Питання для самоконтролю

1. Як пов’язані між собою діяльність і спілкування?

2. Схарактеризуйте роль невербальних засобів спілкування.

3. Чому люди з різних культур відчувають труднощі у виборі засобів невербального спілкування?

4. Яку роль відіграє спілкування у суспільному житті?

5. Що означає комунікативна функція спілкування?

6. Для встановлення ділових відносин у Вас намічена зустріч із партнером. З чого Ви розпочнете її підготовку?

7. Якими є умови ефективності спілкування?

8. Спілкуючись, співрозмовники іноді не можуть дійти спільної думки щодо предмета спілкування. Визначте ймовірні причини, які можуть ускладнювати взаєморозуміння.

Лекція 8 Розвиток особистості. „я-концепція”. Психологічний захист

Мета: з’ясувати сутність та фактори психічного розвитку людини.

Ознайомитися з явищем „Я-концепції”, розглянути сутність і механізми психологічного захисту.

План

1. Психічний розвиток людини та його фактори.

2. Періодизації психічного розвитку людини.

3. Гетерохронність і сенситивні періоди розвитку.

4. „Я-концепція” як соціально-психологічний феномен.

5. Поняття соціальної адаптації. Психологічний захист.

Література

1. Немов Р. С. Психология. – М.: ВЛАДОС, 2001. – Кн. 1. – С. 461 – 496.

2. Психология. Учебник для технических вузов/ Под ред. В. Н. Дружинина. – СПб.: Питер, 2000. – С. 285 – 309.

3. Психологія/ За ред. Ю.Л. Трофімова. – К.: Либідь, 2003. – С. 134 – 181.

4. Степанов О. М, Фіцула М. М. Основи психології і педагогіки. – К.: Академвидав, 2003. – С. 92 – 97

5. Столяренко Л. Д., Столяренко В. Е. Психология и педагогика для технических вузов . – Р- н-Д: Фенікс, 2001. – С. 228 – 245.

6. Цимбалюк І. М. Психологія. – К. : ВД „Професіонал”, 2004. – С. 32 – 43.

1.Психічний розвиток особистості та його фактори

Розвиток психіки людини неперервний протягом життя, тобто відбувається в процесі всього її онтогенезу – розвитку організму від моменту утворення зародку й до смерті. (Термін „онтогенез” був уведений німецьким біологом Е. Геккелем та широко застосовується сучасною наукою).

Між ученими здавна точилися суперечки про природу як самої психіки, так і її розвитку. Це – одна з центральних проблем психології, розв’язання якої визначає і теоретичний, і практичний фундамент цієї науки.

Традиційно спостерігаємо зіткнення двох концепцій. Згідно з однією, „соціологізаторською”, головним фактором психічного розвитку визнавалося середовище, а роль природжених, біологічних факторів заперечувалася. Згідно з іншою, „біологізаторською”, природа є ідеальним творцем, і розвиток іде самостійним шляхом, якому не треба заважати.

Сучасна психологія розвитку відмовилася від протиставлення біологічних і середовищних (соціальних, культурних) факторів на користь розуміння важливості тих та інших у психічному розвитку людини. Про їхню органічну єдність свідчать, зокрема, дані лонгітюдних досліджень психогенетики – допоміжної психологічної дисципліни.

У розпорядженні сучасної психології наявний значний обсяг знань про розвиток людини, починаючи з пренатального (внутрішньоутробного) періоду. Цей процес розглядається як проходження нею низки стадій – сутнісних змін у характеристиках індивіда, що реорганізують його поведінку. Відповідно до концепції американського вченого Дж. Флевелла, стадії розвитку відповідають таким критеріям:

– стадії виділяються на основі якісних змін. Вони пов’язані не стільки з можливістю робити щось більше і краще, скільки з тим, щоб робити це інакше. Наприклад, дитина спершу починає пересуватися повзком, а потім учиться ходити. Це якісно новий тип пересування, тому цей аспект моторного розвитку є однією з характеристик стадії розвитку;

– перехід від однієї стадії до іншої відзначається чималою кількістю одномоментних змін різних аспектів дитячої поведінки. Так, коли діти вчаться говорити, це передбачає насамперед розуміння символічного значення слів. Та водночас вони починають застосовувати у грі символічні властивості об’єктів, уявляючи, що стілець – це машина, а лялька – людина тощо. Таким чином, на цій стадії спостерігається значне поширення ефекту освоєння психологічних функцій;

– переходи між стадіями звичайно відбуваються дуже швидко. Наочним прикладом є стрімке збільшення розмірів тіла підлітка.

Психологи, які приймають концепцію стадійного розвитку (Ж. Піаже, З. Фрейд, Л. Виготський, Д. Ельконін, Е. Еріксон та інші), далеко не в усьому згодні один з одним. Проте вони визнають, що стадійність розвитку не виключає, а швидше передбачає неперервність цього процесу. Більше того, неперервність процесу розвитку і забезпечує наступність на різних стадіях.