішньою політикою. Зовнішня політика – це закордонна діяльність держави, яка регулює відносини з іншими суб’єктами зовнішньополітичної діяльності: державами, зарубіжними партіями та іншими громадськими організаціями, всесвітніми й регіональними міжнародними організаціями. В основі зовнішньої політики та міжнародної політики лежить національний інтерес, який означає захист безпеки й цілісності держави, захист економічної і політичної незалежності держави, утримання і зміцнення її авторитету в системі міжнародних відносин. Мета зовнішньої політики – захист та реалізація державних (національних) інтересів. Внутрішня політика визначає головні напрями і цілі зовнішньої політики, а також забезпечує засоби її реалізації. Основними засобами зовнішньої політики є політичні (дипломатія в усіх її проявах), зовнішня розвідка та контррозвідка, армія, зовнішньоекономічні зв’язки, пропаганда, війна, яка була тривалий час найважливішим засобом досягнення державою зовнішньополітичних цілей.

Аналізуючи третє питання, слід зауважити, що питання війни та миру було центральним питанням міжнародних відносин. Але характер та зміст його змінювався. Довгий час війна розглядалась як священна справа, що пояснювалось її невідворотністю. До середини ХХ ст. застосування воєнної сили розглядалось як законний засіб розв’язання спорів між державами. Тільки під впливом згубних наслідків 2-ої світової війни та у зв’язку з появою ядерної зброї величезної руйнівної сили в середовищі політиків провідних країн світу утвердилась думка про неприпустимість використання війни як засобу розв’язання міжнародних суперечностей. Слід розкрити сутність справедливих, або правомірних, і несправедливих, неправомірних воєн. Справедливі війни – це індивідуальна або колективна самооборона від агресії або національно-визвольні війни за здійснення права на самовизначення; несправедливі війни – це агресія і загарбницькі війни. Статутом ООН визначається правомірність використання військової сили у двох випадках: з метою самооборони від збройного нападу на державу і за рішенням Ради Безпеки ООН як примусові збройні санкції проти агресора. Несправедливі, неправомірні війни вважаються міжнародним злочином, який тягне за собою міжнародну відповідальність держави-агресора і кримінальну відповідальність осіб, визнаних військовими злочинцями.

Вивчаючи четверте питання, слід звернути увагу на такі зміни міжнародної ситуації і балансу сил у світі у 80–90-их рр., як падіння соціалістичних режимів у країнах Східної Європи, зникнення соціалістичного табору, розпад СРСР, Югославії, Чехословаччини, об’єднання Німеччини, кроки до об’єднання Європи.

Аналізуючи п’яте питання, треба мати на увазі, що актуальними проблемами світової політики є сучасний тероризм, скорочення та нерозповсюдження ядерних озброєнь, заборона ядерних випробувань, обмеження звичайних озброєнь, заборона хімічних озброєнь, активізація роботи Європейських організацій, загроза тенденції до гегемонії США, до монополярного світу і нав’язування світові американських інтересів, існування гарячих точок, тобто районів військових конфліктів.

У шостому питанніварто зосередити увагу на принципах зовнішньої політики України та її пріоритетах. Принципи зовнішньої політики, якими керується Україна, були викладені ще в Декларації про державний суверенітет 1990 р. – це загально визнані принципи мирного співіснування, а також принципи без’ядерності та нейтралітету. Треба розглянути докладно, що вони означають і як вони були реалізовані (позбавлення України від ядерної зброї) або не реалізовані (фактична відмова України від принципу нейтралітету, пов’язана з наміром вступу до НАТО). Далі варто зупинитись на таких пріоритетах зовнішньої політики України, як взаємини із країнами СНД та Росією, країнами сусідами, прагнення до розширення співробітництва з НАТО та ЄС, взаємини з країнами великої сімки-вісімки, особливо з США.