- •3.Управління охороною праці.
- •4. Навчання з питань охорони праці працівників, керівників та головних спеціалістів, посадових осіб середньої ланки управління.
- •5. Вимоги до організації безпечного проведення робіт в електроустановках
- •6. Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві.
- •7. Первинні та стаціонарні засоби пожежогасіння.
- •8. Поняття «вентиляція» повітря. Організація повітряобміну в приміщенні. Схеми вентиляції.
- •9. Організація безпечного проведення вантажо-розвантажувальних робіт.
- •10.Інструктажі з охорони праці та організація їх проведення.
- •11. Пожежа, шкідливі і небезпечні фактори при пожежі.
- •12. Основні поняття в галузі охорони праці.
- •13. Класифікація приміщень за небезпечністю ураження електрострумом.
- •14. Органи державного нагляду за охороною праці.
- •15. Система пожежного захисту.
- •16. Складові безпечності технологічного процесу.
- •17. Методи та речовини, що застосовується при гасінні пожеж.
- •18. Поняття «виробнича санітарія та гігієна праці», фактори що обумовлюють санітарно-гігієнічні умови праці.
- •19. Види електротравм, та їх причини.
- •20. Види вибухозахисту електроустаткування.
- •21. Види і джерела іонізуючих випромінювань та їх наслідки на організм людини.
- •22. Фактори, що впливають на характер ураження електричним струмом.
- •23.Показники пожежовибухонебезпеки речовин різного агрегатного стану.
- •24. Вплив електромагнітних полів на людину, методи захисту від електромагнітних полів.
- •25. Складові безпечності технологічного обладнання.
- •26. Відшкодування збитків працівникам у разі ушкодження їх здоров¢я та моральних збитків.
- •27. Класифікація приміщень і виробництв за вибухопожежонебезпечністю.
- •28. Вимоги безпеки до систем, що працюють під тиском.
- •29.Гігієнічна класифікація шкідливих речовин за характером дії на організм людини та класи небезпечності шкідливих речовин.
- •30. Система попередження пожеж.
- •31. Гігієнічне нормування забруднення повітря шкідливими речовинами.
- •32.Захисне заземлення, занулення, захисне вимикання, їх призначення.
- •33. Колективний договір. Розділ оп в колдоговорі.
- •34. Особливості горіння газів, рідин, твердих горючих речовин, пилу.
- •35. Методи контролю повітря робочої зони і вимоги до них.
- •36. Технічне опосвідчення систем, що працюють під тиском.
- •37. Громадянський контроль з охорони праці.
- •38. Види виробничого освітлення, його значення.
- •39. Види вібрацій, їх параметри, та вплив на організм людини.
- •40. Складові безпечності технологічного процесу.
- •48. Захисне заземлення, занулення, захисне вимикання, їх призначення.
- •49. Громадянський контроль з охорони праці.
- •50. Система попередження пожеж.
- •51. Дія шуму на організм людини. Класифікація методів захисту від шуму.
- •52. Засоби попередження електротравм від дотику до струмоведучих частин.
- •68. Класифікація приміщень за небезпечністю ураження електрострумом.
- •76. Колективний договір. Розділ оп в колдоговорі.
6. Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві.
На виконання вимог ст. 22 Закону України "Про охорону праці" постановою Кабінету міністрів України від 30.11.2011 р. № 1232 був затверджений Порядок проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві (далі – Порядок). Порядок визначає процедуру проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах. Дія Порядку поширюється на власників підприємств або уповноважені ними органи (далі - роботодавці), на працівників, у тому числі іноземців та осіб без громадянства, які відповідно до законодавства уклали з роботодавцем трудовий договір (контракт) Роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок, зобов’язаний: 1) протягом однієї години передати з використанням засобів зв’язку та протягом доби на паперовому носії повідомлення про нещасний випадок згідно з додатком 2 до Порядку: ФССНВ за місцезнаходженням підприємства, на якому стався нещасний випадок; керівникові первинної організації профспілки незалежно від членства потерпілого в профспілці (у разі наявності на підприємстві кількох профспілок - керівникові профспілки, членом якої є потерпілий, а у разі відсутності профспілки - уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці); керівникові підприємства, де працює потерпілий, якщо потерпілий є працівником іншого підприємства; органові державного пожежного нагляду за місцезнаходженням підприємства у разі настання нещасного випадку внаслідок пожежі; закладові державної санітарно-епідеміологічної служби, який здійснює санітарно-епідеміологічний нагляд за підприємством (у разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння); 2) протягом доби утворити комісію у складі не менш як три особи та організувати проведення розслідування. До складу комісії входять керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку роботодавцем покладено виконання функцій з охорони праці (голова комісії), представник Фонду за місцезнаходженням підприємства, представник первинної профспілки.
7. Первинні та стаціонарні засоби пожежогасіння.
Засоби пожежогасіння поділяються на стаціонарні й первинні. Стаціонарні пожежогасильні установки являють собою нерухомо змонтовані апарати, трубопроводи й устаткування, що призначені для подачі вогнегасних засобів до місць загоряння. До них, наприклад, відносяться спринклерні й дренчерні установки. Спринклерні установки призначені для автоматичної подачі води або повітряно-механічної піни при гасінні пожежі всередині будинку. Спринклерна установка являє собою систему трубопроводів, на яких установлені спринклерні головки. Дренчерні установки відрізняються від спринклерних тим, що в дренчерних головках відсутні клапан і легкоплавкий замок. Дренчерні установки бувають ручного й автоматичного включення з клапаном групової дії. При автоматичному включенні одночасно подається сигнал тривоги. Площа полу, що захищається одним спринклером, не повинна перевищувати 12 м2, а дренчером – 9 м2. До первинних засобів пожежогасіння відносяться вогнегасники, гідропомпи (невеликі поршневі насоси), відра, бочки з водою, лопати, шухляди з піском, азбестові полотнини, повстяні мати, повстини, ломи, пилки, сокири. Відповідно до використовуваної гасячої речовини вогнегасники поділяються на повітряно-пінні, хімічно-пінні, вуглекислотні, вуглекислотно-брометилові, порошкові.