Лекція 3: Трудовий договір

План

3.1Трудовий договір – центральний інститут галузі трудового права

3.2 Сторони трудового договору

3.3 Зміст трудового договору

3.4 Порядок укладання трудового договору

3.5 Види трудового договору

3.1 Трудовий договір – центральний інститут галузі трудового права

Трудовий договір займає особливе місце в трудовому праві. На його основі виникають трудові відносини працівника з роботодавцем. Нема трудового договору -немає і трудового права, яке захищає обидві сторони.

Так побудована дійсність, що переважною формою реалізації трудової діяльності являється наймана праця. Слід підкреслити що всі наймані працівники мають однаковий правовий статус і кожний власник повинен дотримуватись правил і гарантій по відношенню до них, що передбачені трудовим законодавством, а також колективними договорами і угодами.

Наймана праця має ряд особливостей, які принципіально відрізняють неї від праці не найманої:

• це праця несамостійна, залежна, що здійснюється на основі добровільно укладеної угоди з роботодавцем;

• зв'язана з виконанням певної роботи "замовленої" роботодавцем;

• з отриманням від роботодавця певної винагороди за виконану роботу.

Організаційно-правовими формами найманої праці являється трудовий договір і громадянсько-правові договори про працю. Між цими формами існує суттєва різниця. В науці трудового права трудовий договір розглядається як юридичний факт, що являється основою виникнення, зміни і припинення трудових правовідносин, як елемент трудових правовідносин, що розкриває свій зміст у взаємних суб'єктивних правах і обов'язках його сторін, як правовий інститут в системі трудового права.

Трудовий договір це угода між робітником і власником підприємства, установи організації, чи уповноваженим органом, чи фізичною особою, згідно з якою працівник зобов'язуєтся виконувати роботу, зумовлену цією згодою, підкорятись внутрішньому трудовому розпорядку, а власник або фізична особа зобов'язуєтся виплачувати працівнику заробітну плату і створювати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і згодою сторін. Трудова діяльність, що відбувається в рамках трудового договору має наступні, правові ознаки. Це - праця юридично несамостійна, а виконувана в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи), або у окремого громадянина (фізична особа):

• не на основі власних засобів виробництва, а на кошти власника;

• не на свій страх і підприємницький ризик, а шляхом виконання в роботівказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу і підгарантовану оплату;

• виконання певної роботи (трудової функції);

• трудовий договір укладається, як правило, на необмежений термін і лише у випадках, встановлених в законі, - на певний термін; - здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в колективі працівників (трудовому колективі);

• виконання в установлений робочий час певної міри праці ( норма праці);

• отримання^:від роботодавця в установлені строки грошової винагороди за виконану роботу;

• забезпечення роботодавцем гарантій в установлених випадках;

• участь роботодавця в фінансуванні соціального страхування працівника;

Трудовий договір виступає універсальною моделлю трудового найму, визнаною у всіх країнах світу. Трудовий договір покликав до життя цілу систему правових норм , що знайшла свій вплив в формі системи трудового законодавства, де інститут трудового договору займає центральне місце.

В сучасний період становлення ринкових відносин в Україні нові умови зумовили нові тенденції в трудовому договорі. Окреслились два напрямки.

Перший. Форма і зміст трудового договору в багатьох випадках відходять від жорстких адміністративних конструкцій і він стає "гнучкішим" і нестабільним. Поява ринку праці, ріст числа безробітних, банкрутство багатьох підприємств суттєво змінили соціальне становище роботодавця і працівника. Роботодавець став значно сильнішим і багато в чому "командує парадом". Це виявляється в тому що він часто диктує найманому працівникові свої "правила гри", що виходять за межі окреслені трудовим законодавством, це відноситься до встановлення кола обов'язків, які взагалі не співпадають з загально прийнятими кваліфікаційними характеристиками по конкретній посаді. З використанням додаткових методів відбору і оцінки кадрів; вимоги надання даних про працівника, які інколи носять дискримінаційний характер; укладення з працівниками строкових договорів (контрактів) у випадках не передбачених законодавством; встановлення неповного робочого часу; надання відпусток без збереження заробітної плати; на які працівники вимушені вогоджуватись; занижені розцінки в оплаті праці; недотримання строків виплати зарплати; приховування реальної зарплати, взв'язку з чим зменшуються розміри відрахувань в страхові фонди. Такі дії роботодавця незаконні по відношенню до встановлених юридичних норм.

Другийтрудовий договір "ховається" в "тіньовий економіці". Значна частина трудових відносин здійснюється без їх юридичного оформлення, що характеризується не контрольованим розширенням прав роботодавців і обмеженням трудових прав працівників. В умовах економічної кризи працівники вимушені приймати кабальні умови роботодавця, забуваючи про те, що вони лишаються всіх соціальних гарантій – прав на щорічну оплачувану відпустку; на соціальні навчальні відпустки, на виплату соціальної допомоги по тимчасовій непрацездатності, на відшкодування шкоди, заподіяної працівникові при виконанні роботи, на охорону праці і її безпеку в трудових відносинах це також впливає на трудовий стаж. Останній особливо важливий, оскільки трудовий стаж трансформується в страховий стаж, і для нарахування трудової пенсії необхідно представити данні про оплату страхових внесків.

Неформалізований трудовий договір став одним із основних засобів існування "тіньової" економіки. Економічний тиск, повальна юридична неграмотність населення, низький авторитет судової влади, формальний характер діяльності профспілок як основних захисників інтересів найманих працівників створюють умови для процвітання тіньової економіки. А її головний "виконавець" працівник - лишається беззахисним в умовах ринкової стихії.

Предметом трудового договору виступає жива праця. Це значить, що працівник зобов'язується виконати певну роботу або обіймати певну посаду, а власник чи уповноважена ним адміністрація зобов'язується забезпечити роботою, надавати засоби виробництва, устаткування, механізми, приміщення, сировину, матеріали, комплектуючі деталі, давати вказівки, конкретні завдання. Власник має право дати працівнику любе завдання в рамках тієї роботи, яка вказана в трудовому договорі. Предметом же громадянського договору являється матеріалізований результат праці або завдання одноразового характеру.

Уклавши трудовий договір, працівник включається в штат підприємства і повинен підкоритися правилам внутрішнього трудового розпорядку затвердженим на конкретному підприємстві. Працівник, виконуючи ці норми, повинен в процесі праці виконати певну частку праці в відведену частку робочого часу-норми праці, дотримуватись правил охорони праці виробничої безпеки. При виконанні громадянських договорів про працю, процес праці не регламентується правом і здійснюється особою самостійно на свій розсуд.

Є відмінності і в оплаті праці. По трудовому договору оплата праці регулюється законодавством про працю, колективними договорами і угодами, умовами трудового договору. Істотним являється, що ризик бракованої продукції роботи без вини працівника несе власник. У всякомувипадку зарплата не може бути нижче встановленого законом мінімального розміру. Законом встановлюється структура оплати праці, мінімальна зарплата, норми оплати привідхиленні від звичайних (тарифних) умов оплати, правила індексації, строки виплати зарплати, компенсація зарплати при затриманні її виплати. Власник повинен виконувати всі вказані правові норми, а також умови, що вказані в договорі.

В громадянському договорі механізм оплати праці достатньо простий , він встановлюється за згодою сторін.

Істотною відмінністю трудового договору від громадянсько-правового, є глибока соціальна природа трудового договору, яка виявляється в його широкому соціально-правовому змісті. Уклавши трудовий договір, власник не тільки використовую працю працівника, а і приймає на себе зобов'язання по наданню певних гарантій, пільг, а так же участь, в соціальному забезпеченні працівника. Мова йде про надання щорічної оплачуваної відпустки, соціальних навчальних відпусток, скороченого робочого часу для певних категорій працівників, встановленні понижених норм праці для неповнолітніх і осіб з пониженою працездатністю. Власник виплачує страхові внески. А фонди соціального забезпечення за працівників підприємств (в пенсійний фонд, фонд соціального страхування, фонд соціального захисту інвалідів) надає і інші соціально-трудові пільги і гарантії за рахунок прибутку підприємства.

Уклавши громадянсько-правовий договір, власник теж робить внески на соціальне страхування. Однак цим і закінчується його соціальна діяльність по відношенню до працівника. Такий працівник не має вище згаданих умов.

В трудових правовідносинах роботодавець має дисциплінарну владу над працівником, він може його притягнути до відповідальності за порушення трудової дисципліни, аж до звільнення. За нанесення матеріальної шкоди, власник має право стягнути з нього збитки в розмірі середнього заробітку працівника. В громадянсько-правових відносинах роботодавець не має дисциплінарної влади над працівником. При нанесенні власнику матеріальної шкоди, він її відшкодує через суд.

Існують: суттєві відмінності і в процедурі укладання трудового і громадянського правових договорів. Укладення трудового договору детально регламентується трудовим законодавством. Такі передбачені в законі випадки, коли власник повинен укласти договір з певним працівником, наприклад молодим спеціалістам заборонена необґрунтована відмова в прийомі на роботу. Громадянсько-правові договори укладаються по згоді сторін на основі принципів добровільності і рівності сторін. Трудовий договір укладається, як правило, на непевний час припиняється лише на основі передбаченої законодавством. В цій нормі видно направленість трудового законодавства на соціальний захист найманого працівника. Громадянсько-правові договори про працю укладаються на час виконання певної роботи, яку працівник виконує самостійною і припиняються з виконанням роботи.

Всі вище згадані відмінності свідчать про принципово різну правову природу трудових і громадянсько-правових договорів про працю.

Трудовівідносини можуть виникнути і на основі членства. Мова йде про працюючих власників-членів кооперативів, їх об'єднань, селянських (фермерських) господарств, колективних сільськогосподарських підприємств учасниках господарських об'єднань. Особливості праці даних працівників заключаються в тому, що відносини членства мають іншу правову природу, вони являються більш широкими по своєму соціальному змісту, ніж трудові відносини. Тому їх правове регулювання здійснюється на основі статутів відповідних організацій і спеціальних законів. Їхня праця являється самостійною, оскільки вона випливає з права власності.