Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Внутр.мед / Матеріали (для студентів) до практичних занять з гастроентерології 4 курс / Копия Сучасні лабораторно-інструментальніметоди дослідження при захворваннях органів травлення.doc
Скачиваний:
150
Добавлен:
02.03.2016
Размер:
230.91 Кб
Скачать

ЛАБОРАТОРНІ ТА ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ШЛУНКА ТА КИШЕЧНИКА

1. Лабораторні дослідження крові

При захворюваннях шлунка та кишечника, особливо при ускладненнях (кровотеча) може спостерігатись гіпохромна анемія лейкоцитоз з зсувом вліво, еозинофілія, підвищення реакції зсіданя еритроцитів.

При синдромі ексудативної ентеропатії - гіпопротеінемія (зниження альбумінів та гаммаглобулінів), залізодефіцитна анемія, зниження ліпідів, холестерина.

Лімфопенія виникає за рахунок втрати лімфоцитів з лімфою через кишечник.

Спостерігається також порушення обміну вітамінів та мікроелементів.

2. Копрологічне дослідженнямає суттєве значення для діагностики функціонального стану органів травної системи. Аналіз калу досліджується макроскопічно, мікроскопічно, хімічно, бактеріологічно.

М'язових волокон, крохмалю, нейтральних жирів в калі здорової людини немає.

Поява в калі нейтральних або слабоперетравлених м'язових волокон- ознака недостатності функції підшлункової залози або швидкого проходження їжі по кишці.

Поява незміненого крохмалю у калі (амілорея) - при ентеритах, бродильній диспепсії, ураженнях підшлункової залози.

Основні копрологічні синдроми при захворюваннях кишечника:

- бродильної диспепсії :колір калу жовтий або світло-коричневий, реакція різко кисла, консистенція кашкоподібна, пінистий, трохи слизу. При мікроскопії: багато клітковини, крохмалю та м'язових волокон;

- гнилісної диспепсії: олігофекалія, колір темнокоричневий, реакція лужна, консистенція рідка, трохи слизу. При мікроскопії: помірна кількість клітковини, крохмалю, велика кількість м'язових волокон;

- прискореної евакуації :консистенція калу кашкоподібна, світло-коричневий, із запахом олійної кислоти, реакція нейтральна чи слабокисла містить стеркобілін та м'язові волокна, мила, крохмаль;

- сповільненої евакуації :консистенція калу тверда, колір коричневий, слабкий запах, лужна реакція, містить стеркобілін, помірну кількість слизу.

3. Методи дослідження секреторної функції шлунка

Шлунковий сік - безбарвна рідина з питомою вагою 1002-1007, суміш двох секретів. Кислий секрет, що має постійну концентрацію соляної кислоти 150 ммоль/л, утворюється у фундальному відділі слизової оболонки шлунка. Лужний секрет також має постійну концентрацію бікарбонатів 45 ммоль/л,

синтезується у пілоричному відділі. Важливими органічними компонентами шлункового соку є 7 типів протеолітичних ферментів групи пепсину - 1 та пепсину - 2 - гастриксину, які забезпечують початковий гідроліз білків. Непротеолітичний фермент лізоцим забезпечує високу бактерицидність шлункового соку.

Шлункова секреція регулюється нервовими та гуморальними факторами.

Основний гуморальний стимулятор шлункової секреції - гормон гастрин,що синтезується у L - клітинах пілоричного відділу шлунка.

Найбільш сильним симулятором шлункової секреції є медіатор парасимпатичної нервової системи ацетилхолін.

Для дослідження шлункової секреції використовують:

1-беззондові та

2- зондові методи

3.1. Беззондові методи

1. Ацидотест (гастротест)

АЦТ - натще приймають 2 таблетки ( містять 0,2 г кофеїну), потім таблетку із іонообмінною смолою, яка містить барвник. Інтенсивність забарвлення сечі оцінюють на ФЕКу, або за допомогою шкали (від блідо-рожевого до червоного).

Принцип: іони водню здатні заміщати в іонообмінних смолах індикаторні речовини (барвника). Чим більша кислотність, тим більше барвника відчепиться, попадає в кров і далі - в сечу.

В нормі - базальна секреція - 0,25 УО,

стимульована секреція - 0,25-0,35 УО

коефіцієнт евакуації 1-1,5

(К > 1,5 - сповільнена евакуація,

К < 1,5 - прискорена).