- •3.Управління охороною праці.
- •4. Навчання з питань охорони праці працівників, керівників та головних спеціалістів, посадових осіб середньої ланки управління.
- •5. Вимоги до організації безпечного проведення робіт в електроустановках
- •6. Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві.
- •7. Первинні та стаціонарні засоби пожежогасіння.
- •8. Поняття «вентиляція» повітря. Організація повітряобміну в приміщенні. Схеми вентиляції.
- •9. Організація безпечного проведення вантажо-розвантажувальних робіт.
- •10.Інструктажі з охорони праці та організація їх проведення.
- •11. Пожежа, шкідливі і небезпечні фактори при пожежі.
- •12. Основні поняття в галузі охорони праці.
- •13. Класифікація приміщень за небезпечністю ураження електрострумом.
- •14. Органи державного нагляду за охороною праці.
- •15. Система пожежного захисту.
- •16. Складові безпечності технологічного процесу.
- •17. Методи та речовини, що застосовується при гасінні пожеж.
- •18. Поняття «виробнича санітарія та гігієна праці», фактори що обумовлюють санітарно-гігієнічні умови праці.
- •19. Види електротравм, та їх причини.
- •20. Види вибухозахисту електроустаткування.
- •21. Види і джерела іонізуючих випромінювань та їх наслідки на організм людини.
- •22. Фактори, що впливають на характер ураження електричним струмом.
- •23.Показники пожежовибухонебезпеки речовин різного агрегатного стану.
- •24. Вплив електромагнітних полів на людину, методи захисту від електромагнітних полів.
- •25. Складові безпечності технологічного обладнання.
- •26. Відшкодування збитків працівникам у разі ушкодження їх здоров¢я та моральних збитків.
- •27. Класифікація приміщень і виробництв за вибухопожежонебезпечністю.
- •28. Вимоги безпеки до систем, що працюють під тиском.
- •29.Гігієнічна класифікація шкідливих речовин за характером дії на організм людини та класи небезпечності шкідливих речовин.
- •30. Система попередження пожеж.
- •31. Гігієнічне нормування забруднення повітря шкідливими речовинами.
- •32.Захисне заземлення, занулення, захисне вимикання, їх призначення.
- •33. Колективний договір. Розділ оп в колдоговорі.
- •34. Особливості горіння газів, рідин, твердих горючих речовин, пилу.
- •35. Методи контролю повітря робочої зони і вимоги до них.
- •36. Технічне опосвідчення систем, що працюють під тиском.
- •37. Громадянський контроль з охорони праці.
- •38. Види виробничого освітлення, його значення.
- •39. Види вібрацій, їх параметри, та вплив на організм людини.
- •40. Складові безпечності технологічного процесу.
- •48. Захисне заземлення, занулення, захисне вимикання, їх призначення.
- •49. Громадянський контроль з охорони праці.
- •50. Система попередження пожеж.
- •51. Дія шуму на організм людини. Класифікація методів захисту від шуму.
- •52. Засоби попередження електротравм від дотику до струмоведучих частин.
- •68. Класифікація приміщень за небезпечністю ураження електрострумом.
- •76. Колективний договір. Розділ оп в колдоговорі.
8. Поняття «вентиляція» повітря. Організація повітряобміну в приміщенні. Схеми вентиляції.
Вентиляцією називають регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення забрудненого повітря і подачу на місце видаленого свіжого повітря. Вентиляційне обладнання, що об’єднується в один агрегат (для видалення або подачі повітря) носить назву вентиляційного устаткування. За способом переміщення повітря вентиляція поділяється на два види: природну; механічну. За способом організації повітрообміну вентиляція може бути:місцевою; загальнообмінною.За принципом дії устаткування поділяється на:1) витяжне (призначене для видалення повітря) у свою чергу воно буває загальним і місцевим;2) припливне (здійснює подачу повітря) воно буває місцеве (повітряні душові ванни, оазиси, завіси) і загальне. На підприємствах часто влаштовують комбіновані системи вентиляції (загальнообмінну з місцевою і т. ін.). Вентиляційні системи мають бути пожежо- й вибухобезпечними, простими у влаштуванні, надійними в експлуатації та економічними. Кожна вентиляційна система повинна мати паспорт, до якого вносяться всі зміни, а також результати технічних випробувань та журнал експлуатації.
9. Організація безпечного проведення вантажо-розвантажувальних робіт.
Експлуатація транспорту, як правило, супроводжується вантажно-розвантажувальними роботами (ВРР). На вантажно-розвантажувальних роботах типовими ситуаціями, при яких відбуваються нещасні випадки, є перевищення допустимої вантажопідйомності пристрою, застосування саморобних, без випробування на вантажопідйомність механізмів і машин, порушення правил при роботі механізмів в охоронній зоні повітряних ліній (ПЛ), правил стропування, укладання труб, лісу, проведення робіт вручну, робіт з тарою. Для організації безпечних ВРР передбачена класифікація вантажів не тільки за ступенем їх небезпеки, а й за масою. За ступенем небезпеки розрізняють дев'ять класів вантажів (ДСТ 19433-81); за масою - три категорії: І - вантажі (одне місце) масою менше 80 кг, включаючи дрібно-штучні й сипкі; П - вантажі масою від 80 до 500 кг, Ш - вантажі масою понад 500 кг. Чоловіку дозволяється виконувати ВРР при масі вантажу до 50 кг, жінці - до 7 кг, підліткам чоловічої статі - до 16 кг. Піднімання і переміщення вантажу масою понад 50 кг проводять за допомогою механізмів і приладів. Роботи з небезпечними й особливо небезпечними вантажами виконують особи, що пройшли спеціальне навчання; інструктаж цих осіб повторюється через кожні 3 місяці. Для безпечної експлуатації виробничої тари необхідно: утримувати тару в справному стані; переміщати її вантажопідіймальними кранами відповідно до вимог "Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів" і ПУЕ; організовувати і проводити технічний огляд тари з веденням відповідного журналу; вести контроль стану площадок для штабелювання тари; Часто при ВРР використовують покаті. У цьому випадку необхідно дотримуватися ряду умов. Так, кут нахилу покатів не має перевищувати 30°, відстань між покатами приймається такою, щоб труби чи колоди виступали за похилі не більш ніж на 1 м. Варто також передбачати пристрій, що запобігає зворотному скочуванню вантажу.