Питання для самоконтролю

1. У чому принципова відмінність діяльності людини від складних форм поведінки тварин?

2. Що характеризує діяльність як специфічну форму людської активності?

3. Які є основні компоненти діяльності?

4. Чи можлива діяльність без чіткого уявлення про її мету?

5. Які характерні ознаки гри як різновиду діяльності?

6. Які характерні ознаки навчання як різновиду діяльності?

7. Які характерні ознаки праці як різновиду діяльності?

8. У чому виявляються здібності особистості?

9. Як взаємопов’язані здібності та задатки?

10. У чому виявляються якісні відмінності у здібностях людей?

11. Поясніть, чи можна за результатами виконаної діяльності судити про здібності людини?

12. Чим відрізняються між собою обдарованість, талант і геніальність?

13. Що є вирішальною умовою розвитку здібностей?

Лекція 5 Психічні процеси, їх функції та розвиток

Мета: розглянути пізнавальні психічні процеси (відчуття, сприймання, увагу, пам’ять, мислення, уяву) й емоційно-вольову сферу людини.

План

1. Чуттєві форми пізнання дійсності :

А. Відчуття та сприймання.

Б. Увага.

2. Раціональні форми освоєння дійсності:

А. Пам’ять.

Б. Мислення.

В. Уява.

3. Мислення як основна функція психіки, розвиток мислення.

4. Зв’язок мислення з мовою.

5. Види емоцій і почуттів та їх місце в діяльності особистості.

6. Воля як психологічний феномен та її аналіз.

Література

1. Загальна психологія: Хрестоматія : Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. – К.: Каравела, 2007. – С. 63 – 147; 168 – 274; 338 – 370.

2. Лозниця В. С. Психологія і педагогіка. – К., 2003. – 126 – 167.

3. Максименко С. Д. Загальна психологія: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. – К.: Центр навч. літ., 2008. – С. 141 – 206; 217 – 230.

4. Немов Р. С. Психология. – М.: Просвещение, 1995. – С. 165 – 298; 424 – 461.

5. Общая психология / Под ред. А. В. Петровского. – М.: Просвещение, 1977. – С. 93 – 117.

6. Психологія / За ред. Г. С. Костюка. – К.: Рад. шк., 1968. – С. 422 – 433.

7. Психология: Учебник для технических вузов / Под общ. ред. В. Н. Дружинина. – СПб: Питер, 2000.– С. 128 – 138; 155 – 237.

8. Рубинштейн С. Л. Основыобщей психологии. – М.: Педагогика, 1989. – С. 64 – 93.

9. Степанов О. М., Фіцула М. М. Основи психології і педагогіки. – К.: Академвидав, 2005. – С. 109 – 194.

10. Столяренко Л. Д., Столяренко В. Е. Психология и педагогика для технических вузов. – Р-н-Д: Феникс, 2001. – С. 61 – 126.

1. Чуттєві форми пізнання дійсності :

А. Відчуття та сприймання.

Б. Увага.

А. Відчуття та сприймання

Відчуття – пізнавальний психічний процес відображення в мозку людини окремих властивостей предметів і явищ при їх безпосередній дії на органи чуття людини.

Фізіологічною основою відчуттів є нервовий процес, який виникає при дії подразника на адекватний йому аналізатор – складну анатомо-фізіологічну структуру, в якій відбувається виникнення відчуття.

Відчуття – це найпростіший психічний процес, первинна форма орієнтування живого організму в навколишньому середовищі.

Із відчуттів починається пізнавальна діяльність людини.

За допомогою різних аналізаторів вона:

– відбирає;

– нагромаджує інформацію про об'єктивну реальність, про власні суб'єктивні стани;

– на основі одержуваних вражень виробляє адекватні умовам способи реагування на зовнішні та внутрішні впливи.

Класифікація і різновиди відчуттів. Існують різні класифікації органів відчуттів та чутливості організму до подразників, що надходять до аналізаторів із зовнішнього світу або із середини організму.

Залежно від міри контакту органів чуття з подразниками розрізняють чутливість:

– контактну (дотикову, смакову, больову);

– дистантну (зорову, слухову, нюхову).

3а розміщенням рецепторів в організмі – на поверхні, всередині організму, в м'язах і сухожиллях – розрізняють:

– відчуття екстероцептивні, що відображають властивості предметів та явищ зовнішнього світу (зорові, слухові, нюхові, смакові);

– інтероцептивні, що несуть інформацію про стан внутрішніх органів (відчуття голоду, спраги, втоми);

– пропріоцептивні, що відображують рухи органів тіла і його стан (кінестетичні та статичні).

Відповідно до системи аналізаторів розрізняють відчуття : зорові, слухові, дотикові, больові, температурні, смакові, нюхові, голоду і спраги, статеві, кінестетичні та статичні.

Кожний із цих різновидів відчуття має певний орган (аналізатор), певні закономірності виникнення й перебігу.

Сприймання – це психічний процес відображення в мозку людини предметів і явищ у цілому, в сукупності всіх їх якостей та властивостей при безпосередній дії на органи чуття.

На відміну від відчуттів, які відображають тільки окремі властивості предметів, сприймання завжди цілісне і предметне, воно об’єднує відчуття, що йдуть від кількох аналізаторів. Разом із процесами відчуття, сприймання забезпечує чуттєву орієнтацію в оточуючому світі.