Компоненти іонного складу мінеральних вод, що впливають на стан пз.

Компоненти	Дія
Гідрокарбонати	Зменшуючи кислотність, рефлекторно сприяють зниженню зовнішньосекреторної функції ПЗ, діють протизапально (у т.ч. профілактично).
Сульфати	Активують роботу травних залоз, мають жовчогінну дію. Десенсибілізуючий вплив (зв’язування та елімінація імунних комплексів).
Магній	Знімає спазми гладкої мускулатури протоків ПЗ, сфінктера Одді та біліарної системи, покращує нервову трофіку, активує ферментні системи.
Кальцій	Протизапальна, десенсибілізуюча та анти-спастична дія. Підвищує зовнішньосекреторну діяльність ПЗ та амілолітичну активність тонкої кишки.
Цинк	Бере участь у ферментативних процесах в ПЗ, покра-щує інкреторну функцію (входить у склад інсуліну).
Кремній	Має жовчогінний і видільний ефект, профілактика запалення, метаболічних порушень.
Марганець	Покращує інкреторну функцію ПЗ (бере участь у синтезі інсуліну).
Фтор	Зв’язуючись у комплексні сполуки з іонами магнію та кальцію, дещо зменшує стимуляцію ферментативної активності ПЗ.
Бор	Покращує вуглеводний обмін (посилює дію інсуліну), покращує трофіку, окисно-відновні процеси. Бактерицидна дія (при концентрації понад 500 мг/л).
Хлор	Стимулятор шлункової і – через неї рефлекторно – панкреатичної секреції.

Таблиця 2.

Мінеральні води Закарпаття, що застосовуються при хп.

Клінічні форми і фаза перебігу ХП	Мінеральні води (у порядку зменшення ефективності)	Діючі компоненти
А. Рецидивуюча форма ХП, фаза нестійкої ремісії	«Шаянська»	гідрокарбонати, маг-ній, сульфати, кальцій, кремній, цинк
	«Деренівська»	гідрокарбонати, сульфати, кальцій, кремній
	«Лужанська» №2, №7	гідрокарбонати, кремній, фтор
	«Поляна Квасова», «Свалява», «Поляна купіль», «Плосківська»	гідрокарбонати, бор, фтор
Б. Латентна форма ХП, рецидивуюча форма ХП в фазі стійкої клінічної ремісії (на фоні функціо-нальної недо-статності органу)	«Соймівська»	кальцій, магній, гідрокарбонати, хлор
	«Лужанська» №1	гідрокарбонати, кальцій
	«Неліпинська»	гідрокарбонати, кальцій, цинк, фтор
	«Драгівська»	хлор, гідрокарбонати, бор, марганець
	«Пасіка»	гідрокарбонати, бор, фтор, загальна мінералізація

Примітка: На фоні супутньої гіперацидності «Драгівська» та «Соймівська» мінеральні води не застосовуються.

Особливості внутрішнього прийому мінеральних вод.

А. При рецидивуючому ХП у період затухаючого загострення (стаціонар), неповної ремісії (поліклініка, санаторій, денний стаціонар):

• маломінералізовані (розводити прісною водою до загальної мінералізації не більше 5 г/л), дегазовані (випустити газ) води;

• лужні гідрокарбонатні води;

• у теплому вигляді (36–37^О);

• прийом невеликими порціями(50–100 мл), до 6–8 раз на добу;

• прийом після їжі (переважає антацидна дія) – більш щадящий; після вуглеводної їжі – через 30–40 хв., після білкової – через 1–1,5 годин, після жирної – через 15–30 хв.;

• прийом до їжі застосовується у фазу нестійкої ремісії і комбінується з прийомом після їжі; час прийому до їжі підбирається індивідуально в залежності від олужнюючої здатності конкретної мінеральної води у даного пацієнта (краще – за результатами рН-метрії), наприклад, за 20–30 хв.

Б. При латентному ХП і стійкій ремісії рецидивуючого ХП (у т.ч. при зовнішньосекреторній недостатності ПЗ):

• застосовують води і вищої (середньої) мінералізації – 5–15 г/л, нерозбавлені;

• кількість на прийом 100–200 мл, як правило, 3 р/день;

• частіше застосовуються натще перед їжею, однак теж у теплому вигляді (до 38–40 ^ОС) та дегазовані.

Курс питного прийому – 20–30 днів, рекомендуються 2–3 профілактичні курси на рік (частіше весною і восени), а також при потребі – щадящий прийом розбавлених гідрокарбонатних вод в антацидному режимі при легких і середньої важкості загостреннях.

Інші компоненти СКЛ:

• зовнішнє бальнеолікування (поза загостренням ХП): хвойні, хвойно-перлинні, кисневі, а при задовільному загальному стані хворого – вуглекислі, сульфідні, радонові, хлоридно-натрієві ванни. Температура води – 35–36 ^ОС, по 8–12 хв., курс 10–12 процедур через день;

• пелоїдотерапія (сульфідні грязі, парафін, озокерит) в основному на область спини, рідше – з боку живота (при клінічній ремісії та явищах зовнішньосекреторної недостатності). Тривалість процедур 20–30 хв., через день, курс 10–12 аплікацій. При неповній ремісії ХП пелоїдотерапію не назначати!

• дієта №5 п (розширена) або №5 (див. диспансеризацію і профілактику);

• психотерапія;

• фітотерапія тощо.

11.3. Фітотерапія ХП.

Лікарські рослини (ЛР) застосовують із врахуванням активності патологічного процесу та функціонального стану органу (табл.3).

Тривалість фітотерапевтичного курсу – не менше 20 днів (в середньому 1–1,5 місяці), ефект розвивається поступово, однак є помітний ефект післядії. 2–3 курси в рік, краще – чергуючи з курсовим прийомом мінеральних вод. Фітозасоби (у вигляді відварів, напарів, настоїв) частіше приймають у середніх дозах по 100–150 мл на прийом за 20–30 хв. до їжі. При затухаючому загостренні ХП також застосовують прийом у менших дозах (50–75 мл) на висоті травлення після їж

Таблиця 3