2. Загальновживані й незагальновживані слова

Основу лексичного складу мови становить загальновживана лек-сика, що вживається в текстах усіх стилів. До загальновживаної лексики належать слова, які називають основні поняття, речі та явища навколишньої дійсності. Наприклад, голова, небо, писати, читати, ходити, один, п’ять, зелений, довгий, мало, багато, батько, мати, я, ми тощо. Як бачимо, подані слова стилістично нейтральні, тобто не мають емоційно-експресивного забарвлення.

Але в лексиці є інші групи слів, які можна назвати лексикою вузького і стилістичного призначення. Ці слова пов’язані не з усіма, а з окремими функціональними стилями. До стилістично маркованої або незагальновживаної лексики можна віднести науково-термінологічну, офіційно-ділову, просторічну лексику, арготизми, діалектизми.

3. Книжна і розмовна лексика

Як відомо, мова існує у двох формах: звуковій (усній) і писемній. Крім загальновживаної лексики, які використовують і в усному і писемному мовленні, в лексичному складі української мови можна виділити книжну та розмовну (уснорозмовну) лексику. Книжні слова використовують в наукових працях, в публіцистичних статтях і в ділових паперах. До них належать слова, що виражають загально-наукові поняття і вживаються в широкому узагальненому значенні: еволюція, компонент, методика, прогрес, а також слова з абстрактним значенням з суфіксами -янн (я-), -енн (я-), -інн (я-), -ств (о-), -цтв (о-) (зайнятість, здійснення, сумісництво та ін.). Ступінь “книжності” мають дієслова на -ува-, -ова-, -юва- (виконувати, дотримувати, здійс-нювати), віддієслівні іменники на -ння, -ття (посвідчення, відряд-ження, прибуття), дієприкметники (знайдений, працюючий, призначе-

ний), дієприслівники (враховуючи, розглянувши) та ін.

До книжної лексики відносяться слова з забарвленням уро-чистості (воїн, благочестивий храм); застарілі слова, які також викорис-товують в сучасній літературній мові (інквізиція, лучник, кольчуга). Книжна лексика переважає в писемному варіанті того чи іншого стилю. Але між книжною й загальновживаною лексикою немає неперехідної межі. З розвитком у суспільстві науки й техніки підвищенням загально-культурного й освітнього рівня слова, які колись вважалися книжними, вживають у розмовній мові, вони стають міжстильовими, нейтраль-ними. Згадаємо такі слова, як газ, реактор, бюджет, електрика.

До складу розмовної лексики належать слова, які, будучи літера-турними, надають мовленню розмовного забарвлення. Вони мають більш конкретне значення і використовуються в усному варіанті літера-турного мовлення. Розмовна лексика відтворює значення прохання, спонукання, заперечення і позначає різні життєві імпульси – процеси, якості і властивість (сіпатися, чухмаритися, репетувати, навстоячки, шкандибати, ледар, красуня тощо).

Отже, можна зробити такі висновки: книжні, а не розмовні, нейтральні, а не урочисті слова завдяки своїй однозначності, точності є найбільш придатними для створення документів.