99. Теорія порівняльних переваг в міжнародній торгівлі д.Рікардо.

В 1817 році Д.Рікардо в своїй роботі “Основи політичної економії та оподаткування” довів що виграш від міжнародної торгівлі для окремої держави не обмежується випадком абсолютних переваг.

Основні припущення³:

1. Кожна країна має фіксовану кількість та структуру ресурсів, причому всі ресурси одного виду повністю ідентичні.

2. Фактори виробництва можуть вільно переміщуватись між галузями економіки. Це означає, що ціни на ресурси для даної країни однакові.

3. Відсутній рух факторів виробництва між країнами, тобто мобільність факторів виробництва між країнами дорівнює 0. Внаслідок цього ціни на ці фактори в різних країнах будуть різними, і це є основою для розвитку МТ.

4. Теорія порівняльних переваг базується на трудовій теорії вартості. Це означає, що відносна ціна продукту визначається кількістю праці, витраченої на його виготовлення. А це означає:

   1. у виробничому процесі використовується лиш один ресурс – праця;

   2. витрати всіх інших факторів виробництва вимірюється також кількістю праці, яка необхідна для їх виробництва;

   3. співвідношення між іншими ресурсами та працею є сталим для всіх галузей виробництва.

5. Кожна країна може застосувати різні технології виробництва, але технологічний рівень виробництва залишається незмінним для кожної країни.

6. Виробництво характеризується постійними видатками, тобто незалежно від обсягу виробництва на кожну одиницю товару витрачається одна і та сама кількість праці.

7. В економіці має місце повня зайнятість.

8. Ринок кожної країни функціонує при доскональній конкуренції⁴.

9. Виробництво і торгівля як на внутрішньому так і на зовнішньому ринку не обмежена торговельними бар’єрами.

10. Транспортні витрати як на внутрішньому ринку, так і на зовнішньому ринку дорівнюють нулю.

11. Ми маємо дві країни, які виробляють два товари і торгують між собою цими товарами.

	Вино	Сукно
Англія	1галон = 120годин праці	1ярд = 100 годин праці	1 галон вина = 6/5 ярдів сукна 1 ярд сукна = 5/6 галонів вина
Португалія	1 галон = 80 годин праці	1 ярд = 90 годин праці	1 галон вина = 9/8 ярдів сукна 1 ярд сукна = 8/9 галонів вина

За теорією Адама Сміта Португалія має абсолютні переваги в виробництві обох товарів, тобто Англія не може брати участі в МТ.

Але виробництво сукна більш ефективне в Англії, а вина – в Португалії. Якщо обмінювати в Португалії англійське сукно то можна отримати більше вина, ніж в Англії. Якщо ж обмінювати в Англії португальське вино на сукно, то можна отримати більше сукна за 1 галон вина. Отже Португалія має порівняльну перевагу в виробництві вина, а Англія – в виробництві сукна.

Якщо вважати, що на міжнародному ринку співвідношення цих товарів дорівнює 1 галон вина = 1 ярд сукна. Отже обмінюючи вино на сукно на світовому ринку замість обміну на внутрішньому ринку, Португалія економить 10 годин праці, а обмінюючи сукно на вино, Англія економить 20 годин праці. В результаті Англія матиме негативне сальдо торговельного балансу, а Португалія - позитивне.

Таким чином теорія порівняльних переваг спростовує твердження меркантилістів, що МТ – це гра з нульовою сумою.

Висновок: коли виробництво характеризується різними затратами праці – це означає, що внутрішні альтернативні вартості, внаслідок чого, внутрішнє співвідношення цін до встановлення торговельних відносин також різне.

Таким чином концепція порівняльних переваг Рікардо являє собою розвиток концепції альтернативної вартості.

Альтернативна вартість представляє кількість одиниць праці, необхідну для виготовлення одиниці даного товару, поділену на кількість одиниць праці, необхідну для виготовлення іншого товару⁵.

Математично теорія порівняльних переваг записується наступною формулою.

Маємо країну А та країну В, товар х та товар у. Нехай витрати на випуск цих товарів в даних країнах становлять:

Товар Країна	Х	У
А	aLX	aLY
В	bLX	bLY

Тоді ТПП можна записати у вигляді нерівності:

- альтернативна ціна на товар Х в країні А менша за альтернативну ціну на товар Х в країні В, отже країна А має порівняльну перевагу по цьому товару.

- альтернативна ціна на товар Y в країні B менша за альтернативну ціну на товар Y в країні A, отже країна B має порівняльну перевагу по цьому товару.

Давід Рікардо в своєму аналізі розглядав такий момент як повна спеціалізація: коли країна А, маючи порівняльну перевагу в товарі Х, повністю спеціалізується на виробництві цього товару:

А також коли країна B, маючи порівняльну перевагу в товарі Y, повністю спеціалізується на виробництві цього товару.

Точки S_A та S_B характеризують можливий максимальний обсяг випуску товарів X та Y, який можна досягти у світовому господарстві на основі наявних ресурсів та технологій.

Проте Д.Рікардо не дав відповіді на запитання: ”Які умови торгівлі спонукають країни вступати в міжнародний обмін товарами та послугами?”

Країна має 2 шляхи трансформації своєї економіки: збільшувати випуск одного з продуктів при наявності достатньої кількості ресурсів або вдаватися до зовнішньої торгівлі, обмінюючи власний товар на закордонний згідно з умовами МТ.

Схема. Множина умов міжнародної торгівлі що задовольняють країни А і В.

Починаючи з точки S_A країна А може перетворювати товар X на товар Y шляхом зміни структури національного виробництва в співвідношенні

Очевидно, що країна погодиться на обмін з країною В, якщо вона за 1 одиницю товару X може отримати щонайменше одиниць товару у з країни В. Лінії з точки S_A - це умови торгівлі для країни А, тобто вони показують співвідношення світових цін (чи альтернативну ціну) на товар х. Що стосується запитання “За якими цінами торгуватимуть між собою країни А і Б ?”, то відповідь на нього дав Джон Міль. Він казав, що світові ціни будуть знаходитися між внутрішніми цінами, що були в країнах до початку внутрішньої торгівлі.

Якщо країна В починає спеціалізуватися на виробництві товару Y, то світові ціни на товар Y, повинна бути більша ніж внутрішня альтернативна ціна на товар Y в країні В.

Треба зазначити, що співвідношення цін на світовому ринку повинно задовольняти наступну умову: рівноважні умови МТ мають забезпечити збалансованість торговельних потоків. Тобто кількість товару х, яку бажає експортувати країна А за певних умов міжнародної торгівлі повинна точно дорівнювати кількості товару х, яку бажає імпортувати країна В.