14.3 Технологічний контроль процесу збагачення у важких середовищах

При збагаченні вугілля у важкій суспензії контролюють гранулометричний склад вихідного живлення, навантаження на машину, властивості суспензії, якість отриманих продуктів, їх вихід.

Для контролю гранскладу пробу вихідного живлення розсіюють на контрольному ситі. При збагаченні у важких середовищах допускається вміст частинок менше нижньої межі крупності - не більше 10%, зокрема кл. 0-1 мм - не більше 2%.

Для контролю якості продуктів збагачення проводиться відбір і аналіз змінних проб для визначення необхідних показників якості.

Оперативний контроль роботи важкосередовищних установок проводять за допомогою експрес фракційного аналізу (п.14.1).

Управлення процесом важкосередовищного збагачення

Основними регулюючими параметрами важкосередовищних сепараторів є навантаження на сепаратор; густина і в’язкість суспензії.

Питоме навантаження на 1м ширини ванни сепаратора при крупності вихідного живлення складає 60-75 т/год. Із зменшенням крупності питоме навантаження також знижується, із збільшенням – підвищується.

Для зменшення густини суспензії додають воду, для збільшення – згущену суспензію або магнетит.

Регулювання в’язкості здійснюється відводом більшої кількості кондиційної суспензії на регенерацію.

При наладці необхідно забезпечить, щоб висота злива суспензії з сепаратора була 20-30 мм, швидкість горизонтального потоку повинна складати 1,0-1,2 м/с. Суспензію подають у двох точках: 2/3 через нижній ввід для створення висхідного потоку і 1/3 через торцевий ввід для транспортування продукту, що сплив.

У важкосередовищних гідроциклонах оперативно регулюють: кількість вихідної пульпи за допомогою засувки; густина суспензії; діаметр випускної насадки для важкого продукту.

Кут нахилу гідроциклону; діаметр зливної насадки; напір пульпи і вміст твердого у живленні підбирають в процесі наладки.

Хороша класифікація вугілля – одна із головних умов нормальної технології збагачення у важких середовищах. В протилежному випадку накопичення вугільного шламу в суспензії підвищує її в’язкість, погіршує процес регенерації і знижує якість продуктів.

Література до лекції 12: [1] с.115-130; [3] с.244-257; [5] с.250-254.

Лекция № 15

15 Технологічний контроль процесу регенерації

15.1 Контроль властивостей суспензії

Для визначення фактичної густини відбирають пробу від суспензії літровим кухлем і зважують. Контроль також здійснюється автоматичними густиномірами (манометричні, вагові, радіоізотопні, типу РПСМ), в комплексі апаратури автоматизації важкосередовищних установок типу РУТА передбачено регулювання густини і в'язкості суспензії. Автоматичне регулювання забезпечує підтримка густини в межах ±50 кг/м³.

Місце контролю - злив сепаратора.

В'язкість суспензії вимірюється автоматично віскозиметрами, комплексом РУТА. Місце контролю - злив сепаратора.

У виробничих умовах визначається не в'язкість, а користуються непрямим показником - вмістом шламу в суспензії.

Для контролю і регулювання складу суспензії існують таблиці, в яких вказаний мінімально допустимий вміст магнетиту і максимальний вміст шламу в суспензії при різній її густині.

Склад суспензії характеризується вмістом твердого в одиниці об'єму суспензії.

Для цього пробу виливають в емальоване деко, висушують при температурі 105^оС і зважують твердий осад. Вміст твердого розраховують по формулі:

кг/м³ (г/л) (15.1),

де G_Т - маса твердого осаду кг (г);

V - об'єм проби суспензії, м³ (л).

Висушений осад розділяють за допомогою магнітного аналізу, потім визначають зміст шламу Ш і магнетиту Т:

, кг/м³ (г/л) (15.2),

де γ_м - вихід магнітної фракції %.

, кг/м³ (г/л) (15.3).

У виробничих умовах при контролі важкосередовищних комплексів визначають густину і вміст твердого в суспензії.

Стійкість суспензії оцінюється за об'ємом освітленого шару. 500 мл суспензії густиною 2000 кг/м³ відстоюють у вимірювальному циліндрі діаметром 50 мм протягом 5 хв.

Якщо за цей час освітлений об'єм для розмагніченої суспензії складає 15-16% від загального об'єму, а для намагніченої - 25-40%, то магнетит вважається придатним для застосування як обважнювач.

Визначення технологічних втрат магнетиту

Відбирають проби від продуктів збагачення (із зневоднюючих грохотів) і від відходів регенерації.

Проби від продуктів збагачення відбирають протягом не менше 4 годин, накопичують в емальованій або оцинкованій ємкості без іржі. Потім проба частинами масою не більше 5-7 кг пересипається в бачок з сітчастим дном діаметром 300-400 мм. Бачок з пробою по 3-5 разів послідовно опускається в три баки з водою. При цьому налиплі на вугілля частинки магнетиту ретельно змиваються.

Промивні води відстоюють і зливають, осад і знешламлену пробу висушують, зважують і піддають магнітному аналізу.

Втрати магнетиту з продуктами збагачення розраховують по формулі:

, г/т (15.4),

де G - маса початкової проби, т;

G₁ - маса магнетиту, Г.

Розрахунок втрат з відходами регенерації проводиться аналогічно.