6.3 Правова охорона праці.

Охорона праці - це система правових, соціально-економічних, лікувально-профілактичних заходів і способів, спрямованих на збереження здоров'я працездатної людини в процесі праці. В це поняття входять і всі заходи, що спеціально визначені для створення особливо полегшених умов праці для жінок і неповнолітніх, а також працівників зі зниженою працездатністю. Правове регулювання охорони праці знайшло відображення в нормах гл. IX «Охорона праці» (с. 153-173), глави XII «Праця жінок» (с.184-186), глави XIII «Праця молоді» (с.187-200) КЗОТ України. _

З охороною праці зв'язані правові норми інших галузей права. Норми цивільного права встановлюють майнову відповідальність при пошкодженні здоров'я або смерті громадянина. В своїй сукупності нормативні акти про охорону праці - це правила, стандарти, норми, положення, інструкції, які виконують роль правових норм, обов'язкових для виконання. Питання відшкодування збитку працівнику у випадку ушкодження його здоров'я вирішується у відповідності з законом України від 23.09.1999 р. «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які привели до витрати працездатності». Працівник може відмовитись від роботи, якщо склались умови, небезпечні для його життя. За період простою з цієї причини за ним зберігається середній заробіток. Працівник вправі розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник не виконує законодавство України про працю або умови колективного договору. Тоді виплачується вихідна допомога не менше трьох середньомісячних заробітків. Власник повинен перевести працівника зі слабким здоров'ям на основі медичного висновку на більш легку роботу тимчасово або без обмеження строку. Стаття 174 КЗоТ України забороняє застосування праці жінок на важких роботах і роботах з шкідливими і небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах (крім деяких нефізичних робіт або робіт з санітарного і побутового обслуговування).

ЛЕКЦІЯ 7:ТРУДОВІ СПОРИ ТА ПОРЯДОК ЇХ ВИРІШЕННЯ

План

7.1 Поняття трудових спорів. Врегулювання трудових спорів в КТС

7.2 Вирішення трудових спорів судами

7.3 Колективні трудові спори і порядок їх вирішення

7.1 Поняття трудових спорів. Врегулювання трудових спорів в ктс

Під трудовими спорами розуміються неурегульовані розбіжності між власником і працівником з приводу застосування діючого законодавства про працю, встановлення нових змін умов праці. Незалежно від форми трудового договору індивідуальні трудові суперечки на всіх підприємствах, організаціях, незалежно від форми власності, розглядаються комісіями з трудових спорів (КТС) районними і міськими судами.

КТС обирається загальними зборами (конференцією трудового колективу) з числом працюючих не менше 15 осіб. Порядок обрання, склад і строк повноважень комісії визначається загальними зборами трудового колективу. В складі комісії повинно бути не менше 50% робітників. Вона обирає з свого складу голову, замісника і секретаря. За рішенням загальних зборів на великих підприємствах комісії можуть створюватись в підрозділах підприємства. КТС створюються на всіх підприємствах, організаціях незалежно від форми власності. КТС повинна мати приміщення, ком’ютер, необхідну літературу, вести облік і зберігання заяв, готовити і видавати рішення. Трудова суперечка розглядається, якщо працівник сам чи за допомогою профкому не врегулював розбіжності в переговорах з власником.

Працівник може звернутись в комісію в тримісячний строк від дня, коли він довідався або повинен був довідатись про порушення свого права. В суперечках про виплату належної йому зарплати без обмеження строку.

У випадку пропуску з поважних причинах встановленого строку комісія може його відновити. Трудова суперечка розглядається в 10-денний строк від дня подання заяви в присутності працівника і представників власника. За бажанням працівника при розгляді суперечки від його імені виступає представник профкому, інша особа або адвокат. У випадку неявки працівника або його представника на засідання комісії розгляд заяви переноситься на наступне засідання. При повторній неявці працівника без поважних причин комісія може винести рішення про зняття заяви з розгляду, що не позбавляє працівника права подати заяву знову в межах 3-х місячного строку від дня, коли він довідався або повинен був довідатись про порушення свого права.

Комісія має право викликати на засідання свідків, доручати спеціалістам проведення технічних і бухгалтерських перевірок, зажадати від працівника необхідні розрахунки і документи. Засідання комісії правочинне, якщо є присутнім 2/3 членів її складу.

Працівник і власник мають право заявити мотивований відвід будь-якому члену комісії. Причини повинні бути мотивовані (особиста зацікавленість члена КТС у вирішенні справи). Питання про відвід вирішується більшістю голосів членів комісії, присутніх на засіданні. Протокол засідання підписується головою або його заступником і секретарем. Комісія повинна вислухати заявника, допитати свідків, ознайомитись з усіма наявними документами. Комісія приймає рішення більшістю голосів її членів, що присутні на засіданні. Копія рішення комісії в 3-х денний термін вручається працівнику і власнику. Ухвалені рішення повинні виконуватись негайно. У випадку незгоди працівник або власник можуть оскаржити її рішення в суді в 10-денний строк від дня вручення їм витягу з протоколу засідання або його копій. Пропуск зазначеного строку не є підставою для відмови в прийому заяви. Визначивши причину пропуску поважними, суд може відновити цей строк і розглянути суперечку по суті. Рішення комісії по трудовим справам мають обов’язкову силу.