- •3.Управління охороною праці.
- •4. Навчання з питань охорони праці працівників, керівників та головних спеціалістів, посадових осіб середньої ланки управління.
- •5. Вимоги до організації безпечного проведення робіт в електроустановках
- •6. Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві.
- •7. Первинні та стаціонарні засоби пожежогасіння.
- •8. Поняття «вентиляція» повітря. Організація повітряобміну в приміщенні. Схеми вентиляції.
- •9. Організація безпечного проведення вантажо-розвантажувальних робіт.
- •10.Інструктажі з охорони праці та організація їх проведення.
- •11. Пожежа, шкідливі і небезпечні фактори при пожежі.
- •12. Основні поняття в галузі охорони праці.
- •13. Класифікація приміщень за небезпечністю ураження електрострумом.
- •14. Органи державного нагляду за охороною праці.
- •15. Система пожежного захисту.
- •16. Складові безпечності технологічного процесу.
- •17. Методи та речовини, що застосовується при гасінні пожеж.
- •18. Поняття «виробнича санітарія та гігієна праці», фактори що обумовлюють санітарно-гігієнічні умови праці.
- •19. Види електротравм, та їх причини.
- •20. Види вибухозахисту електроустаткування.
- •21. Види і джерела іонізуючих випромінювань та їх наслідки на організм людини.
- •22. Фактори, що впливають на характер ураження електричним струмом.
- •23.Показники пожежовибухонебезпеки речовин різного агрегатного стану.
- •24. Вплив електромагнітних полів на людину, методи захисту від електромагнітних полів.
- •25. Складові безпечності технологічного обладнання.
- •26. Відшкодування збитків працівникам у разі ушкодження їх здоров¢я та моральних збитків.
- •27. Класифікація приміщень і виробництв за вибухопожежонебезпечністю.
- •28. Вимоги безпеки до систем, що працюють під тиском.
- •29.Гігієнічна класифікація шкідливих речовин за характером дії на організм людини та класи небезпечності шкідливих речовин.
- •30. Система попередження пожеж.
- •31. Гігієнічне нормування забруднення повітря шкідливими речовинами.
- •32.Захисне заземлення, занулення, захисне вимикання, їх призначення.
- •33. Колективний договір. Розділ оп в колдоговорі.
- •34. Особливості горіння газів, рідин, твердих горючих речовин, пилу.
- •35. Методи контролю повітря робочої зони і вимоги до них.
- •36. Технічне опосвідчення систем, що працюють під тиском.
- •37. Громадянський контроль з охорони праці.
- •38. Види виробничого освітлення, його значення.
- •39. Види вібрацій, їх параметри, та вплив на організм людини.
- •40. Складові безпечності технологічного процесу.
- •48. Захисне заземлення, занулення, захисне вимикання, їх призначення.
- •49. Громадянський контроль з охорони праці.
- •50. Система попередження пожеж.
- •51. Дія шуму на організм людини. Класифікація методів захисту від шуму.
- •52. Засоби попередження електротравм від дотику до струмоведучих частин.
- •68. Класифікація приміщень за небезпечністю ураження електрострумом.
- •76. Колективний договір. Розділ оп в колдоговорі.
21. Види і джерела іонізуючих випромінювань та їх наслідки на організм людини.
Джерела іонізуючих випромінювань (радіації) поділяють на природні та штучні Основну частину опромінення населення земної кулі отримує від природних джерел радіації. До природних джерел радіації відносять: космічні, земну радіацію та внутрішнє опромінення. Космічні промені приходять до нас з глибини Всесвіту, а більша їх частина надходить з Сонця. Вони можуть досягати поверхні Землі або взаємодіяти з атмосферою, породжуючи різні радіонукліди. Джерелами земної радіації є: довгоживучі радіонукліди калію-40, рубідію-87, урану-238, торію-232, свинцю-210, поло-нію-210, газу радону та інші, що зустрічаються в різних породах землі. Внутрішнє опромінення складає від 2/3 до 5/6 загальної дози опромінення людини. Внутрішнє опромінення пов'язано з наявністю у організмі людини радіоактивних речовин, зокрема С12 (радіоактивний вуглець С12 міститься у всіх біологічних тканинах на Землі, в зв'язку з цим археологи та палеонтологи оцінюють вік знахідок за допомогою радіовуглецевого аналізу), що надходять до організму переважно з їжею, і в значно меншій мірі з водою та повітрям. До штучних джерел радіації відносять: ядерні вибухи, атомну енергетику, уранові копальні. - дуже мала кількість енергії викликає глибокі біологічні зміни;- опромінення характеризується ефектом накопичення;- різні органи живого організму мають різну чутливість та реакцію на опромінення;
- дія іонізуючого випромінювання проявляється не відразу (наявність прихованого періоду);
- випромінювання впливає не лише на даний організм, але й на його нащадків;
- ефект опромінення залежить від величини дози та періоду, за який ця доза отримана.
22. Фактори, що впливають на характер ураження електричним струмом.
Тяжкість електротравми визначається впливом факторів:
- електричного характеру — величина напруги, сила струму, вид струму (постійний чи змінний), частота при змінному струмі;-неелектричного характеру — тривалість дії електроструму;-навколишнього середовища — температура, тиск, вологість повітря;-шляху протікання струму через тіло людини.У разі ураження людини електричним струмом основним уражуючим фактором є сила струму, що проходить через тіло людини. При цьому ступінь негативного впливу на організм людини збільшується із зростанням струму. За характером дії струм оцінюють так, як наведено в таблиці 1.
23.Показники пожежовибухонебезпеки речовин різного агрегатного стану.
Відповідно до ГОСТ 12.1.044-84 оцінку пожежовибухо-небезпечності усіх речовин та матеріалів проводять залежно від агрегатного стану: газ, рідина, тверда речовина (пил виділено в окрему групу). Тому і показники їхньої пожежовибухонебезпечності будуть дещо різні. Перш за все визначають групу горючості даної речовини. За цим показником всі речовини та матеріали поділяються на негорючі, важкогорючі та горючі. Негорючі — речовини та матеріали не здатні до горіння на повітрі нормального складу. Це неорганічні матеріали, метали, гіпсові конструкції.Важкогорючі — це речовини та матеріали, які здатні до займання в повітрі від джерела запалювання, однак після його вилучення не здатні до самостійного горіння. До них належать матеріали, які містять горючі та негорючі складові частини. Наприклад, асфальтобетон, фіброліт. Горючі — речовини та матеріали, які здатні до самозаймання, а також займання від джерела запалювання і самостійного горіння після його вилучення. До них належать всі органічні матеріали. В свою чергу горючі матеріали поділяються на легкозаймисті, тобто такі, які займаються від джерела запалювання незначної енергії (сірник, іскра) без попереднього нагрівання та важкозаймисті, які займаються від порівняно потужного джерела запалювання. Температура спалаху — найнижча температура горючої речовини, при якій над її поверхнею утворюються пари або гази, здатні спалахнути від джерела запалювання, але швидкість їх утворення ще недостатня для стійкого горіння.За температурою спалаху розрізняють:-легкозаймисті рідини (ЛЗР) — рідини, які мають температуру спалаху, що не перевищує 61 °С у закритому тиглі (бензин, ацетон,етиловий спирт);-горючі рідини (ГР) — рідини, які мають температуру спалахупонад 61 °С у закритому тиглі або 66 °С у відкритому тиглі (мінеральнімастила, мазут, формалін). Температура спалахування — найнижча температура речовини, при якій вона виділяє горючі пари і гази з такою швидкістю, що після їх запалення виникає стійке горіння.
Також у газів, рідин та пилу є концентраційні межі поширення полум'я (запалення). Нижня (НКМ) та верхня (ВКМ) концентраційні межі поширення полум'я — це мінімальна та максимальна об'ємна (масова) доля горючої речовини у суміші з даним окислювачем, при яких можливе займання (спалахування) суміші від джерела запалювання з наступним поширенням полум'я по суміші на будь-яку відстань від джерела запалювання.