Міністерство освіти і науки України
Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка
Кафедра філософії і соціально-політичних дисциплін
Методичні рекомендації до самостійної роботи з дисципліни «Політологія» для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання
Полтава 2004
Методичні рекомендації до самостійної роботи з дисципліни «Політологія» для студентів усіх спеціальностей денної та заочної форм навчання.–Полтава: Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка, 2004. – 40 с.
Укладачі: кандидат філософських наук, доцент О. В. Горбань, кандидат історичних наук, доцент А. Д. Забара.
Відповідальний за випуск: завідувач кафедри філософії і соціально-політичних дисциплін, доктор філософських наук, доцент Г. Є. Аляєв.
Затверджено науково-методичною радою університету
Протокол № 1 від 27.03.2005 р.
Редактор Ю. В. Назаренко
Коректор Ю. В. Назаренко
Тема 1. Предмет, метод і структура політології
Основні поняття: політика, політологія, політичні знання.
План
Предмет політології. Політологія в системі наук.
Функції політології.
Основні методи науки про політику.
Теми рефератів
Предмет і метод політології. Міждисциплінарний характер досліджень у політології.
Сучасні напрями політологічних досліджень.
Завдання для самостійної роботи
Яке походження терміну «політика»?
Які функції виконує політологія?
Які методи використовує політологія для свого дослідження?
Яке значення має вивчення політології студентами ВНЗ?
Література
Гелей С. Д., Рутар С. М. Політологія: Навч. посібн. – 4-те вид., перероб. і доп. – Львів, 2001. – Розд. 1.
Основи полiтологiї: Навч. посiбник / Кер. авт. кол. Ф. М. Кирилюк. – К.,1995. – Розд. 1.
Полiтологiя / За ред. О. I. Семкiва. – Львiв, 1994. – Гл. 1.
Політологія / За ред. І. С. Дзюбка, К. М. Левківского. – К., 1998. – Розд. 1, § 1.
Політологія: Підручник / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. – 2-ге вид., перероб і доп. – К., 2001. – С. 11–25.
Шляхтун П. П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. – К., 2002. – Гл. 1.
При вивченні першого питаннянеобхідно з’ясувати, що політологія як наука здійснює дослідження політичного життя, специфіка якого розкривається через дві основні категорії – «політика» і «політична влада». Потрібно розкрити суть політики. Важливо зрозуміти, що політологія належить до наук про людину і суспільство, тобто є окремою галуззю гуманітарних наук і має тісні стосунки з філософією, психологією, з економічними науками.
Розглядаючи друге питанняпро функції політології, потрібно з’ясувати, які саме результати можна очікувати від досліджень у сфері політики. Серед різноманітних функцій політології слід викреслити такі: теоретико-пізнавальна, прогностична, прикладна.
Третє питаннябезпосередньо пов’язане з вивченням методологічної бази політичної науки, розкриттям змісту найбільш поширених методів дослідження в політології, до яких можна віднести такі: біхевіористичний, системний, порівняльний та інші.
Тема 2. Історія політичних теорій
Основні поняття: політична думка, політична концепція, деспотія, демократія, аристократія, поліс, правильні та неправильні форми правління, природне право, природні закони, суспільний договір.
План
Політичні вчення Стародавнього Сходу.
Політична думка Античності.
Розвиток політичної думки в період Середньовіччя.
Політичні доктрини Нового часу.
Теми рефератів
Типологія влади у Платона та Арістотеля.
Н. Макіавеллі про якості правителя.
Завдання для самостійної роботи
Виділіть загальні принципи політичних доктрин східних теократичних держав.
Визначте основні ідеї політико-правової думки в Стародавній Греції.
Розкрийте сутність концепції ідеальної держави Платона.
Література
Гелей С. Д., Рутар С. М. Політологія: Навч. посібн. – 4-те вид., перероб. і доп. – Львів, 2001. – Розд. 2.
Основи полiтологiї: Навч. посiбник / Кер. авт. кол. Ф. М. Кирилюк. – К.,1995. – Розд. 2.
Полiтологiя / За ред. О. I. Семкiва. – Львiв, 1994. – Гл. 2.
Політологія: Підручник / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. – 2-ге вид., перероб і доп. – К., 2001. – С. 38–69.
Шляхтун П. П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. – К., 2002. – Гл. 2.
Сучасна політична наука має довгу і багату передісторію, знання якої є необхідною передумовою вивчення сучасного стану цієї науки. Історія політичних теорій охоплює величезний матеріал і є, зрештою, окремою науковою дисципліною. Тому знайомство з нею протягом 2-х занять буде неповним і потребує самостійної роботи студентів: написання рефератів, а також підготовки фіксованих виступів про погляди окремих мислителів.
У першому питаннірозпочинається огляд політичної думки з політичних учень Стародавнього світу. Перші уявлення про державну та політичну владу знаходимо в літературних пам’ятках Єгипту («Повчання геракліопільського царя своєму сину Мерикару», поч. 2 тис. до н.е.); Палестини (Біблія); Персії; Індії. У стародавньому Китаї найвпливовішими стають чотири течії суспільно-політичної думки, пов’язані з іменами Лао Цзи (даосизм), Конфуція (конфуціанство), Мо-Цзи (моїзм), а також школа легістів. Основними напрямками їх розвитку були: абсолютизація природних законів, відновлення вічного миру, авторитарність влади, принцип рівних можливостей у системі влади. Політично-правова думка Стародавнього Сходу в цілому мала теократичний характер, її спільними рисами були фаталізм і деспотизм.
У другому питанні, розглядаючи політико-правову думку Стародавньої Греції, необхідно розкрити зміст спільних ідей, що були характерні для неї: ідей свободи, справедливості, демократії. Важливо показати політико-правові погляди Сократа, Демокрита. Окремо слід виділити погляди Платона і Арістотеля. Політичну думку Платона розкривати на основі його державницької ідеї справедливості. Аналізуючи політико-правову доктрину Арістотеля, особливу увагу слід звернути на визначення ним зразкової держави, демократії і охлократії, а також обґрунтування триступеневої форми влади.
Римська політико-правова думка знала три періоди: царський, республіканський, імператорський. Кожен період римської політики був певним розвитком римських інститутів, римського права. Далі можна розглянути погляди Цицерона, Плутарха, Плінія Молодшого. Закінчити вивчення античної політичної думки слід виокремленням її головних особливостей: уявлення про єдність суспільства і держави, єдність етики і політики, вивчення та класифікація конкретних політичних устроїв, ідея кругообігу форм правління та змішаної форми правління як найкращої, ідея панування закону в державі.
Починаючи вивчення третього питання,необхідно виходити з того, що доба Середньовіччя вирішувала проблему розподілу впливу церкви і держави, а також світської і церковної влади. Найвідомішим теологом ХІІІ ст. був Фома Аквінський. Основні теологічні погляди Аквінського полягали у розв’язанні проблеми держави і церкви на користь останньої. Державу він вважав виявом Божої волі. Найкращою формою державного правління вважав монархію. Владу розглядав як інструмент охорони законного порядку і її природу виводив від Бога.
Студентам пропонується розпочинати розгляд четвертого питанняпро політичні доктрини Нового часу з поглядів італійського мислителя Н. Макіавеллі. Він уперше виділив політику як самостійну галузь людської діяльності. Він не обминув проблеми моралі і політики. Аморальність доктрини Макіавеллі полягає у визначенні методів боротьби за владу (відтоді нерозбірлива у засобах політика отримала назву «маківеаллізм»).
Певну складність для студентів може становити вивчення поглядів Т. Гоббса, Д. Локка, Ж.-Ж. Руссо, Б. Спінози, суть яких зводиться до проблеми природного права та суспільного договору. Теорію правової держави і взаємовідносин держави з громадянським суспільством розробляли німецькі філософи кінця XVIII – початку XIX ст. І. Кант і Г. Гегель. Отже, перед студентами постає завдання проаналізувати суть та принципи правової держави, структуру громадянського суспільства.