Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
диплом.docx
Скачиваний:
16
Добавлен:
03.03.2016
Размер:
438.43 Кб
Скачать

Прибуток (збиток) від операційної діяльності

Прибуток (збиток) вiд фiнансових операцiй

Прибуток (збиток) відiншої звичайної діяльності

Втрати від стихійного лиха.

Втрати від технічних катастроф і аварій.

Відшкодування збитків від надзвичайних подій.

Інші надзвичайні доходи й витрати

Прибуток (збиток) від операційної діяльності

Прибуток від іншої операційної діяльності

Реалізація продукції, товарів, робіт, послуг

Реалізація оборотних активів.

Реалізація іноземної валюти.

Доходи від операційної оренди.

Дохід (втрати) від операційних курсо­вих різниць.

Одержані (сплаче­ні пені, штрафи, не­устойки).

Дохід від списання кредиторської заборгованості.

Відшкодування ра­ніше списаних активів.

Одержані гранти, субсидії.

Інші доходи (втра­ти) від операційної діяльності

Дохід (втрати) від інвестицій в асоційовані й дочірні підприємства.

Дохід (втрати) від спільної діяльності.

Дивіденди одержані.

Відсотки одержані за облігаціями та ін­шими цінними па­перами.

Інші доходи від фі­нансових операцій

Реалізація фінансо­вих інвестицій.

Реалізація основнихзасобів.

Реалізація нематеріальних активів.

Реалізація інших не­оборотних активів.

Ліквідація необоротних активів.

Дохід (втрати) від неопераційних кур­сових різниць.

Дохід від безоплат­но отриманих обо­ротних активів.

Уцінка необоротних активів і фінан­сових інвестицій.

Інші доходи (втра­ти) від звичайної діяльності

Рисунок 1.2- Склад прибутку підприємства

Прибуток займає одне з центральних місць у загальній системі вартісних інструментів управління економікою, оскільки всі вони прямо або опосередковано пов’язані з прибутком. Це стосується і кредиту, ціни, собівартості та інших економічних важелів. Зважаючи на ці обставини, прибуток є одним з основних об’єктів управління. Тому важливо визначити види прибутку. Досить розширену класифікацію видів прибутку подають Л. О. Коваленко та Л. М. Ремньова(рис. 1.3).

Види прибутку

За видами дiяльностi

За джерелами утворення

За складом

За напрямами використання

від операційної діяльності; вiд інвестиційної діяльності;від фiнансової діяльності.

вiд реалізації продукції;

вiд реалізації активiв;

вiд позареалiзацiйних операцiй.

від звичайної діяльності;

маржинальний (валовий);

операцiйний;

надзвичайний;чистий.

для перерахування в бюджет;

для споживання;

капiталiзований ;надзвичайний.

Рисунок 1.3- Класифікація видів прибутку [4, с. 131]

Отримання прибутку пов'язане з кількома напрямками діяльності підприємства.

По-перше, це основна діяльність. Її результатом є прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається відніманням з виручки від реалізації суми податку на додану вартість, акцизного збору, (ввізного) мита, митних зборів, а також витрат, що включаються в собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Залежно від сфери, виду діяльності підприємства є деякі особливості формування цього прибутку, методики його розрахунку.

По-друге, це діяльність, що не є основною для даного підприємства, але пов'язана з реалізацією матеріальних і нематеріальних цінностей, деяких послуг. Її можна визначити як прибуток від іншої реалізації. Прибуток від іншої реалізації може бути отриманий за реалізації на сторону продукції підсобних, допоміжних і обслуговуючих виробництв. У цьому разі прибуток розраховується так само, як і від реалізації продукції основних фондів , нематеріальних активів розраховується відніманням від ціни їх реалізації ПДВ, витрат з реалізації і залишкової їх вартості. Прибуток від реалізації цінних паперів обчислюється як різниця між ціною і ціною придбання. При цьому з ціни реалізації виключаються витрати, пов'язані з реалізацією (комісійний збір). Склад і обсяг прибутку від іншої реалізації можуть значно коливатись на окремих підприємствах і в окремі періоди [16 с.212].

По-третє, це діяльність пов'язана зі здійсненням фінансових інвестицій. У результаті підприємства одержують прибуток у вигляді дивідендів на акції, від вкладання коштів у статутні фонди інших підприємств (прибутки від володіння корпоративними правами); у вигляді відсотків на державні цінні папери, облігації підприємств, на депозитні рахунки. Обсяг цього прибутку і його питома вага в балансовому прибутку мають тенденцію до зростання. Це обумовлено розвитком ринкової економіки, фондового ринку.

По-четверте, це діяльність пов'язана з отриманням позареалізаційних прибутків і виникненням позареалізаційних витрат підприємств. До них належать [15 с. 252-253]:

  • прибутки і збитки минулих років, що виявлені у звітному періоді;

  • невідшкодовані збитки від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, пожеж, аварій);

  • надходження боргів, списаних раніше як безнадійні;

  • штрафи, пені, неустойки, що надходять за порушення господарських договорів суб'єктами господарювання у зв'язку із застосуванням фінансових санкцій; штрафи, отримані за несвоєчасне погашення податкового кредиту з державного бюджету;

  • кредиторська заборгованість між підприємствами недержавної форми власності, щодо якої минув термін позовної давності;

  • прибуток від завищення цін і тарифів;

  • курсова різниця від операцій в іноземній валюті;

  • прибуток і збиток від ліквідації основних засобів;

  • вартісна різниця відвантаженої та отриманої частини виконаного повністю бартерного контракту;

  • прибуток (збиток) від спільної діяльності.

За характером відбиття в обліку виділяють бухгалтерський і економічний прибуток підприємства:

Бухгалтерський прибуток характеризує кінцевий результат проведення всіх видів діяльності та є сумою отриманих прибутків (збитків). Обсяг нерозподіленого прибутку визначається за даними бухгалтерського обліку та відображається на рахунку 441 «Прибуток нерозподілений» (збитки відповідно на рахунку 442 «Непокриті збитки»).

Економічний прибуток являє собою різницю між сумою доходів підприємства, з одного боку, і сумою його поточних витрат, з іншого. При цьому враховуються поточні витрати як внутрішні так і зовнішні, перші не відбиваються бухгалтерським обліком та оцінюються за їхньою альтернативною вартістю. Економічний прибуток підприємства завжди менше бухгалтерського на величину внутрішніх поточних витрат.

За характером діяльності підприємства розділяють прибуток від звичайної діяльності й прибуток від надзвичайних подій:

Прибуток від звичайної діяльності характеризує фінансовий результат від всіх традиційних для даного підприємства видів діяльності й господарських операцій, формується на регулярній основі.

Прибуток від надзвичайних подій характеризує незвичайне або дуже рідкісне для даного підприємства джерело формування.

За основними видами господарських операцій підприємства виділяють прибуток від реалізації продукції й прибуток від позареалізаційних операцій.

Прибуток від реалізації продукції  товарів, робіт, послуг  є основним його видом на підприємстві, безпосередньо пов'язаним з галузевою специфікою діяльності. Аналогом цього терміна виступає термін «валовий прибуток». В обох випадках під цим прибутком розуміється результат господарювання з основної виробничо-збутової діяльності підприємства.Прибуток від реалізації продукції складається з прибутку у нереалізованих залишках річної продукції на початок року, прибутку від випуску товарної продукції звітного періоду та прибутку у залишках нереалізованої продукції на кінець року.

Прибуток від позареалізаційних операцій формально характеризується терміном «доходи від позареалізаційних операцій», однак за своїм сутнісним змістом ставиться до категорії прибутку, тому що відбивається у звітності у вигляді сальдо між отриманими доходами й понесеними втратами від цих операцій. До складу доходів, що формують цей прибуток, ставляться доходи від пайової участі даного підприємства в діяльності інших спільних підприємств з вітчизняними й закордонними партнерами (у вигляді розподіленого прибутку на суму його паїв у спільних підприємствах); доходи від облігацій, акцій і інших цінних паперів, що належать підприємству та випущені сторонніми емітентами (у вигляді сум відсотків і дивідендів); доходи від депозитних внесків підприємства в банках; отримані штрафи, пені й неустойки та ін.

За основними видами діяльності підприємства виділяють прибуток, отриманий від операційної, інвестиційної й фінансової діяльності.

Прибуток від операційної діяльності являє собою сукупний обсяг прибутку від реалізації продукції й прибутку від інших операцій, що не ставляться до інвестиційної або фінансової діяльності.

Прибуток від інвестиційної діяльності характеризує підсумковий фінансовий результат від операцій з придбання (спорудження, виготовлення) і продажу  основних фондів, нематеріальних активів і інших необоротних активів, а також короткострокових фінансових інвестицій, які не є еквівалентами коштів.

Прибуток від фінансової діяльності характеризує фінансовий результат операцій, які приводять до зміни розміру й складу власного капіталу й позичок підприємства (залучення додаткового акціонерного або пайового капіталу, емісії облігацій і інших боргових цінних паперів, залучення кредиту в різних його формах, погашення зобов'язань з основного боргу тощо).

За складом елементів, що формують прибуток, розрізняють маржинальний, валовий і чистий прибуток підприємства.Під цими термінами звичайно розуміють різні ступені «очистки» отриманих доходів від понесених підприємством у процесі господарської діяльності витрат.

Маржинальний прибуток характеризує суму чистого доходу від операційної діяльності за винятком суми змінних витрат.

Валовий прибуток характеризує суму чистого доходу від реалізації за винятком собівартості реалізованої продукціїфінансові результати від позареалізаційних операцій.

Чистий прибуток характеризує суму (валового) прибутку, зменшеного на суму податкових платежів за його рахунок.

За характером оподаткування прибутку виділяють оподатковувану і не оподатковувану податком його частини.Такий розподіл прибутку відіграє важливу роль у формуванні податкової політики підприємства, тому що дозволяє оцінювати альтернативні господарські операції з позицій кінцевого їхнього ефекту. Склад прибутку, що не підлягає оподатковуванню, регулюється відповідним законодавством.

3а характером інфляційної «очистки» прибутку виділяють номінальний і реальний його види.Реальний прибуток характеризує розмір номінально отриманої його суми, скоректований на темп інфляції у відповідному періоді.

За достатністю рівня формування виділяють низький, нормальний і високий прибуток підприємства (критерієм такого розподілу виступає рівень нормального прибутку).

Нормальний прибуток характеризує такий рівень його формування, коли після покриття зовнішніх і внутрішніх поточних витрат, залишається дохід. Дорівнює мінімальній ставці депозитного відсотка. Тобто порівнюється два варіанти покласти гроші на депозит чи вкласти їх у бізнес, і якщо отриманий прибуток більше ніж кошти які б було отримано від депозиту він вважається нормальним.

Низький і високий прибуток характеризує рівень її формування, що відповідно нижче або вище рівня нормального прибутку.

За характером використання в складі чистого прибутку виділяють споживану частину, та ту, що капіталізується.

Капіталізований прибуток характеризує ту суму, що спрямована на фінансування приросту активів підприємства, а спожитий прибуток  ту його частину, що витрачена на виплати акціонерам, персоналу або на соціальні програми підприємства.

За ступенем використання виділяють нерозподілений і розподілений прибуток підприємства.

Нерозподілений прибуток  це частина чистого прибутку, яка залишається у розпорядженні підприємства після виплати доходів власникам у вигляді дивідендів, формування резервного капіталу, поповнення статутного капіталу та використання на інші потреби.В окремих випадках підприємства в результаті своєї діяльності зазнають збитків. Сума непокритого збитку зменшує власний капітал.

Нерозподілений прибуток поділяється на асигновану й неасигновану частини:

  • асигнована частина має певне цільове призначення (наприклад, для фінансування розвитку підприємства, проведення цільових програм тощо);

  • неасигнована частина не має конкретного призначення.

У зарубіжних корпораціях часто встановлюються обмеження, які накладаються на суму нерозподіленого прибутку. Такі обмеження тимчасово виділяють певну суму нерозподіленого прибутку, яка б могла бути виплачена у вигляді дивідендів. Коли обмеження знімаються, ця сума може бути сплачена у вигляді дивідендів та використана на інші потреби. Обмеження нерозподіленого прибутку можуть бути добровільними або вимушеними. Одним з найпоширеніших добровільних обмежень є обмеження на нерозподілений прибуток з метою розширення матеріально-технічної бази підприємства. Це обмеження може бути зняте керівництвом товариства в будь-який момент.

Розподілений прибуток  характеризує частину сформованого прибутку, що в цей час вже розподілена й не використана в процесі господарської діяльності.

Санаційний прибуток  це специфічний вид прибутку, який виникає внаслідок викупу підприємством власних корпоративних прав (акцій, часток) за курсом, нижчим за номінальну вартість цих прав (дизажіо), у результаті їхнього безкоштовного передання до анулювання, зниження номінальної вартості або при одержанні безповоротної фінансової допомоги від власників корпоративних прав, кредиторів та інших зацікавлених у санації підприємства осіб.

Середній прибуток  рівний (рівнозначний) прибуток на однакові капітали, вкладені в різні галузі і сфери виробництва. Утворюється в процесі міжгалузевої конкуренції.

Засновницький прибуток  це дохід, який отримує засновник акціонерного підприємства (товариства) привідкритій підписці на акції.

Чистий прибуток (збиток) звітного періоду - це кінцевий фінансовий результат організації , виявлений за звітний період , за вирахуванням належних за рахунок бухгалтерського прибутку встановлених відповідно до законодавства податків та інших аналогічних зобов'язань . Це та частина прибутку , яка призначена виключно для використання на цілі, що визначаються самою організацією . Вона є єдиним джерелом для виплати дивідендів в акціонерних товариствах , а також розподілу доходів між учасниками товариств з обмеженою відповідальністю пропорційно до їхніх часток у статутному капіталі . Крім того , відповідно до установчих документами частина чистого прибутку спрямовується на формування резервного фонду , капіталізацію прибутку , а в акціонерних товариствах - і на формування спеціального фонду коштів для виплати дивідендів за привілейованими акціями. [5,с.112]

Отже, прибуток – це частина чистого доходу, створеного у процесі виробництва і реалізованого у сфері обігу, який безпосередньо отримують підприємстваi тільки після продажу продукції чистий дохід приймає форму прибутку. Величина прибутку, рівень рентабельності залежить від обсягу операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Ці показники характеризують всі напрями господарювання. Прибуток є об’єктивною економічною категорією, на його формування впливають об’єктивні процеси, що відбуваються в суспільстві, у сфері виробництва й розподілу валового внутрішнього продукту.

    1. Методи формування прибутку підприємства

На формування величини прибутку впливає сукупність багатьох факторів, які можна розподілити на зовнішні та внутрішні.

Зовнішні фактори – це фактори, які не залежать від підприємницької діяльності. Внутрішні фактори – фактори, які є безпосереднім об’єктом впливу з боку управлінської системи підприємства т аджерелом збільшення прибутку. До них варто віднести виробничі, позавиробничі, екстенсивні, інтенсивні фактори (рис.1.4).

Фактори впливу

Зовнiшнi

Внутрiшнi

природні умови

Виробничi

основнi засоби

транспортнi умови

матерiальнi ресурси

iнфраструктура ринку

трудовi ресурси

рiвень iнфляцiї

Позавиробничi

конкуренцiя на ринку

комерцiйна дiяльнiсть

Екстенсивнi

обсяг виробничих ресурсiв

тривалiсть використання ресурсiв

непродуктивне використання ресурсiв

Iнтенсивнi

Ефективнiсть використання ресурсiв

Рисунок 1.4- Фактори якi впливають на прибуток підприємства

Процес планування прибутку підприємства включає два основні напрями – планування доходів та планування витрат, балансування яких у результаті і визначає формування абсолютної величини прибутку суб’єкта господарювання. Формування доходів суб’єкта господарювання здійснюється за такими складовими, у розрізі яких і формуються окремі складові сукупного прибутку суб’єкта господарювання [6, с. 140 – 141]:

  • доходи від основної діяльності, що включають насамперед дохід від реалізації продукції, товарів, робіт та послуг;

  • доходи від іншої операційної діяльності, яка включає дохід від реалізації оборотних активів, реалізації курсових різниць, оренди, отримані штрафи, пені, неустойки, списання зобов’язань та ін.;

  • доходи від фінансових операцій, які формуються за рахунок отримання доходів від вкладень в асоційовані та дочірні підприємства, спільної діяльності, доходи від портфельного інвестування та ін.;

  • доходи від звичайної діяльності, що визначаються формуванням доходів від фінансових інвестицій, реалізації необоротних активів, безоплатно одержаних активів тощо;

  • доходи від надзвичайних подій.

Розмір прибутку залежить від впливаючих факторів . До них відноситься:

Кількість проданих товарів . Кожна одиниця товару при продажі приносить певний прибуток , тому чим більше товару реалізовано , тим більше прибутку отримує підприємство від реалізації товарів.

 Розмір встановленої націнки . Встановлення граничного рівня націнки на регульовані ціни не дозволяє встановити більш високий рівень. По вільних цінах націнка залежить від попиту та пропозицій на товар та від цін підприємствконкурентів.

 Цінова політика . При укладанні торговельних угод підприємство повинно користуватися золотим правилом бізнесу – закупити товар по більш низькій ціні , а продати його – по більш високій ціні . Такого результату можна добитися шляхом скорочення посередників при закупівлі товарів. Збільшення бартерних

угод сприяє привигідному співвідношенні рівня цін , отримати товар по нижчих цінах , ніж у посередників.

Обсяг діяльності. Розмір прибутку залежить від обсягу виробничої діяльності по реалізації товарів . Збільшити прибуток можна шляхом вивчення попиту на ринку на даний товар , розширення асортименту за рахунок взаємодоповнюючих та взаємозамінних товарів , надання додаткових платних послуг.

Валові витрати . Залежність між прибутком та валовими витратами обернено-пропорційна . По-перше , чим менший рівень комерційних витрат , тим більший прибуток може отримати підприємство при реалізації товарів. По-друге, чим менша сума витрат обігу , тим більше зниження витрат.

Зниження витрат обігу можливе при :

  • виборі найбільш оптимального місцезнаходження підприємства

  • зниження тарифів на транспортні послуги

  • посилення режиму економії

  • ефективне використання трудових ресурсів

  • ефективне використання матеріальних ресурсів

Оборотність обігових активів .Чим більше оборотів здійснюють обігові кошти за місяць ,тим швидше вивільняються грошові кошти і тим самим збільшується товарообіг та прибуток .

Склад капіталу . Співвідношення між власними та позиковими коштами на різних етапах діяльності підприємства змінюється , але треба завжди пам’ятати , що позикові кошти мають бути нижчі від власного капіталу.

Фондоозброєність працівників. Чим вищий технічний розвиток підприємства, тим вища продуктивність праці і відповідно більший обсяг реалізації , тим вищий розмір прибутку.

Чисельність працівників. Чим більше працюючих в штатному розписі підприємства ,більші витрати на оплату праці ,більші витрати , нижчі прибутки.

Податкомісткість. Чим більший фонд оплати праці ,тим вищий розмір податків , які нараховуються на фонд оплати праці . А це в свою чергу приводить до збільшення витрат , а отже зниження рівня прибутку.

 Затрати , що фінансуються з прибутку. Розмір чистого прибутку залежить від розміру економічних санкцій , пов’язаних з порушенням чинного податкового законодавства , цінової політики , санітарного режиму , техніки безпеки та охорони праці.

Своєчасне дослідження та аналіз даних факторів на розмір прибутку, виявлення позитивних та негативних причин зміни прибутку , дозволяє підприємству скоригувати розмір прибутку та відповідно управляти ним в майбутньому періоді.

Отримання прибутку від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) залежить від здійснення основної діяльності суб’єктів господарювання. Прибуток є складовою частиною виручки від реалізації. Однак на відміну від виручки, надходження якої на поточний рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяготриманого прибутку визначається тільки за певний період (квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку.

Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції. Згідно із законодавчими актами України момент реалізації визначається за датою відвантаження продукції (товарів), а для робіт (послуг) за датою фактичного виконання (надання) таких, або за датою зарахування коштів покупця на банківський рахунок постачальника.Однак незалежно від визначення моменту реалізації в законодавчих актах реальне формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови, коли така відбувається насправді, тобто коли кошти від покупця надходять на банківський рахунок постачальника.

Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарів і встановлення податкових зобов’язань підприємств згідно з цією датою може призводити до використання оборотних коштів підприємств на сплату податків, погіршання їхнього фінансового стану [6, с. 70].Прибуток від реалізації продукції безпосередньо залежить від двох основних показників: обсягу реалізації продукції та її собівартості. На зміну обсягу реалізації продукції впливає зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції, частки прибутку в ціні продукції (рентабельність продукції).Треба звернути увагу на те, що зміна обсягу виробництва, залишків нереалізованої продукції справляють вплив не тільки на обсяг реалізації продукції, а й на її собівартість, оскільки змінюються умовно-постійні витрати (за зміни обсягу виробництва продукції); витрати на зберігання продукції, інші витрати (за зміни залишків нереалізованої продукції).

Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також і на прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну виробів. За умов формування ринкової економіки державного регулювання рентабельності продукції, як правило, уже нема.

Отже, створюється можливість збільшення прибутку підприємства за рахунок збільшення частки прибутку в ціні окремих виробів. Цьому сприяє брак належної конкуренції, монопольне становище деяких підприємств у виробництві та реалізації багатьох видів продукції.[5, с.122] Отже, можна зробити висновок, що можливості підприємств впливати на обсяг прибутку від реалізації, змінюючи обсяги виробництва продукції, залишки нереалізованої продукції, її рентабельність, є досить суттєвими.

Прибуток від реалізації продукції на відміну від виручки, надходження якої на розрахунковий рахунок підприємства фіксується регулярно, обсяг отриманого прибутку визначається тільки за певний період (місяць, квартал, рік) на підставі даних бухгалтерського обліку. Реально формування прибутку на підприємстві відбувається в міру реалізації продукції (рис. 1.5).Собівартість продукції. (робіт, послуг) це виражені у грошовій формі поточні витрати підприємства на їх виробництво (виконання).

Витрати на виробництво продукції утворюють виробничу собівартість; витрати на виробництво та реалізацію  повну собівартість.Підприємство можесуттєво впливати на формування собівартості. Витрати сфер виробництва й обігу, що включаються в собівартість продукції, групуються за такими елементами: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати; загальновиробничі витрати.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]