6.1 Трудова дисципліна і методи її забезпечення

Трудову дисципліну слід розуміти як сукупність правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов’язки працівника і власника, визначають заходи заохочення в праці і відповідальність за невиконанням обов’язків. Правовий інститут дисципліни праці складається з блоків правової регламентації прав і обов’язків учасників трудового процесу без стимулювання сумлінної праці і відповідальність за порушення трудових обов’язків.

Порядок поводження,взаємодії між працівниками на конкретному підприємстві при здійсненні трудової діяльності називається трудовим розпорядком. Він регулюється (КЗОТ України,Типовими правилами внутрішнього трудового розпорядку, нормами спеціального призначення котрі враховують специфіку окремих галузей а також особливості праці певних категорій працівників,дисциплінарні устави положення про дисципліну окремих категорій працівників.

Особливе місце належить правилам трудового розпорядку. Вони діляться на: типові,галузеві і локальні. Типові - це норми загальної дії, в них сформульовані положення що визначають трудовий розпорядок на підприємстві. Галузеві затверджуються міністерствами і відомствами з узгодженням з профорганами і враховують специфіку галузі відносно режиму праці і відпочинку. Локальні закріпляють внутрішній розпорядок на конкретному підприємстві,установі,організації, В них конкретизуються обов'язки роботодавця, правила прийому на роботу, режим робочого часу, часу відпочинку, види заохочень за успіхи в праці, порядок їхнього застосування та порядок накладання дисциплінарних стягнень. В деяких галузях народного господарства діють устави і положення про дисципліну. До основних трудових обов'язків відносяться: працювати чесно , додержуватися дисципліни праці, вчасно і точно виконувати розпорядження власника, підвищувати продуктивність праці.

Обов'язки власника: забезпечити трудящим соціально - економічні гарантії і права передбачені законодавством. Всі власники повинні забезпечити розмір оплати праці працівників всіх форм власності не нижче мінімальної зарплати встановленої державою; забезпечити гарантії встановлених для жінок у зв'язку з материнством; неповнолітніх (до 18 років); сплачувати обов’язкові страхові внески за працюючих громадян до Фондів соціального страхування і Пенсійного Фонду. Заохочення застосовуються власником за узгодженням з профкомом підприємства і оголошується наказом з занесенням в трудову книжку працівника. В ряді приватних форм визначаються конкретні додаткові заходи заохочень, що не передбачені в законодавстві. Це разові винагороди, оплата проїзду під час відпустки, переліт.

Дисциплінарна відповідальність у трудових відносинах. Це один з видів юридичної відповідальності, підставою якої є дисциплінарна провина. Суб'єктом дисциплінарної провини завжди є працівник ,що знаходиться в трудових правовідносинах з власником. Здатність нести дисциплінарну відповідальність за порушення трудових обов’язків є складовою частиною дієздатності особи. По трудовому праву дієздатність за загальними правилами наступає з 16 років, в окремих випадках-з 15 років, а учнів з 14 років.

Всі неповнолітні мають рівні права і обов'язки у трудових правовідносинах з повнолітніми, тобто притягаються до дисциплінарної відповідальності, коли вони досягли трудової дієздатності. По законодавству України розрізняють загальний і спеціальний суб’єкт дисциплінарної відповідальності. Загальним суб'єктом є працівник на якого поширюються загальні норми про дисципліну і правила внутрішнього розпорядку, КЗОТ України.

Спеціальним суб'єктом є працівники, що несуть дисциплінарну відповідальність за спеціальними нормативно-правовими актами(статутами, положеннями, інструкціями). Суб'єктивну сторону дисциплінарної провини характеризує вина, тобто певне психічне відношення особи до своїх протиправних дій і їх шкідливих наслідків. Вона виступає в двох формах: наміри і необережності. Для дисциплінарної провини найбільш характерна є вина у вигляді недбалості. Об'єктивна сторона дисциплінарної провини складається у протиправному поводженні суб’єкта, шкідливих наслідках і причинному зв’язку між ними і поведінкою правопорушника. Протизаконність поводження складається в порушенні трудових обов'язків закріплених нормами права (КЗОТ України, правилами внутрішнього трудового розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями). Для певних категорій працівників вимоги морального змісту включені в їх трудові обов'язки( викладачі шкіл, технікумів, вузів). Дисциплінарна відповідальність ділиться на два види. Загальна наступає по КЗОТ. Спеціальна наступає для певних категорій працівників на підставі статутів про диcциплiнy і спеціальних нормативних актів. Передбачає законодавство і два дисциплінарних стягнення: догана і звільнення. За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки одне дисциплінарне стягнення. Стягнення застосовується . власниками не пізніше одного місяця від дня його виявлення, не враховуючи часів звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відпусткою. Стягнення накладається не пізніше 6-ти місяців від здійснення вчинку. До його застосування власник зобов'язаний одержати від працівника письмові пояснення. Якщо протягом року від дня накладання дисциплінарного стягнення працівник не отримує нового стягнення то воно анулюється.

Під час дії стягнення заохочення працівника не застосовується. Законодавство передбачає ряд правових засобів, які застосовуються до порушників дисципліни: позбавлення премій; позбавлення винагороди по результатам роботи за рік; зміна часу надання чергової відпустки.