93. Сутність та форми прояву міжнародних економічних відносин.

Однією з особливостей функціонування світового господарства другої половини 20 століття є інтенсивний розвиток МЕВ. Відбувається поширення та поглиблення економічних зв’язків між країнами, групами країн, економічними угрупуваннями, окремими фірмами та організаціями. Ці процеси можна спостерігати у поглибленні міжнародного поділу праці, інтерналізації господарського життя, підвищення відкритості національних економік, в їх взаємодоповненні, переплетенні та зближенні, розвитку та закріпленні регіональних структур.

Всі ці процеси зближення, взаємодії, співпраці мають суперечливий характер, діалектичний характер. Діалектика МЕВ полягає в тому, що прагнення до економічної незалежності, укріпленню національних господарств окремих країн призводить до все більшої інтернаціоналізації світового господарства, відкритості національних економік, поглибленню міжнародного поділу праці.

На цей рух впливають такі чинника як:

• Перехід від індустріального суспільства до постіндустріального (інформаційного);

• Технологічні революції;

• Загострення енерго-сировинної та продовольчої проблеми;

• Екологічна проблема.

Але велику загрозу являє собою розвиток економічного націоналізму, який базується на расовому та релігійному фанатизмі, тобто на прагненні бути першим та єдиним на світовому ринку, проголошуючи переважання однієї раси над іншою, однієї релігії над іншою.

МЕВ – елемент дуже складний і досить рухомої системи, яким є світове господарство. Відомо, що світове господарство як цілісна система сформувалася наприкінці 19 ст. Цьому процесу передував ряд умов:

• Завершення епохи географічних відкриттів, коли практично всі “білі плями” зникли з лиця Землі та географічних карт;

• Закріплення всіх територій Землі за яким-небудь національно-державним утворенням;

• Визнання цього утворення спільнотою інших держав.

Лише після завершення формування світового господарства стало можливим розгляд міжнародних економічних відносин як єдиної та взаємопов’язаної сукупності. Ті зміни, що відбуваються в співвідношенні та розстановці основних економічних сил у світі, неминуче знаходять відображення у змісті, структурі та ролі МЕВ.

В предмет МЕВ входить вивчення двох складових: МЕВ та механізм їх реалізації.

МЕВ включають суперечливий комплекс економічних відносин між окремими країнами, їхніми регіональними об’єднаннями, а також підприємствами (транснаціональними, багатонаціональними корпораціями) в системі світового господарства. Вивчає не економіка зарубіжних країн, а особливості їх економічних відносин. МЕВ вивчає не будь-які економічні відносини, а ті, які найчастіше повторюються, типові, характерні, які визначають відносини.

МЕВ являє собою систему різноманітних господарських (науково-технічних, виробничих, комерційних, валютно-фінансових, кредитно-грошових) зв’язків національних економік різних країн, яка заснована на міжнародному поділі праці. Ця частина людської діяльності визначається загальними закономірностями господарського розвитку, але має і ряд суттєвих особливостей:

• Господарські відносини охоплюють значний територіальний простір, який виходить за рамки національних кордонів;

• Втягуються додаткові за набором та обсягом ресурси;

• Відбувається переміщення ресурсів, факторів виробництва та його результатів за границі окремих країн в міжнародних масштабах;

• В цій сфері діють особливі механізми та інструменти (фінансові, валютні, митні та інші), які забезпечують такі світогосподарські зв’язки;

• Створюються спеціальні організаційні форми та структури, в тому числі міжнародні, за допомогою та за участю яких здійснюються економічні зв’язки між країнами.

Ознаки МЕВ:

• В основі МЕВ лежить розподіл праці та обмін, тільки не національні, а міжнародні, які передбачають, що виробництво та (чи) споживання окремих країн в той чи іншій мірі пов’язані між собою;

• Учасники МЕВ економічно відокремлені;

• В сукупності світогосподарських обмінних зв’язків, МЕВ більш повно діють закони попиту, пропозиції, та вільного ціноутворення;

• Світовий ринок МЕВ характеризується конкуренцією товарів та послуг, продавців та покупців, але ця конкуренція є більш жорсткою через великі обсяги та набори товарів та послуг.

• Одна з основних форм МЕВ – міжнародна торгівля – являє собою безліч міждержавних потоків продукції. В цих умовах формуються світові товарні ринки, які мають більш стійкий та систематичний характер;

• Обмін товарами та послугами, міжнародне переміщення факторів виробництва опосередковане рухом коштів, системою розрахунку, товарними кредитами, валютними відносинами.

• МЕВ передбачають власну інфраструктуру , спеціальні інститути. Вони представлені міжнародними економічними, фінансово-кредитними установами та організаціями як всезагального (ВТО, Міжнародна торгова палата, Всесвітній банк, Міжнародний валютний фонд і т. п.), так і регіонального значення (Єврокомісія, ЄБРР і т.п.).

• МЕВ підлягають монополізації. Вона можлива через концентрацію виробництва та збуту приватними підприємницькими структурами, а також в результаті міжнародних, міждержавних союзів та угод, які поєднують великі країни та фірми постачальників деяких видів продукції.

• МЕВ не вільні від міжнародного, регіонального, державного втручання та регулювання. Воно виявляється в міждержавних економічних, торгових, кредитних, валютних, митних та платіжних угодах та союзах. Результати регулювання зовнішньоекономічною діяльністю в кожній окремій країні також впливають на стан та розвиток МЕВ.

МЕВ виникають при певних умовах та під впливом ряду факторів. Вони виражаються в різноманітних конкретних формах, значення та поєднання яких неоднаково на тих чи інших етапах, для тих чи інших країн та регіонів країн.

Механізм МЕВ включає в себе правові норми та інструменти для їхньої реалізації (міжнародні економічні договори, згоди, “кодекси”, хартії та інші), які відповідають діяльності міжнародних економічних організацій, що спрямована на реалізацію цілей по розвитку МЕВ. Тобто механізм МЕВ – це система економічних інструментів, організаційних засобів та інститутів, які забезпечують здійснення МЕВ.

Стрибкоподібне зростання міжнародних економічних відносин на нинішньому етапі вимагає створення адекват­них механізмів регулювання та управління ними. їхня по­будова повинна ґрунтуватися на глибокому та всебічному пізнанні об'єктивних законів і закономірностей розвитку світогосподарських зв'язків. Економічні механізми та юри­дичні норми мають забезпечити оптимальне функціонуван­ня світового господарства, усіх його ланок та елементів. Поряд з національними дедалі більшого значення набува­ють міжнародні інституції, насамперед системи Організації Об'єднаних Націй, міжнародні банківські та кредитно-фі­нансові установи, а також регіональні органи управління великими виробничо-економічними системами.

До структури МЕВ входять:

• Міжнародний поділ праці;

• Міжнародна торгівля товарами та послугами;

• Міжнародній рух капіталу та зарубіжних інвестицій;

• Міжнародна міграція робочої сили;

• Міжнародні валютно-фінансові та кредитні відносини;

• Міжнародні економічна інтеграція.

Важливим чинником, що формує структуру МЕВ, є суперечлива система економічних інтересів, взаємодія яких уособлює різнома­нітні потреби окремих країн, підприємств і організацій, між­державних та інших спільностей. Економічні інтереси ви­ступають наймогутнішою рушійною силою розвитку, дивер­сифікації та вдосконалення системи економічних відносин світового господарства.

Об’єкти МЕВ – товари, послуги та матеріально-грошові та трудові ресурси, які є предметом міжнародного обміну.

Суб’єкти МЕВ – економічно відокремлені сторони, які здійснюють міжнародний обмін.

МЕВ досліджуються і вив­чаються як цілісна система і розглядаються одночасно у декількох площинах:

По-перше, виявляються найбільш за­гальні закономірності універсального характеру, що відоб­ражають генезис і структуру світового господарства, його функціонування як цілісної системи на основі широкої взає­модії ендогенних та екзогенних факторів.

По-друге, визначаються форми прояву цих закономірнос­тей у різних секторах і регіонах, інтеграційних об'єднаннях, економічних союзах та окремих країнах світового господар­ства, що значно конкретизує предмет і метод дослідження міжнародних економічних відносин.

По-третє, вся сукупність світогосподарських зв'язків, бу­дучи невіддільною від свого матеріального субстрату — продуктивних сил, аналізується під кутом зору динамічних якісних змін, що відбуваються у розвитку останніх.

По-четверте, міжнародні господарські зв'язки розгляда­ються в аспекті створення адекватного механізму регулю­вання й управління ними на національному та інтернаціо­нальному рівнях.

Об’єктивність економічних відносин полягає в тому, що вони функціонально незалежні від своїх матеріальних носі­їв, передусім продуктивних сил, і розвиваються як відособ­лена органічна система за своїми особливими, лише їм при­таманними законами й закономірностями. Не належачи без­посередньо до матеріальних утворень і не виражаючи їхніх властивостей , міжнародні економічні відносини тісно вза­ємодіють з продуктивними силами, змінюються під їх впли­вом не тільки у формах прояву, а й у самій сутності. В про­цесі розгортання технологічної революції створюється сис­тема продуктивних сил, у якій вирішальну роль починають відігравати біотехнологія, електроніка, інформатика та ін. Біотехнотронні продуктивні сили становлять альтернативу сучасному типу індустріального розвитку; вони дедалі біль­шою мірою набувають світового характеру, обумовлюючи водночас радикальні зміни у структурі міжнародних еконо­мічних відносин.

Надзвичайно актуальною є проблема адаптації, присто­сування міжнародних економічних відносин до потреб та інтересів держав, інтеграційних об'єднань тощо. Цей рівень аналізу обумовлений необхідністю врахування неповторної специфіки окремих країн і регіонів: рівня індустріального розвитку, національних, історичних та етнічних особливос­тей, природно-географічного середовища, місця в міжнарод­ному поділі праці та ін. У цій сфері найбільш виразно про­являється діалектика національного та інтернаціонального, взаємопереплетення і взаємопереходу внутрішніх і міжна­родних економічних відносин.

МЕВ набувають більш творчий характер, в тому числі спрямований на вирішення глобальних проблем, але все ж таки носить конкурентний відтінок, тому що конфлікт є умовою подальшого розвитку будь-якої системи.

В результаті інтернаціоналізації економіки в умовах НТР відбулися суттєві зміни в видах, формах, динаміці та структурі МЕВ. Можна сформувати основні перспективи МЕВ та відокремити фактори, які впливають на процес їхнього розвитку:

• Прискорення науково-технічного прогресу, який виражається в розповсюдженні нових технологій, включаючи засоби зв’язку, транспортування, озброєння.

• Глобальні зміни в області навколишнього середовища. Вичерпання екологічної бази, необхідної для підтримання виробництва, що постійно розширюється, ставить питання про джерела фінансування.

• Приріст та постійне переміщення народонаселення. Населення переміщується через те, що його не задовольняє екологічне, економічне та політичне становище.

• Збільшення розриву між бідними та багатими країнами.

• Збільшення економічної взаємозалежності країн світу веде до уніфікації норм права, культурних цінностей, образу життя, стилю поведінки та інших…

• Посилення ролі міжнародних економічних організацій, що відбувається на фоні зменшення здатності держав підтримувати внутрішній порядок при політичній його нездатності надати своїм громадянам безпека та соціальне забезпечення.

• Зростаюча роль недержавних структур утворень в вирішенні міжнародних питань, в тому числі економічних, ставить питання про зміну складу основних учасників міжнародної спільноти.