Механізм державного регулювання

Міжнародні угоди: двосторонні, багатосторонні (ФРН з Туреччиною, ФРН з Португалією, Франція з Алжиром; в них фіксується кількість легально приїжджаючих; угода між Україною та Чехією обумовлює 7000 чоловік щорічно).

• ЄС (Римські угоди: великий рух робочої сили з 68 року, але є деякі бар'єри, формується цей ринок).

• НАФТА (вільний рух робочої сили у відповідності до національного режиму).

• Скандинавський ринок праці (з 73 року) - коли Норвегія ввійде до ЄС, то ця угода буде перероблена, бо є Римські угоди з вільного руху робочої сили.

Нормативно-правові регулятори міграції робочої сили

1. Візовий режим.

2. Інформаційна компанія щодо умов в'їзду та роботи в країні.

3. Якісні вимоги щодо іноземної робочої сили (більшість країн це мають):

• Сертифікат про освіту

• Стаж роботи з спеціальності

• Додаткові професійні вимоги (вимога скласти додатковий іспит)

• Віковий ценз (як правило, перевага віддається людям до 40 років)

• Стан здоров'я

• Знання мови (наприклад, Німеччина не ставить як передумову знання мови, там створені спеціальні безкоштовні курси німецької мови)

• Обмеження особистого характеру (наприклад, особи, які мали засудження тощо не допускаються в ЄС)

Квотування імпорту робочої сили. Встановлюються на індивідуальній основі або в загальному масштабі.

Економічні критерії фізичних і юридичних осіб. Мова йде про те, що в кожній країні є свої власні регулятори щодо роботи з фізичними або юридичними особами.

Обмеження на термін працевлаштування. В Словаччині цей термін складає 1 рік; Швейцарії – 0,5 року; Україні – 4 роки. Потім людина має повернутися. До отримання права повторного в'їзду в Україну має промайнути 6 місяців.

Секторіальні пріоритети та обмеження. Певні галузі взагалі можуть бути закриті для іноземних робітників. В ЄС заборонено працювати іноземцям в охороні національної безпеки, в нотаріаті, у внутрішній охороні тощо.

Національно-георафічні пріоритети означають підписання угод з іншими країнами. Так угода Франції з Алжиром передбачає 20 тис. Осіб на рік.

Обмеження професійних та політичних прав. Наприклад, іноземець не може бути членом профспілки. В деяких країнах є положення про заборону зміни місця проживання. Це ж стосується і місця роботи. Якщо іноземець має контракт на роботу на певному підприємстві, він не має права змінювати місце роботи.

Програми легалізації іноземних громадян. Деякі країни знаючи, що на їх території незаконно проживають іноземці, підготували два варіант для цих іноземців:

• Розшук і депортація їх з країни з покаранням працедавця.

• Зробити більш жорсткою систему в'їзду в країну, а тим, що в'їхали дозволити залишитись і працювати в країні.

Легалізацію українських нелегалів запровадила Португалія.

3. Система санкцій

   1. Санкції у відношенні самих незаконних трудових мігрантів

   2. Санкції до організацій, які сприяють незаконній міграції

   3. Санкції до працедавця, який взяв на роботу незаконного мігранта.

Відповідальність за повернення нелегалів згідно Шенгенських угод лежить на авіаперевізнику.

Види санкцій:

• Адміністративні (звільнення з роботи, соціальні роботи)

• Матеріальні (штрафи). В Швейцарії до 10000 доларів – штраф з працедавця, який взяв на роботу нелегала.

• Карна відповідальність.

4. Адміністративні заходи щодо забезпечення руху іноземної робочої сили. Інструменти:

   1. Попередження нелегального в'їзду (митний контроль, прикордонний контроль, візовий контроль).

   2. Репатріація трудових мігрантів.

   3. Матеріальна компенсація іноземній робочій силі. Якщо в країні спостерігається скорочення робочих місць, то в першу чергу звільняються з роботи іноземці та надаються їм матеріальне відшкодування.

   4. Професійна підготовка. В більшості країн ЄС існують центри перепідготовки.

   5. Економічна допомога регіонам масової міграції. Наприклад, Франція допомагає Алжиру, Тунісу, щоб їх громадяни не виїжджали до Франції, а залишались на своїх робочих місцях.

5. Фінансові заходи регулювання міграції робочої сили. Основні з них:

• Недискримінація іноземної робочої сили щодо оплати праці та соціального забезпечення.

• Оподаткування особистих прибутків іноземних громадян на основі національного принципу.

• Умова конвертованості національної валюти та можливості трансферту доходів іноземної робочої сили.

Тимчасове положення про умови і порядок оформлення дозволу на працевлаштування в Україні. Нове положення – 2000 року. Основні моменти:

1. Іноземець має отримати дозвіл на працевлаштування (Міністерство праці та соціального захисту). Умова подання – брак фахівців даної спеціальності.

2. Заява працедавця. Ця заява має бути погоджена з центрами зайнятості.

3. Копія контракту з іноземним громадянином.

4. Список запрошених іноземних громадян.

5. Документ про перерахування коштів за розгляд заявки.

6. В Україні дозвіл видається на рік. Максимальний термін – до 4-х років.

7. Право на роботу не мають іноземці, які тимчасово перебувають на території України.

8. Іноземний громадянин, який працює без дозволу підлягає негайному виселенню за рахунок працедавця.