Економічні наслідки та ефекти кількісних обмежень (на прикладі квот)
Нехай, внутрішня пропозиція товару в країні складає Sd, а попит – Dd.пропозиція цього ж товару з-за кордону необмежена і складає SW за світовою ціною PW. В цій ситуації внутрішнє виробництво товару складає Q1, споживання – Q4, імпорт товару – Q4Q1. Країна вирішує обмежити імпорт товару і впроваджує імпортну квоту в розмірі Q3Q2. в результаті скорочення зовнішньої пропозиції внутрішні ціни на товар піднімаються до рівня Pq, внутрішнє виробництво збільшиться до Q2, внутрішній попит скоротиться до Q3, імпорт зменшиться до розмірів квоти, тобто Q3Q2. як і у випадку імпортного тарифу, скорочення надлишку споживання складає суму сегментів a+b+c+d. Сегмент a – ефект перерозподілу, b – ефект захисту, c – ефект доходів, d – ефект споживання. Сукупні економічні втрати складають b+d. Ефект перерозподілу має той самий економічний зміст, що і у випадку імпортного тарифу – перерозподіл доходів від споживачів до виробників.
Ліцензування
Як було видно в попередньому розділі квотування тісно пов'язане з ліцензуванням. Ліцензування – це регулювання компетентними державними органами ввозу та вивозу товарів шляхом видачі спеціальних дозволів – ліцензій; ліцензування являється формою державного контролю за зовнішньоекономічною діяльністю. Таким чином, ліцензія – офіційний документ, який дозволяє здійснення експортних та імпортних операцій протягом встановленого терміну.
Отже, ліцензування може являтися складовою частиною процесу квотування (і тоді його економічний зміст повністю співпадає з розглянутим вище) або бути самостійним інструментом державного регулювання. В першому випадку ліцензія являється лише документом, що підтверджує право ввезти або вивезти товар в межах отриманої квоти; в другому випадку – набуває ряд конкретних форм: разова, генеральна, глобальна, автоматична ліцензії.
Разова ліцензія– це письмовий дозвіл строком до 1 року на ввезення або вивезення, який видається урядом певній фірмі на здійснення однієї зовнішньоторгової угоди.
Генеральна ліцензія– дозвіл на ввезення або вивезення того чи іншого товару протягом року без обмежень кількості угод.
Глобальна ліцензія– дозвіл ввезти або вивезти даний товар в будь-яку країну світу за певний проміжок часу без обмеження кількості або вартості.
Автоматична ліцензія– дозвіл, який видається негайно після отримання від експортера або імпортера заявки, яка не може бути відхилена державним органом.
Ліцензування використовується багатьма країнами світу, передусім країнами, що розвиваються, для цілей державного регулювання імпорту. Розвинуті країни частіше всього використовують ліцензії як документ, що підтверджує право імпортера на ввезення товару в рамках встановленої квоти.
Для розподілу ліцензій різні країни використовують різні механізми, сере яких виділяють:
Аукціон на конкурентній основі.
Система явних переваг.
“Затратний метод”.
Імпортні ліцензії можуть продаватися державою або на відкритому аукціоні, або негласно. Публічний аукціон протікає наступним чином. Кожні три місяці держава оголошує час та місце, де буде проведений аукціон з продажу імпортних ліцензій на купівлю певної кількості товару. Таке повідомлення має зібрати достатню кількість претендентів, щоб торги виявилися конкурентними. На аукціоні має встановитись така ціна на імпортні ліцензії, яка б приблизно дорівнювала різниці між ціною імпортера та найвищою внутрішньою ціною, за якою може бути проданий імпортний товар. Отже, доходи від аукціону не відрізняються від тарифних надходжень. Однак, не дивлячись на те, що відкриті аукціони є найдешевшим способом розподілу імпортних ліцензій, в реальному житті вони ніколи не використовуються.
Більше розповсюдження має інший варіант аукціону на конкурентній основі. В умовах корумпованості державної влади на базі розподілу імпортних ліцензій може розвиватися підпільний бізнес. В такому випадку власниками ліцензій стають ті, хто дасть найбільшого хабара.
Імпортні ліцензії можуть бути розміщені на основі системи явних переваг, коли держава закріплює імпортні ліцензії за певними фірмами без будь-якої попередньої боротьби, заявок або переговорів. Найчастіше імпортні ліцензії надаються найбільш авторитетним фірмам, причому в обсязі, який відповідає їх частці в сумарній величині імпорту напередодні введення квот.
При розподілі імпортних ліцензій за “затратним методом”держава змушує претендентів конкурувати на неціновій основі. Зазвичай цей спосіб вимагає створення експортної комісії, розробки критеріїв оцінки (досвід, наявність виробничих потужностей, кваліфікація персоналу тощо), проведення декількох турів конкурсу, що пов'язане з більшими затратами та зловживаннями.
Країни використовують при розподілі ліценцій будь-який з цих методів, починаючи звичайно з останнього, який має найбільш адміністративний характер, та поступово наближаються до першого, найбільш ринкового методу.
“Добровільне” обмеження експорту.
З початку 70-х років розповсюдження отримала особлива форма кількісного обмеження імпорту - добровільне обмеження експорту, коли не країна-імпортер встановлює квоту, а країни-експортери самі беруть на себе зобов'язання по обмеженню експорту в дану країну. На сьогоднішній день укладено декілька десятків подібних угод, які обмежують експорт автомобілів, сталі, телевізорів, текстильних виробів тощо, головним чином з Японії, НІК, США, країн ЄС.
В принципі добровільні обмеження експорту являють собою ту саму квоту, але яка впроваджується не країною-імпортером, а країною-експортером. Однак наслідки такого заходу по обмеженню зовнішньої торгівлі для економіки країни-імпортера носять ще більш негативний характер, ніж при використанні імпортної квоти. Якщо імпорт в дану країну в результаті угоди з торговельним партнером про Добровільне обмеження експорту складає величину Q, то внутрішня ціна зростає, попит скорочується, пропозиція з боку вітчизняних виробників зростає. Однак, замість того, щоб отримати дохід від продажу імпортних ліцензій на аукціоні, держава тепер віддає цю частину виграшу закордонним експортерам (областьc+d). Крім того, навіть після введення добровільного обмеження експорту зазвичай зберігається тариф, яким раніше обкладався імпорт даного товару (Pw– світова ціна,PT– внутрішня ціна з урахуванням тарифу,Pd– внутрішня ціна після введення добровільного обмеження експорту). Оскільки імпорт скорочується, то скорочується і дохід держави від імпортного тарифу (областьf+g).
Добровільне обмеження експорту являються частиною більш широкої групи заходів, які відносяться до поняття обмежувальної ділової практики, що направлені на завоювання домінуючого положення на ринку та зловживання цим положенням. На практиці добровільне обмеження експорту застосовується як засіб торгової політики переважно розвинутими країнами в конкурентній боротьбі один з одним.
