Тема: темперамент та характер

1. Під темпераментом розуміють характеристики психічної діяльності:

а) статичні;

б) змістовні;

в) динамічні;

г) набуті.

2. У Гіппократа був підхід до темпераменту:

а) фізіологічний;

б) психологічний;

в) психофізіологічний;

г) поведінковий.

3. Одним із авторів конституційної теорії темпераменту є:

а) І. П. Павлов;

б) Е. Кречмер;

в) Дж. Гілфорд;

г) Л. Терстон.

4. Походження назв чотирьох найбільш відомих типів темпераменту пов’язане з теорією темпераменту:

а) гуморальною;

б) конституційною;

в) нейродинамічною;

г) фізіологічною.

5. Фізіологічні основи темпераменту вивчав:

а) У. Шелдон;

б) Е. Кречмер;

в) І. П. Павлов;

г) Дж. Гілфорд.

6. Низьким рівнем психічної активності, вповільненням рухів, швидкою стомлюваністю, високою емоційною сензитивністю, перевагою негативних емоцій над позитивними характеризується:

а) сангвінік;

б) холерик;

в) флегматик;

г) меланхолік.

7. Тип темпераменту, який характеризується легкою вразливістю і схильністю до глибокого переживання, притаманний:

а) холерику;

б) сангвініку;

в) флегматику;

г) меланхоліку.

8. Тип темпераменту, що відрізняється рухливістю, схильністю до частої зміни вражень, товариськістю, характерний для:

а) холерика;

б) сангвініка;

в) флегматика;

г) меланхоліка.

9. Сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, які складаються і проявляються у діяльності та спілкуванні, – це:

а) темперамент;

б) здібності;

в) характер;

г) задатки.

10. Уміння за власною ініціативою ставити цілі й знаходити шляхи їх розв’язання характеризують людину як:

а) цілеспрямовану;

б) рішучу;

в) наполегливу;

г) самостійну.

11. Про наявність здібностей до якогось виду діяльності свідчить:

а) низький темп навчання відповідній діяльності;

б) великі енергетичні затрати на виконання цієї діяльності;

в) індивідуальна своєрідність виконання діяльності;

г) відсутність зв’язку зі спрямованістю.

12. Здібності, які певною мірою виявляються у спеціальних видах діяльності, називаються:

а) спеціальними;

б) загальними;

в) змішаними.

13. Вищий ступінь прояву творчих здібностей особистості в певній сфері життєдіяльності називається:

а) обдарованістю;

б) геніальністю;

в) талантом;

г) задатками.

14. Здібності, які певною мірою виявляються в усіх видах діяльності називаються:

а) спеціальними;

б) загальними;

в) змішаними.

15. Природжені передумови до розвитку здібностей називаються:

а) обдарованістю;

б) геніальністю;

в) талантом;

г) задатками.

Тема: основи психології спілкування

1. Письмову та усну мову розрізняють:

а) засобом спілкуванням;

б) способом спілкування;

в) виконуючою функцією;

г) умовами спілкування.

2. Розуміння емоційного стану іншої людини належить до умінь:

а) міжособистісної комунікації;

б) сприймання і розуміння одним одного;

в) міжособистісної взаємодії;

г) групової взаємодії.

3. Неправильне ставлення у процесі спілкування один до одного належить до бар’єрів спілкування:

а) фізичних;

б) соціально-психологічних;

в) неправильні установки свідомості;

г) організаційно-психологічних.

4. Інша людина розглядається як рівноправний партнер у спілкуванні, як колега у спільному пошукові знань при стилі діяльності:

а) демократичному;

б) авторитарному;

в) ліберальному;

г) потуральному.

5. Функціями спілкування не є:

а) інформаційно-комунікативна;

б) регулятивно-комунікативна;

в) афективно-комунікативна;

г) узгоджувально-комунікативна.

6. Група, що об’єднує людей за якоюсь умовною ознакою, є:

а) еталонною;

б) умовною;

в) формальною.

7. Група, що виникла на грунті спільності інтересів, є:

а) неофіційною;

б) умовною;

в) формальною.

8. Групу, погляди якої є взірцем для особистості, називають:

а) еталонною;

б) умовною;

в) формальною.

9. Поведінку людини, що узгоджується з діями колективу, називають:

а) конформною;

б) колективістською;

в) міжособистісною.

10. Поведінку людини, яка характеризується зовнішньою відповідністю цілям колективу при внутрішньому розходженні з ними, називають:

а) конформною;

б) колективістською;

в) міжособистісною.