2. Характерні риси усної форми мовлення

Термін “усне мовлення” означає комплексне уміння розуміти звучащу мову і уміння відтворювати мову в звуковій формі. Усне мовлення орієнтоване на безпосереднє сприйняття, в ньому находить відповідне вираження все те, що бажають повідомити мовці один одному. Спілкування співрозмовників в усній формі обмежено у часі і відрізняється від писемного матеріальною формою реалізації: усне мовлення створюється мовним апаратом людини й сприймається на слух.

Для того, щоб відбулося спілкування, необхідна наявність як мінімум двох партнерів (відправника мовлення – адресанта і отриму-вача – адресата). Тому усне мовлення, що завжди має співрозмовника, відбувається у формі діалогу, а одиницею мовлення є діалогічна єдність, яка складається із запитання та відповіді на запитання.

Усне мовлення миттєве, спонтанне, не зберігається в просторі і обмежене у часі, за винятком тих моментів, коли промову записують на магнітну плівку. В усному мовленні мало уваги приділяється формі висловлення, усю увагу сконцентровано на тому, що сказати, а не як сказати. Ось чому в усному мовленні дуже багато “штампів”, повторю-вань.

Характерною особливістю усної форми реалізації мови є наявність надлишкової інформації, яка міститься в інтонації, жестах, міміці, паузах і перш за все – в обставинах живого спілкування мовців. Іноді пауза в розмові несе більше інформації, ніж те, що було сказано раніше. Надлишковість інформації проявляється також у вживанні так званих “пустих” слів, тобто слів, які мають мінімальне смислове навантаження. Наприклад, ось, так, такий, якийсь, таким чином, як бачите, так от та інші.

На відміну від писемного мовлення в усному мовленні допус-кається деяка недбалість у граматичному оформленні. Тому й виникає в усній формі стільки готових синтаксичних конструкцій, типових мовних зворотів. Сюди належать формули привітання, поздоровлення, прощання. Наприклад: будемо вдячні, щиро вітаємо, зичимо успіхів, слід додати, зауважити і та інше. Усне мовлення супроводжується жестами, мімікою інтонацією. Як вважає Топорков В.О.: “Уся склад-ність, тонкість, усі прояви почуттів, внутрішніх переживань мають своє зовнішнє вираження в інтонації голосу людини”.

Таким чином, відмінність між усною та писемною формами

носить функціональний характер. Усне мовлення – ситуативне, а писемне – контекстуальне, тематичне. Усне мовлення відбувається у вигляді усної артикуляції мовних звуків, що сприймаються органами слуху, і розраховано на передачу інформації іншим людям з метою впливу на їхню поведінку і діяльність, а писемне мовлення відбуває-ться у вигляді умовного відображення цих звуків на письмі і має таке ж значення. Обидві форми мають свої переваги, які не дають можливості вважати жодну з них багатшою чи виразнішою.

Контрольні питання

1. Що таке писемне мовлення ?

2. Що є одиницею писемного мовлення ?

3. Чому писемне мовлення відрізняється від усного більшою регламентацією мовних засобів ?

4. Що таке текст ?

5. Схарактеризуйте основні риси усного мовлення.

6. Чому усне мовлення вважається ситуативним ?

7. Яким чином проявляється надлишковість інформації в усному мовленні ?

Завдання

1. Проаналізуйте подані уривки з текстів. До якої форми мовлення можна віднести ці тексти. Арґументуйте свою точку зору.

(А) Петро Михайлович, учитель, приїхав з Києва пізнім потягом і прийшов до школи, коли у селі вже давно спали. Але на ранок, ще тільки зійшло сонце, весь гурток сидів на шкільних східцях. Школа була ще замкнена. Не бігали, не бурушкались, говорили стиха. Петра Михайловича не хотіли будити, бо знали, що приїхав пізно. Дорікали Петрові Ткаченкові, що не додержав слова: умовлялися поки що мовчати про свої наміри – він не вдержався, роздзвонив уже всім у селі.

(Б) Експо Донбас – “01”

21 – 26 березня працює

з 11-ої до 18-ої години

Донецьк, ПМ “Юність”

Запрошуємо відвідати найвизначнішу за 2001 рік виставку харчо-вої промисловості та продуктів харчування. 217 експонатів, які пред-ставлені підприємствами міської харчової промисловості та приват-ними фірмами, чекають на Вас у 4 виставкових павільйонах.

2. Перекладіть текст гарантійного листа. Які особливості писемної форми мовлення чітко вирізняються в цьому тексті ?

Завод «Прогресс» убедительно просит предоставить имеющуюся на Вашем предприятии модель нового станка, сконструированную инженером Вашего предприятия г. Зубановым М.А.

Гарантируем возврат в месячный срок с момента доставки.

Благодарим за Вашу готовность оказать нам поддержку в этом деле, высказанную в беседе с нашим главным инженером.

3. Прочитайте лист Л. Українки до І. Франка. Зазначить його вид. Якими мовними засобами скористалася Л. Українка у своєму листі ? Перебудуйте цей писемний варіант листа в усну розмову. Розіграйте цей діалог.

До І.Я. Франка

28 вересня 1901 р. Київ 15 (28). ІХ. 1901

Киев,

Мариинско-

Благовещенская, 97

Cher Maitre !

Дозвольте Вам рекомендувати мого приятеля Михайла Криви-нюка, слухача Львівської або Празької (ще невідомо, напевне, якої) політехніки. Коли він лишиться у Львові, то сподіваюсь, що Ви не відмовити помогти йому своєю порадою при урядженні.

Про моє здоров’я і побут п. Кривинюк може Вам розповісти, тож не пишу тим часом про се нічого.

Щиро вітаю Вас і Вашу родину.

З найглибшою повагою до Вас.

Леся Українка

Розділ ІІІ

СТИЛІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ

ХАРАКТЕРИСТИКА ОФІЦІЙНО-ДІЛОВОГО СТИЛЮ

План

1. Визначення поняття “стиль мови”

2. Стилі сучасної української мови

3. Найважливіші риси офіційно-ділового стилю

1. Визначення поняття “стиль мови”

Мова обслуговує багатогранне життя людини. Для більш точного висловлювання своїх думок, почуттів і повної передачі інформації люди добирають потрібні мовні засоби, систематизують їх, групують відповідно до мети і характеру висловлювання. Наприклад, розглянемо використання сполук чиста вода і дистильована вода. Перше слово-сполучення мовці вживають для називання стану речовини за неофі-ційних обставин, а друге, споріднене з першим, – в офіційному спілку-ванні: на науковому семінарі, практичних заняттях чи лекціях у навчальних закладах.

Отже, єдність тих чи інших мовних засобів і форм висловлювання залежно від сфери застосування і функцій літературної мови називає-ться стилем мови.