2. Визначення уропепсину сечі

Встановлено, що пепсин не повністю виділяється в шлунок, невелика частина його (1 %) проникає в кров і виділяється з сечею. Тому присутність пепсиногену в сечі свідчить про вироблення його в шлунку.

В нормі - 2-3 мл/ год натще.

3.2. Зондові методи

1.Фракційне титраційне дослідження аспірованого шлункового соку.

Збираються порції і вивчаються фази:

а) натще(тощакова секреція) - за 5-7 хв. аспірується весь шлунковий вміст, відображає інтенсивність слідової нічної секреції та ступінь реакції секреторного апарату на введення зонда;

б)базальна порція (секреція)- характеризує фонову секрецію в період між епізодами травлення, досліджується протягом 1 год ( 4 порції по 15 хв.);

в)стимульована порція ( секреція) - характеризує потенційну спроможність секреторного апарату шлунка функціонувати на висоті травлення (4 порції по 15 хв.).

СТИМУЛЯТОРИ СЕКРЕЦІЇ

а) парентеральні: гістамін 0,008 мг/кг або пентагастрін 6 мкг/кг ваги підшкірно.

Застосовують, якщо вільна соляна кислота в базальній порції не визначається (0).

У всіх інших випадках застосовують:

б) ентеральні стимулятори - per os ( так звані пробні сніданки):

найчастіше - капустяний (7 % р-н сухого порошка капусти на 200 мл води);

- м'ясний (2 м'ясні кубики на 200 мл кип'яченої води);

- лимонтар - таблетки по 0,25 ( 1 табл.розчинити в 10-15 мл.води).

Рідко застосовують інші пробні сніданки: пивний (Ерісмана), спиртовий, хлібний, дріжджовий, кофеїновий.

У кожній 15-хвилинній порції визначають об'єм, вільну соляну кислоту та загальну. Визначення кислотності соку проводять шляхом титрування його лугом ( 0,1 Н NaOH). Доцільніше проводити титрування паралельно визначенню рН.

При визначенні вільної соляної кислоти шлунковий сік титрують до рН 3,5, загальної кислотності соку до рН 7,0.

Дебіт HСl характеризує кислотну продукцію за 1 годину , вимірюється в ммоль/год, обчислюється за формолою:

Д=0,365 (V1 E1 + V2 E2 +... ),

V – об'єм порції соку (у мл),

Е - концентрація вільної або загальної кислотності у порції соку ( у титр.од., 1 титр.од. 1 ммоль/л).

При дослідженні протеолітичної активності аспірованого шлункового соку використовують метод Туголукова. Пепсин зумовлює основну протеолітичну активність шлункових залоз.

Метод Туголуковабазується на здатності розщеплювати білки плазми крові. Нерозщеплена їх частина осаджується 20 % трихлороцтовою кислотою. Пробірки з дослідним розчином центрифугують і по величені осаду судять про пептичну активність соку.

Оцінка результатів фракційного аналізу шлункового соку

Показники (норма)	Типи секреції
	Базальна	Стимульована
		ентерально	парентерально субмаксимально
Об'єм шлункового соку, мл	50-100	50-100	100-140
Загальна НСL, ммоль/л (титр. од.)	40-60	40-65	85-100
Вільна НСL, ммоль /л	20-40	20-40	65-85
Пепсин за Туголуковим мг/л	200-400	200-459	500-650

Інтерпретація результатів проводиться по максимальних показниках. Дані, що перевищують вказані показники секреції говорять про гіперацидний стан, все що нижче - відповідно - гіпоацидний. Якщо вільна НСL відсутня і в стимульованій порції, то кислотність різко знижена.

Переваги фракційного дослідження шлункового соку:

1) дозволяє оцінити не тільки кислотність але і ферментоутворюючу кислотність (пепсин) та деякі інші компоненти;

2) враховує об'єм виділеного соку;

3) більш диференційовано оцінює різко підвищену кислотність.