9. Глобальні проблеми сучасності: глобальна енергетична проблема.

Глобалізація господарської діяльності привела до того, що на механізми світового господарства все більш помітний вплив стали мати проблеми, про які світове співтовариство вперше заговорило в кінці 60-х – на початку 70-х років. Ці проблеми отримали назву глобальних, а в науковий обіг було введене слово “глобалістика” як специфічний напрямок міжнародних економічних досліджень.

Більшість досліджень збігається в тому, що не дивлячись на всю різноманітність глобальних проблем, вони володіють загальною специфікою, що виділяє їх на фоні інших проблем світової економіки. Така специфіка глобальних проблем полягає в тому, що вони мають ряд спільних ознак:

носять загальносвітовий характер, тобто торкаються інтересів та долі всього людства;

загрожують людству суттєвим регресом в умовах життя та подальшому розвитку продуктивних сил (або навіть загибеллю людської цивілізації як такої);

потребують негайного вирішення;

пов'язані між собою;

вимагають для свого рішення спільних дій всього світового співтовариства.

Виходячи з цих ознак, до глобальних стали відносити наступні проблеми світового розвитку: подолання бідності та відсталості; миру, роззброєння, попередження світової ядерної війни (проблема миру та демілітаризації); продовольчу; природних ресурсів (яку часто розглядають як дві окремі проблеми – енергетична та сировинна); екологічну; демографічну; розвитку людського потенціалу.

По мірі розвитку людської цивілізації можуть виникати і вже виникають нові глобальні проблеми. Так, до розряду глобальних стали відносити проблему освоєння та використання ресурсів Світового океану, а також проблему освоєння та використання космосу.

Зміни, що відбулись у 70-ті – 80-ті та особливо в 90-ті роки дозволяють говорити про зміну пріоритетів в глобальних проблемах. Якщо ще в 60-ті – 70-ті роки головною проблемою вважалась проблема попередження світової ядерної війни, то зараз на перше місце одні спеціалісти ставлять екологічну проблему, інші – демографічну, а треті – проблему бідності та відсталості.

Питання встановлення пріоритетності глобальних проблем має не тільки наукове, але й важливе практичне значення. За оцінками, що проводилися в різних дослідницьких центрах, щорічні витрати людства на вирішення глобальних проблем повинні становити не менше 1 трлн доларів, тобто близько 2,5% світового ВВП.

Проблема подолання бідності та відсталості

В сучасному світі бідність та відсталість характерні передусім для країн, що розвиваються, де проживають майже 2/3 населення Землі. Для більшості цих країн, особливо найменш розвинутих, ти пічною є сильна відсталість, якщо базуватись на рівні їх соціально-економічного розвитку. В результаті для багатьох цих країн характерні жахливі масштаби убогості. Так, ¼ населення Бразилії, 1/3 жителів Нігерії, ½ населення Індії споживають товарів та послуг менш ніж на 1 долар в день (за паритетом купівельної спроможності).

В результаті недоїдання в світі страждає близько 800 млн. людей. До того ж значна частина жебраків безграмотна. Так, доля неграмотних серед населення старше 15 років складає в Бразилії 17%, в Нігерії – 43%, в Індії – 48%.

Величезні масштаби бідності та відсталості викликають сумніви в тому, чи можливо взагалі говорити про нормальний розвиток та прогрес людського суспільства, коли більша частина жителів планети виявляється за межею гідного людського існування.

Проблема миру та демілітаризації

Проблема необхідності збереження миру на Землі та уникнення руйнівної ядерної війни, яка сприймалась ще до недавнього часу як глобальна проблема номер один, зараз втратила колишню гостроту та фатальність.

Зміна політичної ситуації в світі, яка почалась в середині 70-х років (яка отримала назву “розрядка”), та закінчення “холодної війни” в 80-х роках поступово привели до закінчення боротьби двох систем, що лякала весь світ протягом сорока років після Другої світової війни.

Нажаль, війна не зникла з арсеналу способів вирішення конфліктів. Глобальне протистояння змінилось посиленням та збільшенням кількості різного роду конфліктів локального характеру з приводу територіальних, етнічних, релігійних розбіжностей, які можуть перетворитися в регіональні чи глобальні конфлікти з відповідним залученням нових учасників.

Новим та неочікуваним викликом світовому співтовариству стало розширення “клубу” ядерних держав. Навесні 1998 року Індія та Пакистан випробували ядерну зброю. Біляядерними називають ПАР, Ізраїль, Іран, Ірак, КНДР, а також Японію, Тайвань, Бразилію. Реальна загроза поширення ядерної зброї, яке знаходиться за межами міжнародного регулювання, може створити нову ситуацію в світі, яку важко вирішити і яка буде вимагати нових політичних підходів.

Дуже велику небезпеку в наші дні являє собою проблема міжнародного тероризму, який здатен спровокувати різні конфлікти аж до ядерного шантажу й глобального ядерного конфлікту.

Екологічна проблема

Людина протягом тисячоліть посилено втручалася в природу, не дбаючи про підтримку в ній рівноваги. Особливо ускладнилися відносини суспільства і природи в XX ст., коли в процесі науково-технічної революції різко зріс антропогенний вплив на навколишнє середовище. Через різке збільшення кількості населення, інтенсивну індустріалізацію та урбанізацію на планеті господарські навантаження стали перевищувати здатність екологічних систем до самоочищення та відновлення.

Умовно всю проблему деградації світової екологічної системи можна поділити на дві складові:

деградація навколишнього природного середовища в результаті нераціонального природо використання;

забруднення навколишнього середовища відходами людської діяльності.

Енергетична проблема

Хоча світова забезпеченість копалинними енергетичними ресурсами досить висока, нерівномірність їх розподілу, а особливо тих, які використовуються найбільше (нафта та газ), коливання світових цін на них роблять проблему енергозабезпеченості досить складною для багатьох країн (особливо тих, які не володіють достатніми запасами власних енергоресурсів і не мають потрібних фінансових нагромаджень для купівлі їх на світовому ринку). Одна з проблем забезпечення енергоресурсами сучасної цивілізації полягає в тому, що економіка більшості країн світу протягом тривалого часу розвивалася, орієнтуючись на нафту та продукти її переробки. Перехід на інші джерела енергопостачання вимагає значних капіталовкладень, які досить часто не під силу окремим країнам (наприклад, Україна). Щодо нафти, то її запасів в світі значно менше, ніж інших енергетичних ресурсів. При таких темпах її споживання, які існували в 80-х роках, розвіданих запасів вистачить лише на 37-40 років, а якщо взяти до уваги прогнозні ресурси, то на 120 років. Отже, проблема зводиться до того, чи встигнуть усі країни перевести свою економіку на новий вид енергозабезпечення і які ресурси для цього мають бути використані.

Іншою проблемою, яка ускладнює ситуацію, є нерівномірне і незалежне від рівня споживання розміщення різних видів копалин по окремих регіонах планети. Потреби в мінеральних ресурсах, сировині не можуть бути забезпечені за рахунок власних, національних ресурсів. Водночас країни, що розвиваються, які мають значні запаси мінеральних ресурсів, зокрема, енергоносіїв, не в змозі їх самостійно розробляти й споживати в значних кількостях. Сировина, що добувається тут з допомогою промислово розвинутих країн, у більшості випадків становить переважну частину експорту і є єдиним джерелом надходження коштів для вирішення проблем соціально-економічного розвитку. Зростання політичної та економічної самостійності країн "третього світу" веде їх до усвідомлення несправедливості у використанні їх ресурсного потенціалу. Намагання змінити таку ситуацію нерідко призводить до конфліктів і порушення стабільності світогосподарських зв'язків.

Крім того, вирішення такої глобальної проблеми, як продовольча, залежить також від сировинної бази, оскільки одним з шляхів підвищення врожайності є використання мінеральних добрив, виробництво яких пов'язане з використанням великої кількості енергії. Неможливість отримання країнами, що розвиваються, паливно-енергетичних ресурсів у достатній кількості змушує їх населення використовувати на паливо величезні масиви тропічних лісів, де сконцентровано більше третини світового генофонду. В результаті генофонд катастрофічно знищується, а грунти руйнуються. Цілком очевидно, що основні проблеми цієї системи господарства полягають у необхідності перебудови світової енергетики, зміни її структури, впровадження енергозберігаючих технологій, використання альтернативних джерел енергії. До того ж, розвиток енергетики, зокрема атомної, має загальмуватись, оскільки вже тепер помітне теплове забруднення - підвищення температури.

Людство має величезні ще не використані можливості в галузі енергетики. Вже тепер багато країн стали на шлях переходу від енергетики, що базується на застосування обмежених паливних ресурсів (нафта, газ, вугілля) до енергетики, що орієнтована на використання практично невичерпних енергоносіїв - ядерної енергії, енергії Сонця, вітру, води, тепла Землі. З огляду на це, вже в першій половині XXI століття стримуючим чинником розвитку енергетики стане не нестача енергоносіїв, а загроза ще більшого теплового забруднення атмосфери надпотужними електростанціями. То ж проблема впровадження енергозберігаючих технологій нині й надалі залишається актуальною.