Рівновага в умовах вільної торгівлі.
До
початку торгівлі ситуація в країнах А
і В описується кривими трансформації
виробничих можливостей, рівень споживання
встановлюється в точках DA
і DB
відповідно. Коли країни розпочинають
торгівлю між собою, то з’являються нові
лінії: лінії торгівлі, які характеризують
комбінації товарів X та Y за наявних
ресурсів та умов торгівлі. Для досягнення
стану рівноваги, криві торгівлі обох
країн повинні мати однаковий нахил
.
Виробництво в країні А характеризується точкою SA, споживання – CA, в якій крива байдужості торкається лінії рівноважних умов торгівлі. При рівноважному співвідношенні цін взаємного обміну експорт країни А дорівнює імпорту країни В, а імпорт країни А дорівнює експорту країни В. Аналогічним чином, виробництво в країні В характеризується точкою SВ, споживання – CВ. Країна досягає такого рівня споживання, експортуючи товар Y в обмін на імпорт товару Х. В обох випадках споживачам забезпечується більш високий рівень корисності, ніж в умовах автаркії.
Ми отримали торговельний трикутник SACAK , який показує обсяг експорту (KSA) та обсяг імпорту (CAK) країни А; а також трикутник RSBCB, який показує обсяг експорту (RSB) та імпорту (RCB) країни В.
Основна умова тоді запишеться так:
На основі цих графіків можна зробити висновок: на основі порівняльних переваг та в умовах повної спеціалізації споживачі виграють від міжнародної торгівлі, тому що рівень споживання в умовах вільної торгівлі вищий ніж рівень споживання до встановлення торговельних відносин. Тобто в умовах вільної торгівлі країни збільшують свій добробут.
100. Тенденції розвитку міжнародного поділу праці в умовах нтр.
Міжнародний поділ праці (МПП) – це вищий ступінь розвитку суспільного територіального поділу праці між країнами, який спирається на стійку, економічно вигідну спеціалізацію виробництва окремих країн на тих чи інших видах продукції і веде до взаємного обміну результатами виробництва між ними в певних кількісних і якісних співвідношеннях.
МПП як пряме продовження суспільного поділу праці є об’єктивною основою науково-технічних, виробничих, торговельно-економічних зв’язків між усіма країнами світу. Відокремлення (спеціалізація) різних видів трудової діяльності, їхні взаємодія та взаємодоповнення становлять основний зміст поділу праці. Інакше кажучи, поділ праці є одночасно і способом поєднання праці.
Існує сукупність природних та суспільних факторів, що формують МПП, характер участі в ньому тих чи інших країн. У сучасних умовах вирішальний вплив на МПП справляє НТР (науково-технічна революція). Якісно новий етап у розвитку всіх видів техніки, насамперед інформаційної, яка запроваджується у всі сфери суспільного життя, зумовив, з одного боку, зменшення ролі таких факторів, як природні та кліматичні, а з іншого – зміну традиційного поділу праці, тобто більш-менш пропорційного поділу між галузями, країнами, регіонами, перетворюючи одночасно і форми його організації.
НТР, поглиблюючи МПП, сприяє подальшій інтернаціоналізації господарського життя, розвитку нових форм міжнародного співробітництва, веде до збільшення кількості учасників світогосподарських зв’язків, що, у своє чергу, справляє дедалі зростаючий вплив на господарські та соціально-економічні процеси в окремих країнах.. Посилюється взаємопереплетення національних та світогосподарських процесів, внутрішніх і зовнішніх факторів розвитку. Інтеграція окремих країн у світове господарство відбувається в умовах поглиблення суспільного поділу праці як усередині країн, так і на міжнародному рівні.
В останні десятиріччя під впливом НТР у розвинутих країнах Заходу відбувається серйозне переосмислення, переоцінка традиційних уявлень про МПП, світове господарство та закономірності його функціонування, їхній вплив на розвиток національних економік. Ця переоцінка зумовлена передусім зростаючою інтернаціоналізацією господарського життя, боротьбою країн “третього світу” за економічну самостійність, різким загостренням глобальних проблем, а також ломкою традиційних господарських структур у західних країнах, становленням нової моделі розвитку. Ця модель є більш економною щодо матеріально-речових факторів виробництва й орієнтована на широке впровадження творчих елементів (науки, техніки, інформатики, послуг). У цих умовах здійснюється співвідношення між факторами, що визначають ефективність господарства. Поряд з традиційними, безпосередніми методами зниження витрат виробництва важливого значення набувають опосередковані – поліпшення якості, скорочення виробничого циклу та строків обороту ресурсів, зменшення диспропорцій та дефіцитів, тісна взаємодія науки, техніки, інформатики та виробництва.
Характерними рисами нової моделі економічного розвитку є:
Інтенсивний тип економічного зростання
Поява нових галузей промисловості (електроніка, інформатика)
Зменшення міжгалузевих, територіальних та інших диспропорцій
Скорочення виробничого циклу
Зростання сфери послуг (банківських, страхових, туризму)
Досягнень науки та техніки дають змогу істотно змінювати властивості та характеристики товарів, з якими країна виходить на світовий ринок, бере участь у МПП. Але для цього при масовому, серійному виробництві потрібні висока культура господарювання, сурове дотримання технологічних вимог, належна якість, чітко налагоджена система господарських зв’язків і т.п. Під тиском конкуренції йде постійний пошук шляхів і методів подальшого вдосконалення вироблюваної продукції, зростає наукоємкість товарів. Разом з тим НТР ставить нові вимоги і до робочої сили з точки зору її кваліфікації, загальноосвітнього рівня. Якщо раніше помилки, допущені окремими робітниками при виробництві продукції, можна було ліквідувати без значних втрат, то в сучасних умовах наукоємкого, високотехнологічного виробництва такі помилки дорого коштують підприємству. “Людський фактор” стає дедалі важливішим елементом у новій моделі постіндустріального розвитку.
Нові галузі та сфери не просто відокремлюються, але й тісно взаємодіють як між собою. Так і з традиційними секторами економіки чи галузями промисловості. Межі традиційних галузей розмиваються, йде бурхливий процес переплетення НТ розробок та виробництва. Країни, які змогли подолати цю галузеву роздробленість і забезпечили взаємодію різних господарських сфер, зайняли вигідніші світогосподарські позиції, мають переваги в МПП.
Разом з тим в умовах НТР відбувається занепад цілого ряду галузей та економічних регіонів окремих країн. Багато підприємств текстильної, металургійної, суднобудівної та інших галузей промисловості в розвинутих країнах Заходу зазнають глибокі кризи, і всі спроби її подолання є дорогими й малоефективними. Проте головною тенденцією є не зміна міжгалузевих пропорцій, а різні аспекти раціоналізації й модернізації виробництва, нові принципи його спеціалізації та розміщення. Характерною рисою останніх років було бурхливе зростання в ряді країн інвестицій, спрямованих на модернізацію виробництва, вдосконалення якості продукції, раціональне розміщення виробництва. Водночас відбувалося витіснення в периферійні регіоні світового господарства екологічно брудних, енергоємних виробництв, а також таких галузей, що не вписувались у нову модель економічного розвитку.
Новий МПП розвивається в межах існуючого світового господарства і нагадує в багатьох випадках його старі форми, він одночасно має ряд специфічних, притаманних лише йому рис та особливостей.
Поява у “третьому світі” нових індустріальних країн, що відійшли від традиційної сировинної спеціалізації і виробляють та експортують готову промислову продукцію, зокрема високотехнологічну та наукоємку. Їм характерна не лише трудомістка, але й капіталоємна і навіть техноємна спеціалізація.
Основним каналом перенесення технологічного досвіду та започаткування нових виробництв є ТНК, які стали свого роду каталізатором формування нового МПП.
Відбувається серйозна трансформація всього світового господарства. Одним з проявів цієї трансформації є переплетення тенденції уніфікації та розшарування серед країн-суб’єктів світового господарства. Якщо раніше вважалося, що світове господарства не лише зв’язує окремі країни в єдину систему, але й сприяє певній уніфікації всіх його учасників, то НТР спричинила й іншу тенденцію: зростаюче розшарування і фрагментацію світового господарства як з техніко-економічного, так і з соціально-політичного боку. МПП історично формувалося навколо країн, що володіли передовими виробничими потужностями, новітньою технологією та науковим потенціалом. Зараз ж серед провідних країн розгортається боротьба за лідерство, а можливість завоювати лідерство на довгий строк стає дедалі проблемною. Ця диференціація та розшарування відбувається як на глобальному, так і на національному рівні.
Однією з глобальних проблем стала проблема “багатої Півночі” та “бідного Півдня”, відбувається сильний розрив у рівнях техніко-економічного та соціального розвитку.
Основу нового МПП становлять не стільки такі традиційні фактори, як природні ресурси та робоча сила, скільки можливість задовольняти складним вимогам сучасної НТР, оперативно реагувати на швидку зміну господарських структур та пріоритетів соціально-економічного розвитку окремих країн.
Сьогодні стоять такі завдання перед країнами: пошук конкретного місця кожної країни в багатогранному і мобільному МПП; максимальне використання таких переваг, які виникають внаслідок поглиблення МПП та зовнішньоекономічних зв’язків.
Необхідність глибокого переосмислення всіх показників, які характеризують становище країни у світі, масштаби й ефективність її участі в МПП. Відбувається нове розуміння конкурентоспроможності. Сьогодні досить широко визнається як відносний характер традиційних показників (природні та трудові ресурси, внутрішній ринок, співвідношення рівнів витрат та цін), так і необхідність повнішого врахування інших факторів – не лише структурних чи науково-технічних, а й соціально-культурних, управлінських, політичних, адміністративних та ін.
Порівняний аналіз конкурентоспроможності більш як 20 країн Заходу , зроблений відомими вченими на основі майже 340 показників і зведений у 10 груп, визначає як найсуттєвіші такі фактори:
Динамічність економіки
Промислова ефективність
Динамічність ринку
Фінансова динамічність
Людські ресурси
Роль держави
Природні ресурси
Орієнтація на зовнішні зв’язки
Орієнтація на передові нововведення
Соціально-економічний консенсус та стабільність
Отже, в умовах НТР більш важливим стають нові фактори і показники, що визначають місце країни в МПП, хоч і традиційні при цьому також не втрачають своєю значущості, незважаючи на їхню постійну переоцінку. Інколи наявність природних ресурсів чи трудових ресурсів може мати й негативні економічні наслідки. Переоцінюється роль такого фактору, як внутрішній ринок: підхід “чим ширше ринок, тим краще” змінився, тепер важливішіми стають такі аспекти як відповідність його цінових пропорцій, організаційних структур параметрам світового ринку, здатність до адаптації стосовно світового господарства.
НТР вносить докорінні зміни і в міжгалузеві зв’язки та взаємовідносини різних господарських одиниць, виникають нові форми економічних відносин, приходить розуміння переваг від наявності великої кількості дрібних та середніх підприємств однакового профілю.
Як видно, НТР здійснює багатогранний, складний вплив на світове господарство і систему МЕВ, сприяє становленню нової моделі економічного розвитку, приводить до значних змін у МПП, трансформує всю систему державного регулювання економіки. Зростання взаємозалежність між країнами постійно вимагає скоординованих дій національних господарства.
