- •Київський національний університет
- •1. Антидемпінгове регулювання у сучасній світовій торгівлі.
- •Економічний зміст демпінгу
- •2. Сдр як форма світових кредитних грошей: проблеми функціонування.
- •3. Бреттон-Вудська валютна система: принципи, механізм функціонування.
- •4. Валютні обмеження в регулюванні мев.
- •5. Валютно-фінансові методи торговельної політики.
- •6. Вільні економічні зони: місце та роль у світовому господарстві.
- •7. Вплив митного тарифу на виробників, споживачів та економіки в цілому.
- •8. Глобалізація мев: сутність, форми прояву.
- •9. Глобальні проблеми сучасності: глобальна енергетична проблема.
- •10. Головні етапи розвитку світового господарства.
- •Колоніальна система
- •Риси нової моделі економіки
- •1 Модель:
- •2 Модель:
- •Сучасна модель економіки
- •Характерні ознаки моделі з "центрами сили"
- •11. Головні фінансові центри світового господарства.
5. Валютно-фінансові методи торговельної політики.
Субсидії
Якщо уряд вважає за необхідне стимулювати експорт національних виробників, то він може в тій або іншій формі надавати їм субсидії з бюджету.
Субсидія (subsidy) — грошова виплата, спрямована на підтримку національних виробників і непряму дискримінацію імпорту.
По характеру виплат субсидії діляться на:
прямі — безпосередні виплати експортеру після здійснення ним експортної операції на суму різниці його витрат і отриманого ним прибутку.
непрямі — приховане дотування експортерів через надання пільг по сплаті податків, пільгові умови страхування, позик по ставці нижче ринкової, повернення імпортного мита тощо.
Субсидії можуть надаватися як виробникам товарів, конкуруючих з імпортом, так і виробникам товарів, які продаються на експорт.
Внутрішня субсидія (domestic subsidy) — найбільш замаскований фінансовий метод торгової політики і дискримінації проти імпорту, що передбачає бюджетне фінансування виробництва всередині країни товарів, конкуруючих з імпортними.
Специфічним випадком внутрішньої субсидії є субсидування імпорту. Необхідність субсидування імпорту була викликана передусім скасуванням директивно контрольованого обмінного курсу національної валюти і переходом до плаваючого валютного курсу. В результаті завищені валютні курси різко впали, зробивши імпорт багатьох товарів, які необхідні для підтримки економічного розвитку країни, неможливим, оскільки вони стали дуже дорогими для місцевих покупців. У результаті уряди були вимушені фінансувати частину імпорту за рахунок державного бюджету, надаючи імпортні субсидії імпортерам.
Нерідко уряди не тільки субсидують галузі, що конкурують з імпортом, але і надають субсидії експортерам.
Експортна субсидія (export subsidy) — фінансовий нетарифний метод торгової політики, що передбачає бюджетні виплати національним експортерам, що дозволяє продавати товар іноземним покупцям по більш низькій ціні, ніж на внутрішньому ринку, і форсувати тим самим експорт.
Принципова відмінність між імпортним тарифом і субсидуванням експорту як засобами торгової політики полягає в тому, що імпортний тариф приводить до підвищення внутрішньої ціни на імпортні товари, в той час як експортна субсидія приводить до підвищення внутрішньої ціни експортних товарів.
Експортні кредити
Нерідко приховане субсидування експорту здійснюється через експортне кредитування.
Експортне кредитування (export credit) — метод фінансової нетарифної зовнішньоторговельної політики, що передбачає фінансове стимулювання державою розвитку експорту національними фірмами.
Експортне кредитування може мати форму:
субсидованих кредитів національним експортерам — кредитів, що видаються державними банками під ставку відсотка нижче ринкової;
державних кредитів іноземним імпортерам при обов'язковій умові закупівлі товарів тільки у фірм країни, що надала такий кредит (пов'язаний кредит);
страхування експортних ризиків національних експортерів, які включають комерційні ризики (нездатність імпортера сплатити поставку) і політичні ризики (несподівані дії уряду, що не дозволяють імпортеру виконати свої зобов'язання перед експортером).
Експортні кредити бувають:
короткостроковими — на термін до 1 року, використовуються для кредитування експорту споживчих товарів і сировини;
середньостроковими — на термін від 1 до 5 років, використовуються для кредитування експорту машин і обладнання;
довгостроковими – на термін більше за 5 років, використовуються для кредитування експорту інвестиційних товарів і великих проектів.
Демпінг
Субсидування експорту з метою його форсування в умовах загострення конкурентної боротьби може приймати крайні форми, направлені на придушення конкурентів і витиснення їх з ринку.
Демпінг (dumping) — метод фінансової нетарифної торгової політики, що полягає в просуванні товару на зовнішній ринок за рахунок зниження експортних цін більш нормального рівня цін, існуючого в цих країнах.
У комерційній практиці демпінг може набувати одну з наступних форм:
Спорадичний демпінг (sporadic dumping) — епізодичний продаж зайвих запасів товарів на зовнішній ринок по занижених цінах. Відбувається тоді, коли внутрішні обсяги виробництва товару перевищують ємність внутрішнього ринку і перед компанією встає дилема — або взагалі не використати частину виробничих можливостей і не виробляти товар, або зробити товар і продати його по більш низькій, ніж внутрішня, ціні на зовнішній ринок.
Навмисний демпінг (predatory dumping) — тимчасове умисне зниження експортних цін з метою витиснення конкурентів з ринку і подальшого встановлення монопольних цін. На практиці це може означати експорт товарів по цінах нижче за ціни свого внутрішнього ринку або навіть нижче за витрати виробництва.
Постійний демпінг (persistent dumping) — постійний експорт товарів по ціні нижче справедливої.
Зворотний демпінг (reverse dumping) — завищення цін на експорт в порівнянні з цінами продажу тих же товарів на внутрішньому ринку.
Взаємний демпінг (reciprocal dumping) — зустрічна торгівля двох країн одним і тим же товаром по занижених цінах.