35. Механізми регулювання міжнародного руху капіталів.
Історично склалося, що регулювання міжнародного руху капіталу здійснюється у таких напрямках, як гарантування інвестицій, регулювання інвестиційних спорів, інвестиційні заходи, пов'язані з торгівлею та загальний нагляд.
Внаслідок світової боргової кризи початку 80-х виникла потреба у створенні авторитетної міжнародної організації щодо гарантії як прямих, так і портфельних інвестицій. Такою організацією стала БАГІ (багатостороння агенція з гарантування інвестицій, 1988р.) Це автономна організація групи Світового банку, яка здійснює страхування іноземних інвестицій.
БАГІ діє на таких принципах: 1. гарантії надаються тільки по інвестиціям, які походять з країн-членів, 2. гарантії надаються строком на 15-20 р. по конкретним проектам на інвестиції у формі вкладень в акціонерний капітал або позик строком на більше 3 років, 3. гарантії надаються за наступними некомерційними ризиками: неможливість перевести валюту за кордон (репатріювати прибуток, конвертувати місцеву валюту у долари і т.д.), експропріація інвестицій (конфіскація, націоналізація або вилучення приймаючою країною іноземніх інвестицій), порушення контракту (у випадку неможливості отримання компенсації через арбітраж), війна чи громадські безладдя (втрата активів в результаті революції, тероризму, саботажу, повстання, 4. інвестор, який може претендувати на отримання гарантії БАГІ, повинен бути резидентом однієї з країн-членів, а його інвестиція повинна призначатися будь-якій ін. країні, навіть нечлену БАГІ, окрім тієї, резидентом якої він є.
Державні підприємства можуть отримувати гарантії БАГІ, якщо вони функціонують на комерційних принципах.
Максимальний обсяг гарантії капіталовкладень, який надає БАГІ, складає 50 млн.$ на 1 проект.
Міжнародний центр з врегулювання інвестиційних спорів (МЦВІС) створено в рамках групи Світового банку в 1966р. Це автономна організація для врегулювання спорів між урядами та іноземними інвесторами. 139 членів. Президент Світового банку є президентом МЦВІС. Країни можуть добровільно погодитися на викоритання його послуг з врегулювання інвестиційних спорів (розглянуто десь 41 спір).
Ще одним механізмом, що частково регулює міжн. інвестиції, є підписаний в рамках ВТО Договір про пов’язані з торгівлею інвестиційні заходи угода ТРІМ. Договір визнає, що деякі інвестиц. заходи не відповідають вимогам ВТО про національний режим і скасування кількісних обмежень на торгівлю. Такі інвестиційні заходи повинні бути скасовані протягом 2 років після підписання ТРІМ розвинутими країнами, протягом 5 р. країнами, що розвиваються і протягом 7р. найменш розвинутими країнами.
Функцію нагляду за розвитком міжнародного інвестування здійснює також і Комісія ЮНКТАД з інвестицій, технологій і пов’язаних з ними інвестиційних питань. У середині 1996р. на цю комісію були покладені зобов’язання вивчення взаємопов’язанння інвестицій і торгівлі і дослідження правової бази іноземних інвестицій, а також розробки системи статистичної звітності.
36. Міжнародна спеціалізація та кооперація виробництва: види, форми.
Головними компонентами міжнародного поділу праці (МПП) є міжнародна спеціалізація та міжнародна кооперація.
Міжнародна спеціалізація виробництва - це форма інтернаціональної організації виробництва, яка передбачає відокремлення видів виробництв та галузей у міжнародному масштабі. Одним з напрямів розвитку спеціалізації виробництва у багатьох промислово-розвинутих країнах є предметна спеціалізація. Вона засновується на випуску окремими країнами певних видів машин, обладнання, приладів, а також численних інших виробів. Така спеціалізація набула поширення в автомобільній та авіаційній промисловості, суднобудуванні, виробництві електроніки.
В міру розвитку НТП значно поширився одиничний поділ праці, що пов’язаний з подетальною та повузловою спеціалізацією виробництва. Ця форма МПП спричинює зростання у світовому товарному обміні частки тих виробів, що мають проміжне, а не кінцеве застосування. Вона ґрунтується на тому, що численні заводи розвинутих країн спеціалізуються на виробництві різних комплектуючих деталей, вузлів для машин, механізмів тощо.
На основі подетальної та повузлової спеціалізації між фірмами різних країн поширюється процес міжнародної кооперації, зокрема науково-технічної. Міжнародна кооперація виробництва - форма тривалих, раціональних виробничих зв’язків, які встановлюються між спеціалізованими підприємствами. Сьогодні реалізація багатьох науково-технічних проектів та НДДКР вимагає настільки великих коштів і відповідної наукової бази, що це стає не під силу окремій країні. (проект “Євротунель” ).
У географічному аспекті кооперація фірм може бути регіональною, міжрегіональною та світовою.
За кількістю суб’єктів між. кооперація поділяється на дво- і багатосторонню.
З точки зору технологічної структури міжнародна кооперація фірм може належати до: вертикальної, горизонтальної, змішаної (гетерогенної).
Вертикальна – об’єднує підприємства, що здійснюють різні взаємозв’язані стадії виробничого процесу – починаючи від заготівельної і закінчуючи складанням готової продукції. Підприємства можуть належати до однієї й тієї ж галузі або до різних галузей, але в усіх випадках вони обслуговують різні стадії одного технологічного процесу виготовлення товару.
Горизонтальна – виробнича кооперація здійснюється між підприємствами одного профілю. Горизонтальна кооперація між фірмами базується на розподілі між ними виробничих програм, обміні певними комплектуючими виробами, організації спільного випуску продукції.
Змішана – поєднання горизонтальної та вертикальної кооперації. Особливо поширена при виробництві конструктивно складних видів машин та обладнання.
В міру розвитку МПП і спеціалізації виробництва форми виробничої кооперації тісно переплітаються і доповнюють одна одну.
У міжнародній практиці найбільше розповсюдження отримали наступні форми кооперації:
Підрядна кооперація – при цьому одна сторона договору, замовник, дає іншій стороні, підряднику, замовлення на виробництво деталей, частин, вузлів та агрегатів, які мають увійти складовою частиною до продукту, що реалізується замовником.
Кооперація на основі організації спільного виробництва, передбачає організацію фірмами спільного виробництва нового єдиного кінцевого продукту (звичайно технічно складного) шляхом поєднання фінансових, науково-технічних, матеріальних, трудових ресурсів партнерів та закріплення за кожним з них повної відповідальності за випуск певної частини товару.
Угоди про розподіл виробничих програм на основі договірної спеціалізації. Звичайно вони складаються між конкуруючими компаніями з метою розмежування та закріплення за кожним учасником певного асортименту кінцевої продукції та усунення дублювання виробництва.
Спільні підприємства. Характерні риси – поєднання на частковій основі власності взаємодіючих партнерів, спільне керування підприємством, спільне несення різних ризиків, розподіл прибутку згідно умов договору. Організаційні форми СП: ТОВ та AT. На основі спеціалізації та кооперації виробництва, переплетіння виробничих, науково-технічних, фінансових зв’язків крупних та середніх фірм посилилося настільки, що мова йде вже про формування безпосереднього міжнародного виробництва (ТНК).
