- •Генетичні фактори сприяють розвитку панкреатичної патології (у тому числі хп) навіть при незначній дії інших патогенних агентів і в більш ранньому віці.
- •Ланки патогенезу: і. Основні стартові патогенетичні моменти
- •Мінімальний обсяг обстежень при хп
- •Базисна терапія хп
- •Корекція моторики і тонусу;
- •11.ОсОбливості Реабілітаційної ТерапіЇ та профілактики, прогноз і працездатність
- •Компоненти іонного складу мінеральних вод, що впливають на стан пз.
- •Мінеральні води Закарпаття, що застосовуються при хп.
- •Фітотерапія хп
- •Прогноз і працездатність при хп
- •Cклад і властивості підшлункового соку
- •Класифікація захворювань підшлункової залози згідно мскх–10 (1995).
Компоненти іонного складу мінеральних вод, що впливають на стан пз.
Компоненти |
Дія |
Гідрокарбонати |
Зменшуючи кислотність, рефлекторно сприяють зниженню зовнішньосекреторної функції ПЗ, діють протизапально (у т.ч. профілактично). |
Сульфати |
Активують роботу травних залоз, мають жовчогінну дію. Десенсибілізуючий вплив (зв’язування та елімінація імунних комплексів). |
Магній |
Знімає спазми гладкої мускулатури протоків ПЗ, сфінктера Одді та біліарної системи, покращує нервову трофіку, активує ферментні системи. |
Кальцій |
Протизапальна, десенсибілізуюча та анти-спастична дія. Підвищує зовнішньосекреторну діяльність ПЗ та амілолітичну активність тонкої кишки. |
Цинк |
Бере участь у ферментативних процесах в ПЗ, покра-щує інкреторну функцію (входить у склад інсуліну). |
Кремній |
Має жовчогінний і видільний ефект, профілактика запалення, метаболічних порушень. |
Марганець |
Покращує інкреторну функцію ПЗ (бере участь у синтезі інсуліну). |
Фтор |
Зв’язуючись у комплексні сполуки з іонами магнію та кальцію, дещо зменшує стимуляцію ферментативної активності ПЗ. |
Бор |
Покращує вуглеводний обмін (посилює дію інсуліну), покращує трофіку, окисно-відновні процеси. Бактерицидна дія (при концентрації понад 500 мг/л). |
Хлор |
Стимулятор шлункової і – через неї рефлекторно – панкреатичної секреції. |
Таблиця 2.
Мінеральні води Закарпаття, що застосовуються при хп.
Клінічні форми і фаза перебігу ХП |
Мінеральні води (у порядку зменшення ефективності) |
Діючі компоненти |
А. Рецидивуюча форма ХП, фаза нестійкої ремісії |
«Шаянська» |
гідрокарбонати, маг-ній, сульфати, кальцій, кремній, цинк |
«Деренівська» |
гідрокарбонати, сульфати, кальцій, кремній | |
«Лужанська» №2, №7 |
гідрокарбонати, кремній, фтор | |
«Поляна Квасова», «Свалява», «Поляна купіль», «Плосківська» |
гідрокарбонати, бор, фтор | |
Б. Латентна форма ХП, рецидивуюча форма ХП в фазі стійкої клінічної ремісії (на фоні функціо-нальної недо-статності органу) |
«Соймівська» |
кальцій, магній, гідрокарбонати, хлор |
«Лужанська» №1 |
гідрокарбонати, кальцій | |
«Неліпинська» |
гідрокарбонати, кальцій, цинк, фтор | |
«Драгівська» |
хлор, гідрокарбонати, бор, марганець | |
«Пасіка» |
гідрокарбонати, бор, фтор, загальна мінералізація |
Примітка: На фоні супутньої гіперацидності «Драгівська» та «Соймівська» мінеральні води не застосовуються.
Особливості внутрішнього прийому мінеральних вод.
А. При рецидивуючому ХП у період затухаючого загострення (стаціонар), неповної ремісії (поліклініка, санаторій, денний стаціонар):
маломінералізовані (розводити прісною водою до загальної мінералізації не більше 5 г/л), дегазовані (випустити газ) води;
лужні гідрокарбонатні води;
у теплому вигляді (36–37О);
прийом невеликими порціями(50–100 мл), до 6–8 раз на добу;
прийом після їжі (переважає антацидна дія) – більш щадящий; після вуглеводної їжі – через 30–40 хв., після білкової – через 1–1,5 годин, після жирної – через 15–30 хв.;
прийом до їжі застосовується у фазу нестійкої ремісії і комбінується з прийомом після їжі; час прийому до їжі підбирається індивідуально в залежності від олужнюючої здатності конкретної мінеральної води у даного пацієнта (краще – за результатами рН-метрії), наприклад, за 20–30 хв.
Б. При латентному ХП і стійкій ремісії рецидивуючого ХП (у т.ч. при зовнішньосекреторній недостатності ПЗ):
застосовують води і вищої (середньої) мінералізації – 5–15 г/л, нерозбавлені;
кількість на прийом 100–200 мл, як правило, 3 р/день;
частіше застосовуються натще перед їжею, однак теж у теплому вигляді (до 38–40 ОС) та дегазовані.
Курс питного прийому – 20–30 днів, рекомендуються 2–3 профілактичні курси на рік (частіше весною і восени), а також при потребі – щадящий прийом розбавлених гідрокарбонатних вод в антацидному режимі при легких і середньої важкості загостреннях.
Інші компоненти СКЛ:
зовнішнє бальнеолікування (поза загостренням ХП): хвойні, хвойно-перлинні, кисневі, а при задовільному загальному стані хворого – вуглекислі, сульфідні, радонові, хлоридно-натрієві ванни. Температура води – 35–36 ОС, по 8–12 хв., курс 10–12 процедур через день;
пелоїдотерапія (сульфідні грязі, парафін, озокерит) в основному на область спини, рідше – з боку живота (при клінічній ремісії та явищах зовнішньосекреторної недостатності). Тривалість процедур 20–30 хв., через день, курс 10–12 аплікацій. При неповній ремісії ХП пелоїдотерапію не назначати!
дієта №5 п (розширена) або №5 (див. диспансеризацію і профілактику);
психотерапія;
фітотерапія тощо.
11.3. Фітотерапія ХП.
Лікарські рослини (ЛР) застосовують із врахуванням активності патологічного процесу та функціонального стану органу (табл.3).
Тривалість фітотерапевтичного курсу – не менше 20 днів (в середньому 1–1,5 місяці), ефект розвивається поступово, однак є помітний ефект післядії. 2–3 курси в рік, краще – чергуючи з курсовим прийомом мінеральних вод. Фітозасоби (у вигляді відварів, напарів, настоїв) частіше приймають у середніх дозах по 100–150 мл на прийом за 20–30 хв. до їжі. При затухаючому загостренні ХП також застосовують прийом у менших дозах (50–75 мл) на висоті травлення після їж
Таблиця 3